Соціал-демократична партія Фінляндії

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Соціал-демократична партія Фінляндії
Suomen Sosialidemokraattinen Puolue
Голова партії: Ютта Урпілайнен
Дата заснування: 1899
Штаб-квартира: Saariniemenkatu 6, Гельсінкі
Ідеологія: Соціал-демократія
Інтернет-сторінка: http://www.sdp.fi

Соціал-демократична партія Фінляндії (фін. Suomen Sosialidemokraattinen Puolue; швед. Finlands Socialdemokratiska Parti) — фінська лівоцентристська політична партія заснована в 1899 році. Партія має 42 місця із 200 у парламенті Фінляндії і знаходиться в опозиції. Партія має 2 місця із 13 виділених для Фінляндії у Європарламенті (входить до фракції Прогресивний альянс соціалістів і демократів).

Історія[ред.ред. код]

Партія була заснована як Фінська робітнича партія (фін. Suomen Työväenpuolue) в 1899 році. Назва була змінена на нинішню в 1903 році. Партія залишається головною у позапарламентському русі до введення загального виборчого права 1906 року, після чого найбільший відсоток від голосів склав 47% в 1916 році, коли партія забезпечила собі більшість у парламенті. Це був єдиний раз в історії Фінляндії, коли одна партія мала більшість у парламенті. Вона втратила свою більшість на виборах 1917 року у 1918 році почалося повстання, яке переросло у фінську громадянську війну.

Колишні члени СДПФ взяли участь у створенні Фінської соціалістичної робітничої республіки . У результаті війни більшість партійних лідерів на всіх рівнях були вбиті, потрапили до в'язниці або в знайшли притулок у Радянській Росії. Проте, політична підтримка партії залишилася високою, а на виборах 1919 року партія, реорганізована Вяйне Таннером, отримала близько 80 з 200 місць в парламенті. Деякі соціал-демократи заснували Комуністичну партію Фінляндії у Москві в 1918 році. Хоча комуністична партія була заборонена в Фінляндії до 1945 року, підтримка фінського робітничого класу в наступних виборів була розділена між соціал-демократами і організаціями, що діяли у комуністичному фронті.

Під час Другої світової війни партія грає центральну роль широкому коаліційному уряді. Партія була членом Соціалістичного Інтернаціоналу між 1923 і 1940 роками.

Після закінчення війни Комуністичній партії було дозволено працювати відкрито, і головною особливістю фінського політичного життя в період 1944-1949 була жорстка конкуренція між соціал-демократами і комуністами за виборців і контроль над профспілками. У цей час, політичне поле було поділене приблизно порівну між соціал-демократами, комуністами і аграрною лігою, кожна партія отримувала близько 25% голосів. Через антикомуністичну діяльність, ЦРУ з США фінансувало партію.

СДПФ очолювала уряд у 1956-1957 і 1958-1959 роках. Останній кабінет, однак, змушений піти у відставку у зв'язку з тиском СРСР, що призвело до серії урядів аграрної ліги. Тільки в 1966 році, СДПФ була в змозі задовольнити Радянський Союз і повернутися до уряду. З тих пір, СДПФ була представлена ​​в більшості фінських урядів, часто співпрацюючи з Центристською партією (колишня Аграрна ліга) та іноді з Національною коаліційною партією.

Прем'єр-міністр Ліппонен очолював уряд у 1995-2003 роках. За цей час партія прийняла свою поточну проєвропейську лінію та брали активну участь у встановленні фінського членства в Європейському Союзі у 1995 році спільно з Кабінетом міністрів.

Результати виборів[ред.ред. код]

Парламент
Рік Депутати Голосів
1907 80 329 946 37,03 %
1908 83 310 826 38,40 %
1909 84 337 685 39,89 %
1910 86 316 951 40,04 %
1911 86 321 201 40,03 %
1913 90 312 214 43,11 %
1916 103 376 030 47,29 %
1917 92 444 670 44,79 %
1919 80 365 046 37,98 %
1922 53 216 861 25,06 %
1924 60 255 068 29,02 %
1927 60 257 572 28,30 %
1929 59 260 254 27,36 %
1930 66 386 026 34,16 %
1933 78 413 551 37,33 %
1936 83 452 751 38,59 %
1939 85 515 980 39,77 %
1945 50 425 948 25,08 %
   
Рік Депутати Голосів
1948 54 494 719 26,32 %
1951 53 480 754 26,52 %
1954 54 527 094 26,25 %
1958 48 449 536 23,12 %
1962 38 448 930 19,50 %
1966 55 645 339 27,23 %
1970 52 594 185 23,43 %
1972 55 664 724 25,78 %
1975 54 683 590 24,86 %
1979 52 691 512 23,89 %
1983 57 795 953 26,71 %
1987 56 695 331 24,14 %
1991 48 603 080 22,12 %
1995 63 785 637 28,25 %
1999 51 612 963 22,86 %
2003 53 683 223 24,47 %
2007 45 594 194 21,44 %
2011 42 561 049 19,1 %
Муніципальних
Рік Радники Голосів
1945 2 100 265 689
1950 377 294 25,05 %
1953 449 251 25,53 %
1956 424 977 25,42 %
1960 2 261 414 175 21,10 %
1964 2 543 530 878 24,75 %
1968 2 351 540 450 23,86 %
1972 2 533 676 387 27,05 %
1976 2 735 665 632 24,82 %
1980 2 820 699 280 25,50 %
1984 2 830 666 218 24,70 %
1988 2 866 663 692 25,23 %
1992 3 130 721 310 27,08 %
1996 2 742 583 623 24,55 %
2000 2 559 511 370 22,99 %
2004 2 585 575 822 24,11 %
2008 2 066 541 187 21,23 %
  Європейський парламент
Рік Депутати Європарламенту Голосів
1996 4 482 577 21,45 %
1999 3 221 836 17,86 %
2004 3 350 525 21,16 %
2009 2 292 051 17,54 %
Президента
непрямі
Рік Кандидат Виборці Голосів
1925 Вяйне Таннер 79 165 091 26,6 %
1931 Вяйне Таннер 90 252 550 30,2 %
1937 95 341 408 30,7 %
1950 64 343 828 21,8 %
1956 Карл-Август Фагерхольм 72 442 408 23,3 %
1962 Рафаель Паас 36 289 366 13,1 %
1968 Урхо Кекконен 55 315 068 15,46 %
1978 Урхо Кекконен 74 569 154 23,2 %
1982 Мауно Койвісто 144 1 370 314 43,1 %
1988 Мауно Койвісто 128 1 175 209 39,36 %
   
прямі
Рік Кандидат Голосів
1988 Мауно Койвісто 1 513 234 48,90 %
1994 Мартті Агтісаарі 1    828 038
2 1 723 485
1 25,9 %
2 53,9 %
2000 Тар'я Галонен 1 1 224 431
2 1 644 532
1 40,0 %
2 51,6 %
2006 Тар'я Галонен 1 1 397 030
2 1 630 980
1 46,3 %
2 51,8 %


Посилання[ред.ред. код]