Софія Потоцька

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Софія Потоцька
СофіяПотоцька.jpg
Софія Клавоне
Народилася 1765
Померла 1822
Берлін
Національність грекиня
Проживання Тульчин,Умань
Кам'янець-Подільський
Ім'я при народженні Софія Клавоне
Чоловік 1.Йозеф Вітт(1739-1815)
2.Станіслав Щесний Потоцький
Діти 1.Ян Йосипович Вітт
2.Софія Потоцька

Олександер Потоцький
Мечислав Потоцький
Ольга Потоцька
Болеслав Потоцький

Zofia Clavone.jpg

Софія Костянтинівна Потоцька (пол. Zofia Potocka, Софія Клавоне, Софія (де) Вітт, Софія Челіче) — константинопольська куртизанка грецького походження, за однією з легенд була наложницею султана, співмешканка багатьох знаменитостей, шпигунка і авантюристка, зуміла стати польською аристократкою (титулованою графинею).

Прибуття до Жванця[ред.ред. код]

21 червня 1778 року тринадцятилітня Лулу[1] (потім - Софія) прибула з Каролем Боскампом-Лясопольським до Жванця. Дівчата були дуже бідно одягненими, прив'язані на довгому шкіряному шнурку. На запитання, чи вони є одалісками до гарему, Б.-Лясопольський відповів, що вони є бранками, викупленими з неволі. Прибувши з Стамбула, (в ті часи Царгород) Софія (Лулу[2]) та її сестра Гелена-Фатима уміли розмовляти тільки грецькою та турецькою мовами. Їх батько Клавоне був цукерником, пік та продавав солодощі на вулицях Стамбулу. В 1777 його не стало, а мати не уміла заробляти для сім'ї гроші; тому з великої нужди сиділа разом з доньками перед воротами до гарему султана і жила з подавань. Там їх надибав посол Боскамп Лясопольський і запропонувавши матері гроші, запевнив, що доньок добре влаштує в Польщі.

На той час перетнути границю було не просто, і тому Лясопольський мусив затриматись у Жванці на пять днів для оформлення необхідних документів. І дістав дозвіл на перетин кордону лише для кількох осіб, тому сестер і всі речі він залишив тут. Знаходячись перед австрійсько-угорським кордоном у Жванці, Боскамп Лясопольський залишив сестер на поруки Йозефу Вітте, видавши таємницю, що вони призначені для короля. Йозеф Вітт відправив дівчат на утримання до п. Завадської. Пані Завадська, запросивши перекладача Станіслава Пельштина, довідалася, звідки дівчата походять та як їх звати. Спершу Йосефу була до вподоби Гелена, яка була на два роки старша за Софію, він розпочав з нею авантюру, яка тривала кілька місяців, поки про неї не довідався Ян Вітт і не вислав його до Варшави.

Сестра Гелена[ред.ред. код]

Повернувшись з Варшави, Йозеф Вітт сподобав собі більше Софію, але Гелена стояла йому на заваді. Тоді він вирішив її видати заміж за пятидесятирічного жовніра — Бартоломея Чайковського, який був від нього залежний.

12 січня 1779 відбувся їх шлюб у зіньковецькому костелі, там була присутня також Софія Клавоне та Йозеф Вітт як свідок. Після шлюбу Гелени Йозеф Зефірин Вітт залицяється до сестри, але п. Завадська вказала йому, що Софію він отримає тільки через одруження.

Бартоломей Чайковський був повністю незадоволений жінкою, яка нічого не робила, тільки лежала на дивані і з якою він не міг порозумітись і до того ж ще вся округа насміхалась з нього. Він слізно просив Йозефа Вітта звільнити його від «босурманки». І тоді Йозеф вирішив віддати її до гарему паші з турецького на той час Хотину, який тоді ж втопив в Дністрі свою першу жінку за зраду і з того приводу був дуже смутний. Паша з Хотина був його добрим приятелем, якого він часто відвідував і розважався у нього. В березні 1779 Гелену-Фатиму було віддано до гарему, де вона стала першою жінкою хотинського паші.

Софія важко перенесла зникнення сестри і п. Завадська мусила поїхати з нею до турецького Хотина, звідти вони повернулися в квітні.

Софія Вітт 1780

Шлюб з Йозефом Вітте[ред.ред. код]

3 квітня 1779 прибула з Хотина в Кам'янець-Подільський. А в червні без згоди батьків Йосеф Вітт одружується з нею.

14 червня 1779 Софія Клавоне взяла шлюб з Йозефом Вітте в зіньковецькому костелі. Шлюб благословив Антоній Хмілевський, за дозволом кам'янецького біскупа Адама Красінського. Свідками були Гнат Пржибишовський та Шимон Квятковський. Тоді і було придумано версію для батька Йозефа Вітте, що Софія Клавоне походить зі старовинного грецького роду Челіче де Маурокордато. Мати Йосефа не згодившись з вчинком сина, злягла від хвороби і померла 1780.

В травні 1780 року подружжя виїздить до Франції. Там в Парижі 14 червня 1781 року народився син Ян Вітт.

1782 молоде подружжя повертається до Кам'янця-Подільського.

1 грудня 1784 народився другий син — Корній Йозеф Станіслав Вітт (пом. 1785). Хрестив його той самий Хмілевський, що благословляв їх шлюб. Тоді ним вперше подано прізвище «Челіче».

В грудні 1785 Йозеф Зефірин Вітт, по смерті батька, став комендантом Кам'янця.

Софія Вітт 1785

В червні 1787 була в Херсоні по дорозі до Стамбулу, під приводом відвідати маму, а насправді з політичною місією. Софія була амбітною панянкою і всяко прислуговувалась різним урядам, також і Катерині, за що та їй надала помістя в Білорусі, на території, яка за першим поділом Речі Посполитої відійшла до Росії. Під час російсько-турецької війни Софія, в Криму, була представлена Катерині і відбула до Стамбулу з певною місією.

Восени 1788 перебувала у Львові з наміром там пожити, через чоловікові ревнощі. На початку 1789, після перепросин з чоловіком, повертається до Кам'янця.

Зв'язок з Салтиковим[ред.ред. код]

В травні 1788 Софія знаходиться в обозі І. П. Салтикова, який разом із своїми військами та австрійською армією стояв під Хотином у Бразі. Де він на честь Софіі, під впливом її чар, давав бали. Хотин капітулював. Софія, на той час коханка Салтикова, передавала через його посильних листи сестрі Гелені в Хотин і отримувала відповіді. Салтиков зволікав вступ в Хотин, під впливом Софії він давав можливість Хотинському паші вивезти все майно та своїх людей з Хотина. Щоб утихомирити гнів Потьомкіна, який був незадоволений діями Салтикова під Хотином, Салтиков послав до нього Софію.

Після відступу з Хотина, хотинський паша за заслуги перед падишахом, був назначений візиром до сірійського Алепу. Там Гелена-Фатима і закінчила своє життя.

Знайомство з Станіславом Потоцьким[ред.ред. код]

Після тих подій Софія направилась до Варшави, де зачаровувала всіх своєю красою. Там її побачив Станіслав Щесний Потоцький і закохався.

На початку 1789 Софія знаходиться з Потьомкіним під Очаковом, а пізніше в Яссах. Вітт самовільно залишив напризволяще фортецю в Камянці і подався в серпні 1789 за своєю жінкою під Очаків. За те і був звільнений з посади коменданта. Не дуже тим переймаючись, через Потьомкіна отримав місце коменданта в Херсонській фортеці(17911797). Після того в чині генерал-лейтинанта і вже з графським титулом повернувся на Поділля в маєток Обозовка під Уманню, який виторгував в Потоцького за відмову від жінки. Крім того, він отримав від гр. Потоцького гроші на купівлю «Грушевського Ключа»; маєтки в Білорусі, та гр. Потоцький зобовязався забезпечити освіту його синові, п'ятнадцятилітньому Яну Вітту.

Софія в таборі Потьомкіна[ред.ред. код]

В Ясси граф Станіслав Щесний Потоцький часто приїздив для переговорів з Потьомкіним та Безбородьком. Тут Софія виступає як агентка з метою схилити графа Потоцького до альянсу.

Станіслав Потоцький з синами Юрієм та Станіславом

Зближення Софії Вітт та Станіслава Потоцького відбулося в Яссах. Звідти вона поверталась з ним в травні 1792 до Тульчина, але стосунки їх були таємні. Перший раз Софія з'являється відкрито з Станіславом Потоцьким в березні 1793 в Гродно. В 1793 Софія з Потоцьким виїзджає до Гамбурга, де вони прожили кілька місяців. Потоцький, розчарований упадком краю, мав намір назавжди залишити Поділля. В цьому ж часі існував указ, за яким Софія за її поведінку повина була укрита в монастирі, але вона вчасно покинула терени.

В 1798 померла друга дружина С.Щ.Потоцького, з якою він марно намагався перед тим взяти розлучення.

Шлюб з Станіславом Потоцьким та життя в Тульчині[ред.ред. код]

17 квітня 1798 Софія де Вітт і граф Потоцький взяли шлюб в церкві, в передмісті Тульчина. Після цього вони переїхали до Умані, де граф Потоцький в 1798 заклав знамениту «Софіївку». Керував роботами в Софіївці Мецел(Людовик Метцел).

Софія Потоцька1805

Діти[ред.ред. код]

Троє їх дітей Констянтин, Миколай, Гелена — померли в ранньому віці (в Софіївці були іх надгробки). Софія мала з графом Потоцьким ще трьох синів і дві доньки. Найстарший — Олександр Потоцький (17981868) виіхав до Парижа. Софія вийшла заміж за Павла Кисельова. Мечислав Потоцький (18001876) був одружений з Дельфіною Комаровою. Болеслав (18061861) одружений з графинею Салтиковою. Донька Ольга (18021861) заміжня за Леоном Наришкіним.

В 22 роки найстарший син Потоцького був відізваний з Петербурга за розпустне життя; йому батько купив тоді Могилів-Подільський з присілками. Незвиклий до спокійного життя Щесний Єжи (Юрій) Потоцький закрутив роман з мачухою. Про їх стосунки Станіслав Потоцький дізнався в останню чергу. Він віддалився від Софії і сина. В той час в його маєтку проживав ілюмінат граф Тадеуш Грабянка, який підтримував Потоцького своїми ідеями і залишався з ним до його смерті.

13 березня 1805 помер її другий чоловік С.Щ.Потоцький.

В 1805 Софія виїжджає зі своїм пасинком Юрієм до Петербурга, щоб владнати всі справи на спадок по Потоцькому, але в кінці року повертається до Тульчина.

Галерея. Діти[ред.ред. код]

Галерея. Маєтки[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Władysław Konopczyński. Boscamp-Lasopolski Karol (†1794) / Polski Słownik Biograficzny.— Kraków: Polska Akademia Umiejętności, Skład Główny w Księgarniach Gebethnera i Wolffa, 1936.— T. II/1, zeszyt 1.— Beyzym Jan — Brownsford Marja.— S. 373. (пол.)
  2. Władysław Konopczyński. Boscamp-Lasopolski Karol (†1794) / Polski Słownik Biograficzny.— Kraków: Polska Akademia Umiejętności, Skład Główny w Księgarniach Gebethnera i Wolffa, 1936.— T. II/1, zeszyt 1.— Beyzym Jan — Brownsford Marja.— S. 373. (пол.)

Джерела[ред.ред. код]

  • Dr. Antoni J. (Rolle). Gawedy Historyczne (пол.).

Посилання[ред.ред. код]