Софі де Кондорсе

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Софі де Кондорсе (Софія де Кондорсе)
фр. Sophie de Condorcet
Sophie Grouchy.jpg
Софі де Кондорсе
Народилася 1764
Мелан (Івлін), Іль-де-Франс, Франція
Померла 8 вересня 1822(1822-09-08)
Париж, Іль-де-Франс, Франція
Громадянство Франція Франція

Софі де Кондорсе́ (фр. Sophie de Condorcet), більше відома як мадам де Кондорсе (* 1764, Мелан (Івлін), Іль-де-Франс, Франція - 8 вересня 1822, Париж, Іль-де-Франс, Франція) — була видатною господинею світських салонів з 1789 р. до часу встановлення терору, і знову з 1799 р. до своєї смерті у 1822 році.[1][2]

Вона була дружиною, а пізніше вдовою математика і філософа Ніколя де Кондорсе, який помер під час терору. Незважаючи на смерть чоловіка і заслання рідного брата маршала маркіза де Груші (Marquis de Grouchy), в період 1815-1821 рр.., вона зберігала свою неповторність, володіла впливовими зв'язками перед Французькою Революцією, під час і після неї. [3] [4] [5]

Як господиня світських салонів, мадам де Кондорсе була популярна за своє добре серце, красу і байдужість до класового та соціального походженням людей. Її салони завжди включали інших жінок, серед яких Олімпія де Гуж. Де Кондорсе була по праву також письменницею і перекладачкою, високоосвіченою для свого часу, зі знанням англійської та італійської мов[6]. Вона автор впливових перекладів таких вчених, як Томас Пейн і Адам Сміт.

Дитинство та сімейне життя[ред.ред. код]

Народилась Марія-Луїза-Софі де Груші у сім'ї Франсуа Жака маркіза де Груші (фр. Francoise Jacques Marquis de Grouchy)(колишнього пажа Людовика XV) та його дружини Марі Жільберт Генрієти Фрето (фр. Marie Gilberte Henriette Freteau). У 1786 році Софі де Груші вийшла заміж за відомого математика і філософа маркіза де Кондорсе. Софі де Кондорсе була на 20 років молодша від свого чоловіка. Подружжя поділяли багато інтелектуальних інтересів і мали міцний та щасливий шлюб.

Світські салони[ред.ред. код]

Після одруження мадам де Кондорсе відкриває відомий салон в Hôtel des Monnaies, що знаходився навпроти Лувра. Серед учасників салону було багато іноземців, включаючи Томаса Джефферсона[7]], економіста Адама Сміта, автора памфлетів про права жінок Олімпію де Гуж, англійських аристократів Чарльза Стенхоупа, 3-го графа Стенхоупа, Девіда Мюррея 2-го графа Менсфілда, сьомого віконта Стормонта, Тюрго, П'єра Бомарше, Жермени де Сталь і багато французьких філософів. Її салон зіграв важливу роль у піднесенні жирондистського руху, який пропагував права жінок[8].

Софі де Кондорсе дозволяла учасникам об'єднання «Соціальний клуб» (Cercle Social), що ставив за мету досягнення рівних політичних та юридичних прав жінок, проводити зустрічі в своєму будинку. Після смерті чоловіка залишена з чотирирічною дочкою без коштів, вона була змушена відкрити свій магазин, для того щоб вижити, і на певний час відклала свою творчу і перекладацьку діяльність.

Вона володіла бажанням і інтелектом, але недостатком волі для того, щоб стати лідером фемінізму та прав французьких жінок[9].

Примітки[ред.ред. код]

  1. Marquis de Condorcet
  2. Madeleine Arnold-Tetard, Sophie de Grouchy, marquise de Condorcet : la dame de cœur, Paris, Christian, 2003
  3. M. d’Arvor, Les femmes illustres de la France : Madame de Condorcet (1764-1822), Paris, P. Boulinier, Librairie Moderne, 1897
  4. Thierry Boissel, Sophie de Condorcet, femme des Lumières, 1764-1822, Paris, Presses de la Renaissance, 1988
  5. Jules Michelet Les Femmes de la Revolution http://www.gutenberg.org/etext/18738 available from Project Gutenberg
  6. http://www-personal.umich.edu/~vickik/piercy2.html
  7. http://www.nuff.ox.ac.uk/Users/McLean/ddhc3.pdf
  8. Antoine Guillois, La marquise de Condorcet: sa famille, son salon, ses amis, 1764-1822, Paris, P. Ollendorff, 1897
  9. Barbara Brookes, The Feminism of Condorcet and Sophie de Grouchy, 189 Studies on Voltaire and the Eighteenth Century 297-361 (1980).

Джерела[ред.ред. код]

  • Madeleine Arnold-Tétard, Sophie de Grouchy, marquise de Condorcet : la dame de cœur, Paris, Christian, 2003 (фр.)
  • M. d’Arvor, Les femmes illustres de la France : Madame de Condorcet (1764-1822), Paris, P. Boulinier, Librairie Moderne, 1897 (фр.)
  • Thierry Boissel, Sophie de Condorcet, femme des Lumières, 1764-1822, Paris, Presses de la Renaissance, 1988 (фр.)
  • Antoine Guillois, La marquise de Condorcet: sa famille, son salon, ses amis, 1764-1822, Paris, P. Ollendorff, 1897 (фр.)
  • Charles Léger, Captives de l'amour, d'après des documents inédits; lettres intimes de Sophie de Condorcet, d'Aimée de Coigny et de quelques autres cœurs sensibles, Paris, C. Gaillandre, 1933 (фр.)
  • Jules Michelet, Les Femmes de la Révolution available from Project Gutenberg (фр.)
  • Henri Valentino, Madame de Condorcet; ses amis et ses amours, 1764-1822, Paris, Perrin, 1950 (фр.)
  • Barbara Brookes, The Feminism of Condorcet and Sophie de Grouchy, 189 Studies on Voltaire and the Eighteenth Century 297-361 (1980). (англ.)
  • Karin Brown, "Sophie Grouchy de Condorcet on Moral Sympathy and Social Progress" (Dissertation, City University of New York, 1997). (англ.)
  • Steven Kale, French Salons: High Society and Political Sociability from the Old Regime to the Revolution of 1848. The Johns Hopkins University Press (March 8, 2004) (англ.)
  • Karin Brown, "Sophie de Grouchy, Letters on Sympathy (1798)." Letters translated by James McClellan. American Philosophical Society 98, pt. 4. (англ.)

Посилання[ред.ред. код]