Спайність

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Зелений флюорит з досконалою спайністю

Спа́йність — здатність мінералу розколюватися по певних кристалографічних напрямах з утворенням гладких паралельних поверхонь, званих площинами спайності.

Опис[ред.ред. код]

Спайність - здатність кристалів розколюватись при механічній дії по певних площинах, паралельних дійсним або можливим граням, з утворенням дзеркальних поверхонь. Зумовлюється силами зчеплення в кристалічних ґратках. Важлива діагностична ознака мінералів. Різні мінерали мають спайність різного ступеня досконалості.

Розрізнюють спайність мінералів: цілком досконалу – кристали легко розщеплюються (слюда, хлорит і інш.); досконалу – кристали розколюються, утворюючи гладенькі блискучі поверхні (кальцит, флюорит, польовий шпат); середню (ясну) – на уламках мінералу нарівні з нерівними поверхнями виразно видно і гладенькі блискучі поверхні (напр., піроксени); недосконалу (або взагалі відсутню) – зерна мінералів обмежені неправильними поверхнями, за винятком граней кристалів (напр., кварц, пірит). Нерідко один і той же мінерал має дек. (до 6 у сфалериту) по-різному орієнтованих площин С.м, що розрізнюються за ступенем досконалості. Число площин С.м. залежить від симетрії (сингонії) кристалу. Спайність належить до найважливіших діагностичних ознак мінералів.

Спайність виникає в тих напрямах, де хімічні зв'язки ґратки ослаблені. Вона обумовлена внутрішньою структурою мінералу і не залежить від зовнішньої форми кристала або зерна мінералу. Щоб охарактеризувати спайність визначають:

  • ступінь її досконалості;
  • просту форму, по якій кристал розколюється;
  • в деяких випадках указують кут між площинами спайності.

Ступінь досконалості спайності визначають за наступною умовною шкалою:

  • вельми досконала — мінерал легко розколюється або розщеплюється на тонкі пластинки або листи (мінерали з шаруватою структурою: слюда, графіт та ін.);
  • досконала — кристали колятся на товстіші пластинки, бруски з рівними поверхнями (кальцит, галеніт, ортоклаз);
  • середня — поверхня зколу не завжди рівна і блискуча;
  • недосконала — виявляється насилу, поверхня сколу нерівна (апатит, нефелін).

Ряд мінералів не має спайності (магнетит тощо).

Залежно від простої кристалографічної форми кристал може розколюватися по одиному, двох, трьох і більше напрямках :

Спайність — важлива діагностична ознака мінералів.

Староукраїнські форми терміну[ред.ред. код]

ЛУПИНА, -и, ж. ЛУПНІСТЬ, -ості, ж, ПРОЛУПА, -и, ж. (рос. спайность, англ. cleavage, нім. Mineralienspaltbarkeit f, Spaltrissigkeit f) – староукраїнська назва спайності мінералів.

Дивись також[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]