Спадін

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Спадін (грец. Σπαδίνης) — династ (правитель) аорсів Подоння у сер. І ст. до н. е. (за часів Фарнака, 63-47 рр.),[1] спільник понтійських царів у їхніх війнах з Римом, згаданий Страбоном з вказівкою кількості вершників, які у разі потреби аорси могли виставити.

"З повною підставою передбачається, що це вербування пов'язане з приготуванням в 50-49 рр.. сина Мітрідата Євпатора до боротьби проти Риму."[2]

Етимологія імені: грец. Σπαδίνης < іран. *Spād-ina — укр. "воїн".[3]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. (гр.)Strab. 11.5.8 « Ἀβέακος μὲν οὖν ὁ τῶν Σιράκων βασιλεύς, ἡνίκα Φαρνάκης τὸν Βόσπορον εἶχε, δύο μυριάδας ἱππέων ἔστελλε, Σπαδίνης δ᾽ ὁ τῶν Ἀόρσων καὶ εἴκοσιν»
  2. (рос.)Ю. Г. Виноградов. Очерк военно-политической истории сарматов в I в. н.э. ВДИ, № 2, 1994 г.
  3. (рос.)Алемань А. Аланы в древних и средневековых письменных источниках. — Москва: Менеджер, 2003