Спасіння (християнство)
| Спасіння | |
 Ісус Христос простягає спасительну руку воскреслому, картина Миколи Кошелеєва, 1900 р. | |
 Спасіння у Вікісховищі |
Спасі́ння (англ. Salvation) — в християнстві, порятунок людини і людства в цілому від гріха і його наслідку — вічної смерті, що супроводжується осягненням спасенною людиною Царства Божого. В християнстві спасіння розглядається як акт незаслуженої любові Бога до людей, яку Він виявляє зі Своєї милості.
Походження поняття[ред. | ред. код]
Поняття утворене від старослов'янського «пасти» і засноване на баченні Бога як пастиря людських душ, що пасе (опікає) людей так само як добрий пастир опікає своїх овець. У цьому сенсі пояснюється і слово «спасати»: пастух «спасає» стадо, коли від виводить його з-під небезпеки і показує правильний шлях чи пасовище. «Пасти» у свою чергу сходить до індоєвропейського кореня *pās — «захищати», «рятувати»[1].
Історія гріха і спасіння[ред. | ред. код]
Історія гріхопадіння перших людей, Адама і Єви, розповідається в перших главах книги Буття. Люди, будучи створеними Богом безгрішними, спокусилися обманною обіцянкою диявола, чим порушили Божу волю і впали в гріх і, в результаті, їм стала загрожувати неминуча вічна смерть.
Бог, продовжуючи любити своє творіння, не бажає, щоби люди після смерті потрапили в пекло, але бажає дати їм вічне життя. Для цього Бог послав на землю Свого Сина, Бога в тілі, Який добровільно взяв на Себе гріхи всіх людей, буквально (а не як приклад чи символ) страждав і помер за них, а потім воскрес із мертвих. Страждання і смерть Ісуса Христа на хресті є завершеною роботою, результатом чого стала принципова можливість для людей спастися в майбутньому.
Умови спасіння[ред. | ред. код]
Згідно з Новим Заповітом, спасіння від вічної погибелі можливе для всіх людей, які вірять у життя, смерть, викупну жертву на Голгофському хресті та воскресіння Ісуса Христа[2]. Спасінню сприяє реалізація віри у вчинках, але воно не залежить від якої-небудь кількості добрих справ або здійснення конкретного вчинку. Щоб отримати спасіння людина повинна прийти до Бога з щирим покаянням, отримати прощення гріхів і надалі благодать, щоб жити святим життям[3]. Бог дарує людині спасіння по благодаті незалежно від діл[4]. Згідно з Біблією, на всіх людей чекає тілесне воскресіння[5], спасенні люди матимуть частку в першому воскресінні і царюватимуть з Христом тисячу років,[6] друге воскресіння буде для Суду над грішниками, які приймуть кару вічну погибіль[7] і будуть вкинені в озеро огняне[8].
Більшість богословів сходяться на думці, що Бог не примушує до добра та спасіння, лишаючи людині можливість відкинути їх[9]. Він бажає, щоб кожна людина спаслася, проте лишає їй свободу (даровану Ним же). Прийняття чи відкинення спасіння проявляється в діях людини — її «ділах»[10].
Цитати з Біблії[ред. | ред. код]
|
«А ти, сину людський, скажи до синів свого народу: Справедливість справедливого не врятує його в дні гріха його, а несправедливість несправедливого не спіткнеться він об неї в дні навернення від своєї несправедливости, а справедливий не зможе жити в ній в дні свого гріха.... Коли справедливий відвернеться від своєї справедливости, і робитиме кривду, то помре він за те!» (Єзекіїля 33:12,13,18). | 
|
|
|
«...І багато-хто в той час спокусяться, і видавати один одного будуть, і один одного будуть ненавидіти. Постане багато фальшивих пророків, і зведуть багатьох. І через розріст беззаконства любов багатьох охолоне. А хто витерпить аж до кінця, той буде спасений!» (Матвія 24:10-13). |
|
|
|
«Не можна бо тих, що раз просвітились були, і скуштували небесного дару, і стали причасниками Духа Святого, і скуштували доброго Божого Слова та сили майбутнього віку, та й відпали, знов відновляти покаянням, коли вдруге вони розпинають у собі Сина Божого та зневажають.» (Євр 6:4-6). |
|
|
|
«Бо спасені ви благодаттю через віру, а це не від вас, то дар Божий, не від діл, щоб ніхто не хвалився.» (Послання до Ефесян 2:8-9) |
|
|
|
Хто увірує й охриститься, буде спасений, а хто не ввірує засуджений буде....(Євангеліє від Марка 16:16) |
|
|
|
Ті ж, що чули, спитали: Хто ж тоді може спастися? А Він відповів: Неможливеє людям можливе для Бога!. (Євангеліє від Луки 18:26-27) |
|
|
|
що за наші гріхи дав Самого Себе, щоб від злого сучасного віку нас визволити, за волею Бога й Отця нашого. (Послання до Галатів 1:4) |
|
Спасіння в протестантизмі[ред. | ред. код]
Предвідання і передвизначення (або доля)[ред. | ред. код]
У Протестантському вченні існує доктрина напередвизначення яка стверджує, що доля людини після смерті, довічні муки чи спасіння, вже визначені Богом, і людина безсила що-небудь змінити. Ця ідея поширена в кальвінізмі, реформатському богослів'ї, яке походить від теології Жана Кальвіна. Натомість лютерани розглядають це питання фактично діаметрально протилежним чином: Розділ XI «Формули Злагоди» стверджує «відмінність між передзнанням [Бога] і передпризначенням», наголошуючи, що «передзнання [...] не є причиною зла або гріха [...] ані не є воно причиною їхньої загибелі, за яку вони [люди] відповідають самі», натомість «передпризначення або вічне вибрання Боже має справу лише з побожними, улюбленими дітьми Божими, будучи причиною їхнього спасіння, яке Він також забезпечує, як і розпоряджається тим, що до нього належить. На цьому [передпризначенні Божому] наше спасіння так твердо ґрунтується, що сили адові його здолати не можуть (Івана 10:28; Мт. 16:18)», але причина того, що не всі люди зможуть спастись, полягає не в детермінізмі, а «в тому, що вони або зовсім не чують Божого Слова, але охоче його зневажають, закривають свої вуха і роблять твердими свої серця, і в такий спосіб позбавляють Святого Духа звичного шляху, так, що Він не може чинити в них Свого діла; або ж коли вони почують його, то не надають йому значення і не звертають на нього уваги. Через це відповідальним [за духовну загибель людей] є не Бог і Його вибрання, але їхня нечестивість (2 Петр. 2:1 і далі; Луки 11:49, 52; Євр. 12:25 і далі)».[1] [Архівовано 29 грудня 2008 у Wayback Machine.]
Православні християни відкидають вчення про передвизначення чи долю як єретичне.
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Иванов, Вячеслав (20 грудня 2018). Труды по этимологии индоевропейских и древнепереднеазиатских языков. Том 2. Индоевропейские и древнесеверокавказские (хаттские и хурритские) этимологии (рос.). Litres. с. 495—498. ISBN 9785041073671.
- ↑ Дії 4:10, 12; Римлян 10:9, 10; Євреїв 5:9
- ↑ Євангеліє від св. Луки 13:5, Перше послання св. ап. Павла до солунян 4:3-4.
- ↑ Ефесян 2:8, 9
- ↑ 1 Коринфян 15:12, 22
- ↑ Об'явлення св. Івана Богослова 20:4-6.
- ↑ 2 Фессалонікійців 1:9; 2 Петра 3:7
- ↑ Об'явлення св. Івана Богослова 20:14-15.
- ↑ Tooley, Michael (2019). Zalta, Edward N. (ред.). The Problem of Evil. The Stanford Encyclopedia of Philosophy (вид. Spring 2019). Metaphysics Research Lab, Stanford University. Архів оригіналу за 2 липня 2019. Процитовано 17.10.2019.
- ↑ Євреїв 6:4—6; 2 Петра 2:20—22, 3:9; Об'явлення 3:1—3
Література[ред. | ред. код]
- Біблія в пер. Івана Огієнка [Архівовано 25 жовтня 2019 у Wayback Machine.]
Посилання[ред. | ред. код]
- Спасіння [Архівовано 4 грудня 2020 у Wayback Machine.] // Українська Релігієзнавча Енциклопедія
- Про деякі аспекти християнського спасіння [Архівовано 31 жовтня 2019 у Wayback Machine.] на сайті «Католицького оглядача»
- Спасуться всі: «?» чи «!» [Архівовано 21 жовтня 2019 у Wayback Machine.] на сайті журналу «Християнин і світ»
- https://youtu.be/d9rVzVEzvpA
|
|
Це незавершена стаття про християнство. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
|
Це незавершена стаття з теології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |