Софія Баварська

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Софія Баварська
Sophie von Bayern
Stieler Archduchess 1832.jpg
Софія у 27 років. Потрет Йозефа Штілера.
Народилася 27 січня 1805(1805-01-27)
Мюнхен, Королівство Баварія
Померла 28 травня 1872(1872-05-28) (67 років)
Відень, Австро-Угорська імперія
Національність німкеня
Ім'я при народженні Софія Фредеріка Доротея Вільгельміна
Титул ерцгерцогиня Австрійська
Конфесія католицтво
Батько Максиміліан I Йозеф
Матір Кароліна Баденська
Рід Віттельсбахи, Габсбурги
Чоловік Франц Карл Австрійський
Діти Франц Йозеф, Максиміліан, Карл Людвиг, Марія Анна, Людвіг Віктор

Софія Баварська (нім. Sophie von Bayern), повне ім'я Софія Фредеріка Доротея Вільгельміна Баварська (нім. Sophie Friederike Dorothea Wilhelmine von Bayern), (* 27 січня 1805 — 28 травня 1872) — баварська принцеса з династії Віттельсбахів, донька першого короля Баварії Максиміліана Йозефа та баденської принцеси Кароліни, дружина астрійського ерцгерцога Франца Карла, матір імператорів Австро-Угорщини Франца Йозефа I та Мексики Максиміліана I.

Життєпис[ред.ред. код]

Софія Фредеріка та її сестра-близнючка Марія Анна народились 27 січня 1805 року. Вони були доньками короля Баварії Максиміліана I та його другої дружини Кароліни. Перший син цього подружжя народився мертвим, другий — прожив лише три роки. Нарешті, у 1801 народились здорові дівчатка-близнючки Амалія Августа і Єлизавета Людовіка. Згодом до сім'ї додалося ще двоє доньок: Людовіка Вільгельміна та Максиміліана Йозефа.

На відміну від попередньої практики, батьки особисто турбувались про дітей. Вони мали намір виростити їх сучасними, мислячими людьми, які почували б себе вільними, незважаючи на певні правила. І, в першу чергу, хотіли привчити їх до пунктуальності.

Софія виросла дуже привабливою дівчиною із темними очами, рожевою шкірою і стрункою фігурою. Не дарма, згодом, король Людвиг I замовив її портрет для своєї Галереї красунь у Німфенбурзі. Принцеса цікавилася політикою, музикою, наукою та релігією.

Батько дуже сподівався одружити її з другим сином австрійського імператора Франца I, Францем Карлом. Перша зустріч із майбутнім нареченим шокувала Софію. Франц Карл був незграбним і непоказним, розмовляв лише про полювання. Принцеса сподівалась, що батько відмовиться від своєї ідеї та знайде їй більш підходящого чоловіка. Але політичні розрахунки переважили бажання доньки: Франц Карл стояв другим у лінії престолонаслідування австрійського трону. Матір, якій Софія жалілася на долю, просто відповіла:«Чого ви хочете, це рішення було прийняте на Віденському конгресі». Нареченій почали готувати придане. Білизну та сукні замовили найвідомішому в Мюнхені кравцю. Ювелірні прикраси власноруч обирав батько, король Максиміліан, всіма визнаний експерт з дорогоцінного каміння.

4 листопада 1824 року у Відні 19-річна принцеса Софія повінчалася із 21-річним ерцгерцогом Францем Карлом. Лише після шести років шлюбу, кількох викиднів та щорічних відвідин лікувального курорту Ішль, у подружжя з'явився перший син. Всього з нащадків живими народились п'ятеро:

Існують версії, згідно з якими сина Максиміліана, Софія народила від Наполеона II, що жив при австрійському дворі. Вагомих доказів цього не існує, та Максиміліан справді був улюбленим сином ерцгерцогині. Вона виросла в родині франкофіла, який отримав з рук Бонапарта корону, її зведена сестра Августа одружилася із Еженом де Богарне, тож Софія не приховувала ні свого захоплення Наполеоном, ні прихильності до його сина. Коли Наполеон II помер у віці 21 року, дуже гостро переживала цю втрату і зненавиділа Меттерніха, через чутки про те, що він наказав отруїти принца. За відгуками сучасників, саме після цієї події ерцгерцогиня перетворилася на холодну, владну та честолюбну жінку.

У колі родини бл. 1860

В епоху бідермаєр Софія була помітною фігурою у віденському світі. Її відомий салон був відкритим для митців. Там вона приймала Ференца Ліста та Йоганна Штрауса, який присвятив їй один із своїх вальсів. Протягом більшої частини життя вела детальний щоденник.

Прагнення ерцгерцогині посадовити старшого сина на престол були постійною темою серед австрійських політиків. Її називали «єдиним чоловіком при дворі». Після зречення під час революції 1848 імператора Фердинанда I, вона змусила чоловіка, що йшов наступним у лінії престолонаслідування, відразу передати корону синові. Так, 2 грудня 1848, 18-річний Франц Йозеф став імператором. Свідомо відмовившись від ролі імператриці, Софія розраховувала користуватись владою, впливаючи на сина. В перші роки його правління так і було. Схильна до консерватизму, матір ерцгерцогиня кілька років визначала таким курс політики австрійського двору. Сприяла також посиленню позицій католицької церкви.

Вона ж і вибрала Францу Йозефу наречену. Нею стала її небога, Олена Баварська. Однак, після особистої зустрічі із родиною потенціальної нареченої, імператор закохався у її молодшу сестру Єлизавету. Софія погодилась із вибором, оскільки дівчина теж була із «правильної» сім'ї, проте вихованням дітей пари вирішила зайнятися сама. Привчаючи невістку до суворого виконання придворного церемоніалу, часто із нею сварилася.

Після звістки про смерть сина Максиміліана у далекій Мексиці, відійшла від справі ставала все релігійнішою. До кінця життя вона не пробачила Наполеону III того, що він втягнув її сина у цю авантюру. Під час його візиту до Відня, відмовилась із ним зустрічатись.

Померла після відвідин Бурґтеатру, 28 травня 1872 року у Відні. Похована у імператорському склепі Капуцинеркірхе.

Нагороди[ред.ред. код]

В мистецтві[ред.ред. код]

  • Має кілька кіновтілень:
  1. Вільма Дегішер у чотирьох фільмах «Сіссі» (19551962), реж. Ернст Марішка;
  2. Памела Браун у міні-серіалі «Падіння орлів» (1974), реж. Джон Еліот;
  3. Стефані Одран у теле-серіалі «Сіссі» (2004), реж. Жан-Даніель Верхак;
  4. Мартіна Гедек у міні-серіалі «Сіссі» (2009), реж. Ксавер Шварценбергер.
  • У мюзиклі «Елізабет» (1992) із музикою та лібретто Міхаеля Кунце, Софію грала Ельза Людвіг.
  • Є персонажем балету «Майєрлінг» (1978) Кеннета Макміллана.

Генеалогія[ред.ред. код]

Крістіан Цвайбрюкен-Біркенфельдський
1706 - Christian III von Bayern-Birkenfled (Münich).jpg
 
Кароліна Нассау-Саарбрюкенська
Caroline of Nassau-Saarbrücken, Countess Palatine of Zweibrücken.jpg
 
Йозеф Карл Зульцбахський
Joseph Karl Pfalz Sulzbach 1.jpg
 
Єлизавета Нойбурзька
Elisabeth auguste sofie von der Pfalz.jpg
 
Карл Фрідріх Баденський
Karl Friedrich von Baden.jpg
 
Кароліна Луїза Гессен-Дармштадтська
Caroline-v-Baden.jpg
 
Людвіг IX
Louis IX of Hesse Darmstadt-f4598401.jpg
 
Кароліна Цвайбрюкенська
Caroline-Henriette of Hesse Darmstadt-f4578561.jpg
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Фрідріх Міхаель Цвайбрюкенський
Louis Tocqué - Friedrich Michael von Zweibrücken.jpg
 
 
 
 
 
Марія Франциска Зульцбахська
MariaFranziskaSulzbachBay.jpg
 
 
 
 
 
Карл Людвіг Баденський
Karel Lodewijk van Baden aka Karl Ludwig von Baden aka Margrave Charles Louis of Baden.jpg
 
 
 
 
 
Амалія Гессен-Дармштадтська
AmalieHesse-Darmstadt.jpg
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Максиміліан I
Portrait of King Maximilian I Joseph of Bavaria.jpg
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Кароліна Баденська
Karoline Königin von Bayern.jpg
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Софія
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Література[ред.ред. код]

  • Erika Bestenreiner, L'imperatrice Sissi, Milano, Mondadori, 2003. ISBN 88-04-51248-2
  • Hellmut Andrics: Die Frauen der Habsburger. Heyne, München 1996. - Neuaufl.
  • Egon Caesar Conte Corti: Elisabeth. Die seltsame Frau. Styria, Wien 391982.
  • Sigrid-Maria Größing: Sisi und ihre Familie, Ueberreuter, Wien 2005.
  • Franz Herre: Sissis Schwiegermutter: Sophie von Bayern. Bayerischer Rundfunk, München 1994
  • Gerd Holler: Sophie, die heimliche Kaiserin. Weltbild-Verlag, Augsburg 2004
  • Jetta Sachs-Collignon: Sophie von Österreich: ein Leben für Habsburg. Stieglitz, Mühlacker 1998

Посилання[ред.ред. код]