Соціал-демократичний альянс (Ісландія)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Соціал-демократичний альянс
Країна  Ісландія
Голова партії Логі Мар Ейнарссонd
Дата заснування 5 травня 2000
Штаб-квартира Рейк'явік, Ісландія
Ідеологія соціал-демократія і проєвропеїзм
Офіційний сайт xs.is

Соціал-демократичний альянс (ісл. Samfylkingin) — ісландська лівоцентристська політична партія. Заснована у 2000 році, член Соціалістичного інтернаціоналу.

Офіційною датою утворення альянсу вважається 2000 рік, коли, після участи єдиним блоком у парламентських виборах 1999 року, партії «Національне Пробудження»[en], «Народний Союз»[en], Соціал-демократична партія та «Жіночий Список»[en] об'єднались в єдину політичну силу.

Участь у виборах[ред. | ред. код]

На парламентських виборах в Ісландії, котрі відбулись 10 травня 2003 року, альянс набрав 30,95 % голосів, зайнявши, при цьому, 20 депутатських місць. Партія фінішувала другою, пропустивши вперед тільки консервативну Партію незалежності.

У 2007 році, на чергових парламентських виборах, котрі пройшли 12 травня, партія дещо послабила позиції, посівши 2-е місце, але вже з 18-а мандатами в альтингу, здобувши 26,76 % підтримки. Передувала знову «Партія незалежності» з, майже, 37-відсотковим результатом.

В 2009 році, на позачергових парламентських виборах, спричинених економічною кризою, партія, котра в лютому 2009 року сформувала правлячу коаліцію з «Ліво-зеленим рухом», отримала впевнену перемогу з результатом 29,79 %, або 20 місць. Другою була «Партія незалежності», третім — партнер по коаліції «Ліво-зелений рух». Таким чином, правлячий блок отримав більшість в парламенті[1].

На парламентських виборах у 2013 році[en] партія, очолена чинним прем'єр-міністром Йоуганною Сігюрдардоуттір, здобула лише 10 місць, що призвело до відходу від політики 70-річної лідерки альянсу[2].

29 жовтня 2016 року, на дострокових парламентських виборах, спричинених «офшорним» скандалом за участи прем'єр-міністра Сігудура Гуннлейсона[3], альянс зазнав чергового фіаско, посівши лише сьоме місце, з підтримкою виборців 5.8 % (3 депутатських місця)[4].

На позачергових парламентських виборах 29 жовтня 2017 року партія зайняла 3-є місце, набравши 12,1 % голосів виборців, що дало змогу отримати 7 депутатських місць[5].

Вибори Голосів % Місць +/– Позиція Уряд
1999 44,378 26.8
17 / 63
17 2nd Опозиція
2003 56,700 31.0
20 / 63
3 2nd Опозиція
2007 48,743 26.8
18 / 63
2 2nd Коаліція
2009 55,758 29.8
20 / 63
2 1st Коаліція
2013 24,292 12.9
9 / 63
11 3rd Опозиція
2016 10,893 5.7
3 / 63
6 7th Опозиція
2017 23,652 12.1
7 / 63
4 4th Опозиція
2021 19,825 9.9
6 / 63
1 4th Опозиція


Лідери[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Лівоцентристи перемагають на позачергових виборах в Ісландії. https://www.ukrinform.ua/. Процитовано 25 грудня 2020. 
  2. На парламентських виборах в Ісландії перемогли правоцентристи. https://ua.euronews.com/. Архів оригіналу за 24 квітня 2020. Процитовано 20 грудня 2020. 
  3. Піти по-ісландськи. Післямова до офшорного скандалу. https://glavcom.ua/. Процитовано 25 грудня 2020. 
  4. На виборах в Ісландії перемогла правляча партія, Піратська партія - лише третя. https://www.eurointegration.com.ua/. Процитовано 25 грудня 2020. 
  5. До парламенту Ісландії проходить рекордна кількість партій. https://tyzhden.ua/. Процитовано 20 грудня 2020. 
  6. Інгібйорг Сольсрун Гісладоттір. http://womenua.today/. Процитовано 20 грудня 2020. 
  7. В Ісландії пройшли масштабні акції протесту через відмову від євроінтеграції. https://world.segodnya.ua/. Процитовано 20 грудня 2020.