Союз Суверенних Держав

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
ССД-федерація

Союз Суверенних Держав (ССД) — запланований 1991 року, але не створений, союз республік СРСР.

Федерація[ред.ред. код]

У березні 1991 року відбувся референдум, на якому проголосували за збереження і оновлення СРСР більшість населення, — за винятком шести республік (Литва, Естонія, Латвія, Грузія, Молдова, Вірменія), які раніше оголосили про незалежність або про перехід до незалежності згідно з результатами раніше проведених в цих республіках референдумів про незалежність.

На основі концепції референдуму уповноваженою центральною і республіканською владою робочою групою в рамках т.з. Ново-Огарьовського процесу навесні-влітку 1991 був розроблений проект по укладенню нового союзу — Союзу Суверенних Держав (ССД) як м'якої федерації.

Членами ССД повинні були стати дев'ять з п'ятнадцяти союзних республік колишнього СРСР (Азербайджан, Білорусь, Казахстан, Киргизстан, Росія, Таджикистан, Туркменістан, Узбекистан, Україна), а також ряд автономних республік (Татарстан, Башкортостан, Якутія, Чечено-Інгушетія, Крим, Абхазія, Придністров'я, Гагаузія).

Проект договору про створення ССД був двічі парафований — 23 квітня і 17 червня 1991 року. Остаточна редакція «Договору про Союз суверенних держав» була опублікована в газеті «Правда» 27 червня. У тій же газеті 3 серпня 1991 року було опубліковано виступ Горбачова по телебаченню, в якому наголошувалося «союзний договір відкритий до підписання» з 20 серпня 1991 року. У новому Договорі указувалося: 'Держави, котрі створюють Союз, володіють всією повнотою політичної влади, самостійно визначають свій національно-державний устрій, систему органів влади і управління [1], вони можуть делегувати частину своїх повноважень іншим державам — учасникам Договору…' Більш того, в 4-му розділі 23-ої статті нового Договору мовилося: 'Цей договір… вступає в силу з моменту підписання… повноважними делегаціями. Для держав, що його підписали, з тієї ж дати вважається таким, що втратив силу Договір про утворення Союзу РСР 1922 року'. Передбачалося що першими договір підпишуть делегації Російської Федерації, Казахстану і Узбекистану. Урочиста церемонія підписання договору передбачалася в Москві[2].

Проте в результаті спроби державного перевороту (ГКЧП, 19 серпня 1991), утворення ССД було зірване, суперечності між центральною і республіканською владою та національними елітами поглибилися, і майже всі союзні республіки одна за одною оголосили про незалежність.

Конфедерація[ред.ред. код]

Восени 1991 по санкції центральної влади та республіканських органів робочою групою Ново-Огарьовського процесу був розроблений новий проект — по створенню ССД як конфедерації незалежних держав.

Попередня згода на підписання 9 грудня 1991 договору про створення ССД із столицею в Мінську було дано 14 листопада 1991 тільки сімома республіками (Білорусь, Казахстан, Киргизстан, Росія, Таджикистан, Туркменістан, Узбекистан), а дві республіки (Азербайджан і Україна) відмовилися увійти до конфедеративного союзу.

8 грудня 1991 року президенти трьох держав (Білорусі, Росії та України) на зустрічі в Біловезькій пущі (Мінськ, Білорусь) разом з констатацією припинення існування СРСР, оголосили про неможливість утворення ССД і підписали Угоду про створення Співдружності Незалежних Держав (СНД) як міжнародної та міждержавної організації.

Багатобічної згоди по запропонованому пізніше (у березні 1994) проекту створення аналогічного конфедеративного союзу (Євразійський Союз) також не було досягнуто. Дві держави вступили в Союз Росії і Білорусі.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Збройні сили, МВС, а також деякі функції зовнішньополітичного відомства ставали прерогативою республіканських органів влади.
  2. Коржаков Олександр Васильович: «Єдине бентежить мене досі: щось не пам'ятаю, щоб до цього підписання якось готувалися… Зазвичай пропагандистський галас наперед піднімається, газети артпідготовку ведуть. Скоро, мовляв, договір буде підписаний, вже прибув такий-то (Ніязов або хтось ще — першим приїжджає завжди найдальший), а тут тиша. Завтра ніби вже підписання, а в планах у нас не вказано, де це відбудеться: у Ново-Огарьово, Кремлі або, може, в Будинку прийомів на Ленінських горках. Ніякого руху не було — саме це викликає у мене сумніви і побічно підтверджує, що Горбачов знав: церемонія не відбудеться» [1].

Посилання[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]