Софі Жермен

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Софі Жермен
фр. Marie-Sophie Germain
Germain.jpeg
Народилася 1 квітня 1776(1776-04-01)
Париж, Франція
Померла 27 червня 1831(1831-06-27) (55 років)
Париж, Франція
Громадянство Франція Франція
Галузь наукових інтересів математика
Відома завдяки: автор доведення Великої теореми Ферма для випадку простих чисел Софі Жермен

Софі Жермен (фр. Marie-Sophie Germain, *1 квітня 1776, Париж — †27 червня 1831), там же) — французький математик, філософ і механік. Внесла вагомий вклад в диференціальну геометрію, теорію чисел і механіку.

Самостійно вчилася у бібліотеці батька-ювеліра і з дитинства захоплювалася математичними творами, особливо відомою книгою «Історія математики» (фр. Histoire des mathématiquse) Жан-Етьєна Монтукля (фр. Jean-Étienne Montucla), хоча батьки на дуже схвалювали це заняття, як не відповідне для жінки.

Була в листуванні з Даламбером, Лагранжем, Фур'є та іншими математиками. У більшості випадків вона при цьому ховалася під чоловічим ім'ям, найчастіше «мосьє Ле Блан» (реальна особа, учень Лагранжа). З Лагранжем та Лежандром їй вдалося зустрітися особисто, вони зацікавились талановитою ученицею, стали спрямовувати і заохочувати її навчання.

З 1804 року, перебуваючи під сильним враженням від книги Гауса «Арифметичні дослідження» («Disquisitiones Arithmeticae»), вступила з ним у листування під звичайним псевдонімом. Обговорювалися питання теорії чисел. У 1806 році, в ході прусської кампанії, наполеонівська армія окупувала Геттінген. Софі написала схвильованого листа своєму знайомому, генералу Жозефу-Марі Пернеті, благаючи подбати, щоб Гауса не спіткала доля Архімеда. Генерал передав Гаусу, що у нього є покровителька, і незабаром секрет Софі був розкритий. Гаус був глибоко зворушений цим вчинком:

«Смак до абстрактних наук узагалі й понад усього до таємниць чисел зустрічається вкрай рідко: однак не дивується цьому; чарівлива привабливість цієї науки відкривається тільки тим, хто має сміливість зануритися в неї. Але коли особа тієї статі, яка, відповідно до наших звичок і упереджень, має зустріти набагато більші труднощі, ніж чоловіки, щоб ознайомитись з тими тернистими дослідженнями, все ж таки досягає успіху в подоланні перешкод і осягає найбільш приховані їхні частини, тоді, без сумніву, ця особа наділена найшляхетнішою сміливістю. Справді, ніщо не може довести мені таким утішним і менш сумнівним способом, що принади цієї науки, яка збагатила моє життя радощами, не є химеристими, як і прихильність, якої Ви її удостоїли» (30.04.1807).

За дослідження у теорії пружності стосовно коливань тонких пластинок («Mémoire sur les vibrations des lames élastiques» 1808 р.) одержала премію Паризької Академії наук — це була перша премія, видана Паризькою Академією жінці.

У 1811 році Софі бере участь в конкурсі, оголошеному Паризькою Академією наук на тему з теорії пружних коливань (походження фігур Хладні). У журі були Лежандр, Лаплас і Пуассон. Потрібно було п'ять років досліджень і консультативна допомога Лагранжа, перш ніж у 1816 році вона виборола «премію Першого класу» конкурсу.

1816 року вивела диференціальне рівняння згину пластини.

Займалась також теорією чисел. Довела так званий «Перший випадок» Великої теореми Ферма для простих чисел Софі Жермен. Жермен довела, що рівняння Ферма не має вирішення, коли n = p-1, де p — просте число виду 8k+7[1]. Наприклад, якщо k = 2, то p — просте число, а саме 23, і n = 22.

Стає першою жінкою, яка отримала право участі в засіданнях Паризької Академії наук. Роботи з теорії пружності продовжувала й надалі. У 1830 р. за рекомендацією Гауса Геттінгенський університет присуджує Софі звання почесного доктора наук, але вона вже не встигла його отримати.

Захворівши на рак грудей, Софі Жермен після дворічної боротьби з хворобою померла 27 червня 1831 у віці 55 років. У свідоцтві про смерть проти її прізвища значилося «rentere» («персона, що володіла приватними засобами»), що на практиці означало «незалежна жінка». Перед смертю вона накидала чернетку філософського есе, яке не встигла закінчити. Воно було опубліковано посмертно під заголовком «Загальні міркування про науки та літератури»[2]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Dickson, L. E. History of the Theory of Numbers. p. 733.
  2. Considérations générales sur l'état des sciences et des lettres aux différentes époques de leur culture, Paris, imprimerie de Lachevardière, précédé (p. 11-16) d'une «Notice sur Mlle Sophie Germain» Текст на books.google

Джерела[ред.ред. код]

  • Mozans, H. J. Woman in Science. — New York: D. Appleton, 1913. Print.
  • Ogilvie, Marilyn Bailey Women in Science. — Cambridge: MIT Press, 1986. Print.
  • Osen, Lynn Women in Mathematics. — Cambridge: MIT Press, 1984. Print.

Посилання[ред.ред. код]

Жінки й математика. Софі Жермен