Софена

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Римська провінція Софена бл. 120 року.

Софена (вірм. Ծոփք, грец. Σοφηνή) — провінція Римської імперії на сході Малої Азії, у верхів'ях річок Євфрат і Тигр, південно-західні частині Вірменського нагір'я (нині на території Туреччини) на північний схід від Коммагени. У III ст. до н. е. тут виникло давньовірменське царство, що підкорялося Селевкідам, з 189 до н. е. незалежна держава під назвою Софена з своїми королями, які проте часто не були незалежними.

У 192 до н. е. Антіох III, перейшовши Дарданели, вторгся до Греції, де зіткнувся з римлянами. У 190 до н. е в битві при Магнесії римляни завдали йому нищівної поразки. Скориставшись цим, Зарех проголосив себе незалежним царем, встановивши союз з Римом. За повідомленнями Страбона, одночасно з Зарехом проголосили свою незалежність і інші вірменські царі: Арташес у Великій Вірменії та Ервандіди в Малій Вірменії та Коммагені.

У 94 до н. е. Софена була приєднана Тиграном II до Великої Вірменії. При Аршакідах, Софена входила до царського володіння, тут у замку Бнабел зберігалися скарби царів. Після розділу Вірменії за договором 387 року між Римською імперією і Персією, Софена відійшла до Римської імперії і згодом Візантії — як Третя і Четверта Вірменія.

Література[ред.ред. код]

  • Tilmann Bechert: Die Provinzen des römischen Reiches: Einführung und Überblick. von Zabern, Mainz 1999.