Соціал-демократична партія України (об'єднана)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Соціал-демократична партія України (об'єднана)
Сдпу.jpg
Голова партії Загородній Юрій Іванович
Заснована/зареєстрована 25 травня 1990
Штаб-квартира Київ
Політична ідеологія Соціал-демократія


Кольори Синій
Кількість членів
Кількість депутатів у ВР 0
Веб-сторінка www.sdpuo.com
Партійний квиток «Соціал-демократична партія України (об'єднана)». (2005)

Соціал-демократична партія України (об'єднана) — українська політична партія. Створена в 1990 році під назвою «Соціал-Демократична партія України», сучасна назва — з 1996 року. З цією політичною силою пов'язана діяльність таких політиків як Василь Онопенко, Леонід Кравчук, Віктор Медведчук, Михайло Папієв і Нестор Шуфрич.

Історія партії[ред.ред. код]

Створена в травні 1990 році під назвою Соціал-демократична партія України (СДПУ), зареєстрована 1 листопада 1991 року. Першим головою партії став Андрій Носенко.

Центральний друкований орган партії — «Наша газета +».

У 1995 році керівництво СДПУ прийняло рішення об'єднатися з Партією прав людини (Партією цивільних прав) і Партією справедливості. Лідером СДПУ був вибраний міністр юстиції Василь Онопенко, а його заступником — адвокат Віктор Медведчук.

27 квітня 1996 року на з'їзді СДПУ було ухвалене рішення перейменувати партію в Соціал-демократичну партію України (об'єднану) (СДПУ(о)).

На XIII з'їзді в жовтні 1998року головою СДПУ(О) був вибраний Віктор Медведчук.

СДПУ(О) брала участь у парламентських виборах 1998 (4%), 2002 (6%) і 2006року.

На парламентських виборах 1998 року отримала 4% голосів виборців. Фракцію СДПУ(о) у Верховній Раді очолив Євген Марчук. Проте невдовзі шляхи Марчука і СДПУ(О) розійшлися. Прихильники екс-прем'єра створили власну партію — Соціал-демократичний союз. А фракцію об'єднаних соціал-демократів у парламенті очолив Олександр Зінченко.

На президентських виборах 1999 року партія підтримала Леоніда Кучму.

На виборах до Верховної Ради України в 2002 році СДПУ(О) здобула 6,27% голосів. Парламентську фракцію об'єднаних соціал-демократів спочатку очолив Віктор Медведчук, а після його призначення керівником президентської адміністрації — Леонід Кравчук.

У кампанії 2004 року СДПУ(О) підтримувала Віктора Януковича.

На парламентских виборах 2006 року СДПУ(О) не змогла перебороти 3% бар'єр. Партія брала участь у виборах у складі блоку «Не так!», що одержав усього 257 106 голосів (1,01%).

Фракцію СДПУ(О) у Верховній раді України 3 і 4 скликань в 1998–2006 очолював Леонід Кравчук. 26 квітня 2006 у зв'язку з поразкою СДПУ(О) на виборах Леонід Кравчук заявив про намір вийти з керівних органів партії й зайнятися суспільно-політичною діяльністю в більш вільному режимі, не будучи прив'язаним до однієї партії.

На 1 січня 2005 року кількість членів партії становила 405 тис. чоловік.

Віктор Медведчук заявив про намір покинути пост голови СДПУ(О) ще 29 березня 2006 року, але зміна керівництва відбулася лише на XXI з'їзді партії (проводився у два етапи влітку 2007). 17 серпня 2007 головою СДПУ(О) був обраний Юрій Загородній.

Представники СДПУ(о) — спочатку Михайло Папієв, а згодом — і Нестор Шуфрич — увійшли до складу уряду Віктора Януковича. Проте у серпні 2007 року обидва вийшли із партії в зв'язку із наміром балотуватися до Верховної Ради за списком Партії регіонів. СДПУ(О)брати участь у виборах відмовилася, пояснюючи за тим, що вважає їх незаконними.

У 2007 році лідер СДПУ(о) Юрій Загородній заявляв, що в партії близько 20 тисяч реальних членів.

Сама СДПУ(о) оголошує себе лівоцентристською партією. Однак велика частина експертів відносить її до правих партій, або ж взагалі вважає її «позаідеологічною» організацією, що лоббіює інтереси бізнесу, який належить кільком ключовим фігурам у лавах СДПУ(О). Очільників партії неодноразово звинувачували в належності до олігархії, сповідуванні авторитаризму і використанні в свої цілях кримінальних угрупувань. Партія ці звинувачення відкидає.

З'їзди[ред.ред. код]

  • XVII, 2003 рік - про процедуру висування єдиного від парламентської більшості кандидатів на пост президента України
  • XVIII, липень 2004 року, Харків - підтримка кандидатури прем'єр-міністра Віктора Януковича на пост президента України
  • XXI, липень 2007 року, Київ - зміна голови партії

Рейтинги[ред.ред. код]

  • Кінець 2004 року - близько 2 % (Газета "Сьогодні", 15.02.2005)

Позиція[ред.ред. код]

Віктор Медведчук, лютий 2005 року:

  1. Ми будемо виступати категорично проти будь-яких спроб перегляду політреформи. Політреформа повинна вступити в дію або 1 вересня 2005 року, або 1 січня 2006 року.
  2. Наша партія йшла на вибори в 2002 році із програмними принципами про те, що повинен обиратися облраду, що формує свій виконавчий орган — виконком. І саме виконком розпоряджається обласним бюджетом. Тобто ми прагнемо до розширення функцій органів місцевого самоврядування.
  3. Ми будемо домагатися активного співробітництва України в рамках Єдиного Економічного Простору.

Критика[ред.ред. код]

Про тоталітаризм партії та її близькість до фашистської ідеології заявляли у 2004 році депутати ВРУ Віктор Ющенко та Сергій Терьохін[1] після фальсифікації виборів у місті Мукачеве. Також відзначали належність або підконтрольність партії загальнонацінальних ЗМІ (видання «Киевские ведомости», «2000», «День» і телеканали «Інтер», «1+1», Перший національний)[2].

Керівництво СДПУ(О)[ред.ред. код]

Виноски[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]