Софія Батицька

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Софія Батицька

Софія Батицька (пол. Zofia Batycka) народилась 22 серпня 1907 р. у Львові, померла 9 червня 1989 р. у Лос-Анджелесі. Була актрисою театру і кіно. В 1930 виграла конкурс Міс Полонія, на який зголосилось 5000 претенденток.

Вважається провісником польської еротичної сцени — у фільмі «Моральність пані Дульської» можна побачити її голі ноги (коліна, ікри і трохи стегна), відображені в дзеркалі. Ця подія в той час (1930 р.) викликала значний скандал.[1]

Біографія[ред.ред. код]

Софія Батицька народилася в родині львівського адвоката Євгена Батицького (пол. Eugeniusz Batycki). Сім'я Батицьких була заможною, їм належав свого часу Палац Туркулів-Комелло по вулиці Пекарській. По закінченню гімназії, вступила у Варшавську Головну Торговельну Школу. Ще коли була студенткою, вперше знялася у фільмі.

Ян Кепура, блискучий співак — тенор у 1928 р. разом зі своєю нареченою Софію Батицькою відпочивав у Трускавці[2], але їх одруження так і не відбулося.

В 1930 році виграла конкурс Міс Полонія. Згодом мала титул Віце-міс Європа (1930) та Міс Парамаунт (1931). Після цього американське агентство International Artists запропонувало їй контракт, підписавши який Софія виїхала до США. З виїздом Софії закордон пов'язаний один конфуз — в 1931 році конкурс Міс Польща не змогли провести, тому що Батицька «забула» віддати перехідну корону.

Пробувши в Голлівуді два роки, Батицька не змогла знятися в жодній кінострічці, і в 1934 році вона повертається до Польщі і деякий час грає на театральній сцені.

Незабаром вона вийшла заміж за громадянина Голландії та переїхала в Антверпен. У США на постійне місце проживання вона виїхала вже після закінчення Другої Світової війни.

Після смерті чоловіка, який забезпечував родину, Софія змогла заробляти собі на життя і допомагати матері за рахунок викладання мов (вона вільно володіла чотирма, в тому числі знала есперанто), а згодом змогла влаштуватися на роботу в галерею Bac Street Antiques.

У старості Софія опинилася в будинку для літніх людей, де і померла, забута всіма.

Фільмографія[ред.ред. код]

1. Kobieta, która się śmieje (1931) — «Жінка, яка сміється», Іза Брентон

2. Dziesięciu z Pawiaka (1931) — «Десять з Пав'яку», Ольга, коханка генерала

3. Moralność Pani Dulskiej (1930) — «Моральність пані Дульської», акторка (цю п'єсу Г.Запольської екранізував 1957 р. на Київській кіностудії ім. О. П. Довженка О. Швачко)

4. Szlakiem hańby (1929) — «Шляхом ганьби», Іза, агентка поліції

5. Grzeszna miłość (1929) — «Шляхетне кохання», Іза Чосльовська

6. Dusze w niewoli (1923) — «Душі у неволі», Леонтина Ленська

Галерея[ред.ред. код]

Примітка[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]


Актор Це незавершена стаття про актора або акторку.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.