Софонія (пророк)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Софонія проповідує народу (Франція, XVI ст.}})).

Софонія (івр. צְפַנְיָה‎, şəfanjāh, Цфа́нія — «Господь сокровенний») — один з дванадцяти малих біблійних пророків, який написав Книгу пророка Софонії, дев'яту серед книг «малих пророків».

Софонія — скорочений варіант форми імени від «Зефаньягу» (צְפַנְיָהוּ şəfanjāhû) і означає «Ягве врятував». Про автора немає певних відомостей крім самого імені, та невеликих відомостей його роду у першій строчці його книги: «Слово Господнє, що було до Софонії, сина Куші, сина Ґедалії, сина Амарії, сина Єзекії, за днів Йосії, Амонового сина, Юдиного царя.»(Соф. 1:1).

Діяльність пророка[ред.ред. код]

Приблизно через сто років після смерті Ісаї в історії вибраного народу починається вирішальний період. Царства Ізраїлю вже не існувало. Царство Юдеї було обмежено клаптиком землі навколо Єрусалима і нагадувало хіба що тінь суверенної держави. Юдеї все відкритіше почали почитати богів переможної Ассирії, а водночас у незрозумілий спосіб плекають надію, що Ягве вірний Завіту не допустить остаточної руїни. За таких обставин у час панування царя Йосії виконував пророчу місію Софонія. Своєю діяльністю він певним чином приготував велику релігійну реформу царя Йосії (правив 639–609 р. до н. е). Коли вона розпочалася (628 р. до н. е.) пророка правдоподібно вже не було в живих.

Пророкування[ред.ред. код]

У Головною темою Книги пророка Софонії є «День Господній» та пророцтво Судного дня (Соф. 1:14-18), що досягне всіх, у тому числі і вибраний народ. Але все ж Ізраїль очищений від своїх провин, стане осередком спасіння світу. Деякі промови додані пізніше, особливо ті у яких натякається на вавилонську неволю, що як відомо вже настала після смерті Софонії.

Посилання[ред.ред. код]

Софонія у Єврейські енциклопедії(рос.)

Джерела[ред.ред. код]

  • Святе Письмо Старого та Нового Завіту. Видавництво отців Василіан «Місіонер», 2005.
  • А. Пацьорек. Біблія для кожного і на кожен день. Старий завіт. Львів. Свічадо. 2005. ст. 290–292. ISBN 966-561-379-0