Спас (свято)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Спас
Спас
Рафаель. Преображення
Інші назви Преображення Господнє, Спас, Яблучний Спас, Другий Спас
Дата 6 (19) серпня
Традиції освячення винограду, а в місцях де він не росте, святять яблука та інші фрукти й овочі

Свято Преображення Господа Бога і Спаса нашого Ісуса Христа, також Свято Преображення Господнього, Преображення, Свято Спаса, Яблучний Спас, Другий Спас — християнське свято.

Святкується 19 серпня православними та греко-католиками. Свято Преображення відзначається Східною Церквою з IV сторіччя і є одним із найбільших, після Великодня, дванадесятих свят[1]. Припадає на Успінський піст або Спасівку, проте цього дня дозволяється споживати рибу, олію та вино.

У календар Західної Церкви воно було введене папою Калікстом III в 1457 році і святкується римо-католиками 6 серпня.

У традиції Вірменської Церкви свято Преображення включене до великоднього циклу, є рухомим і святкується в сьому неділю після П'ятидесятниці.

Преображення Господнє[ред.ред. код]

Докладніше у статті Преображення Господнє

Усі три синоптичних Євангелія містять подібні описи Перетворення Господнього: Матвій 17:1; Марко 9:2; Лука 9:28. Відкривши учням, що Йому слід постраждати, бути вбитим і на третій день воскреснути, Христос завів трьох апостолів — Петра, Якова й Івана на гору Фавор і преобразився перед ними: обличчя Його просяяло, як сонце, одяг зробився білим, як сніг. Преображення Христове супроводжувалося з'явою старозавітних пророків Мойсея й Ілії, які говорили з Ісусом про Його близький відхід. Усіх їх осінила світла хмарина, і з неї почувся голос: «Це Син Мій Улюблений, що Його Я вподобав. Його слухайтеся!».

Святкуванням Преображення Церква сповідує по'єднання у Христі двох начал — людського і Божого. Преображення є поява Сина при свідченні Отця в Духові Святому, тобто одкровення всіх іпостасей Святої Трійці. Преображення полягало не у зміні Божественної природи Христа, але у з'яві Його Божества у природі людській. Відповідно до Івана Золотоустого, Преображення відбулося, «щоб показати нам майбутнє преображення єства нашого і майбутнє Своє пришестя на хмарах у славі з ангелами».

Історія[ред.ред. код]

Свято Преображення Господнього існувало вже в IV ст., про що свідчать повчання і слова Єфрема Сіріна й Івана Золотоустого. Мати Костянтина Великого, свята рівноапостольна Єлена, побудувала на горі Фавор храм на честь Преображення, зруйнований у XII ст. Салах-ад-діном. Піснеспіви на честь свята були написані Іоанном Дамаскином і Космою Маюмським (VIII ст.). Від VI ст. це свято урочисто святкується у Східній Церкві під назвою «Господнього Преображення».

Первісно Преображення святковано в місяці лютому. Одначе тому, що це радісне свято звичайно випадало у часі Великого Посту, а це було незгідне з духом посту й покути, то його перенесено на день 6 серпня (19 серпня за новим стилем). Свято прижилося далеко не зразу і не скрізь. Першими його запровадили в себе східні церкви, з'єднавши з місцевими язичницькими святами, присвяченими збиранню врожаю[2]. На Заході свято ще в XII ст. не було загальним; його заснував у 1457 папа Калліст III, установивши тоді ж богослужбовий чин.

Літургійні піснеспіви дня[ред.ред. код]

Під час літургії на Свято Преображення Господнього співають:[3]

Тропар, глас 7:

Переобразився Ти на горі, Христе Боже,
показавши ученикам Твоїм славу Твою, скільки змогли.
Нехай засіяє і нам, грішним, світло Твоє повсякчасне,
молитвами Богородиці, Світлодавче, слава Тобі.

Кондак, глас 7:

На горі переобразився Ти
і, скільки змогли, ученики Твої славу Твою, Христе Боже, виділи,
щоб, коли побачать, як Тебе розпинають,
страдання зрозуміли добровільне,
а світові проповідять,
що Ти єси воістину Отче сяяння.

Традиції святкування в Україні[ред.ред. код]

Яблучний спас
В садку
Обжинковий вінок
Докладніше: Другий Спас

Народними назвами цього свята є Спас, Другий Спас або Яблучний Спас.

Крім яблук, у цей день на церковну паперть приносять й інші плоди врожаю: горох, картоплю, огірки, жито, ячмінь тощо. Все це священик повинен після обідні благословити і прочитати над ним молитву, за що вдячні прихожани наділяють його так званими начатками — потроху від кожного сорту з принесених плодів. Освячення у цей день винограду і різних фруктів та овочів символізує розквіт і плодючість усього створеного у безкінечному царстві життя.

У давнину в день Преображення Господнього існував звичай наділяти плодами бідних та вбогих; звичаю цього дотримувалися так суворо, що коли дізнавалися про когось, хто не зробив цього доброго діла, таку людину вважали невартою уваги і припиняли з нею спілкуватися. Звичай наділяти бідних плодами садів та городів був колись мірою християнської моралі.

Колись до того часу правовірні селяни не їли садовини, бо це вважалося за великий гріх. Якщо ж все-таки хто-небудь не втримається і з'їсть яблучко до Спаса, відспокутувати цей гріх можна було тільки тим, що сорок днів після Спаса не їсти жодного яблука. Особливо суворо дотримувалися цього правила ті, у кого вмерли діти-немовлята. Існувало повір'я, що «на тому світі» ростуть срібні дерева з золотими яблучками. Золоте яблучко дають лише тим дітям, чиї батьки дотримувалися звичая не їсти яблук до Другого Спаса.

Другий Спас — це день поминання померлих родичів. За народним віруванням, це третій вихід померлих на світ у весняно-літньому сезоні: (перший — у Страсний Четвер, другий — на Зелені Свята)[2].

Для господарів свято символізує закінчення жнив та завершення літа. Цього дня примічали погоду. Якщо день сонячний та безхмарний — осінь буде сухою. Якщо дощовий — мокрою. Ясний день віщує морозну і заметільну зиму. Яка погода на Спаса — такою буде і Покрова (14 жовтня). У деяких місцях України в цей час могли вже починатися приморозки, тому й кажуть: «Прийшов Спас, держи рукавиці про запас!».

За народним звичаєм до Спаса не їли яблук. Зі святом Спаса пов'язані різні обжинкові обряди (див. Обжинки)[Джерело?]: святять у церкві обжинкові вінки, з незжатих на ниві кількох стеблинок жита зав'язують «Спасову бороду».

До церкви несли святити квіти, мак, вірячи, що обсипання свяченим маком перешкоджає ходити до хліва відьмам, а до дому — ходячим покійникам. Після посвяти квіти й голівки маку кладуть за Іконами, де вони зберігаються до весни. Весною мак розсівають по городі, а сухі квіти на Благовіщення вплітали до своїх кіс, — «щоб не випадало з голови волосся».

Святкування Преображення триває 9 днів, з 5 (18) по 13 (26) серпня. У це свято за древнім звичаєм відбувається освячення перших плодів (злаки, виноград чи яблука). Тому в народі цей день називають другим, або яблучним спасом. Свято Преображення обрано для благословення плодів, бо в Єрусалимі, звідки запозичено Устав Східної Церкви саме в ту пору дозрівав виноград, який, власне, і прийнято освячувати в цей день.[4] Церква, благословляючи принесені плоди, утверджує думку про те, що в ній, як у суспільстві священному, все — від людини до рослини — повинно бути присвячене Богу як Його творіння.

Обрядова їжа[ред.ред. код]

Святковою стравою на Спаса є печені яблука. Верхівку з хвостиком відрізають, виймають середину з насінням, кладуть туди мед або цукор і запікають у печі. Готують пироги й штруделі з яблучною начинкою. Їдять їх із узваром або грушівником — киселем зі свіжих груш.

Приказки і прикмети[ред.ред. код]

  • Прийшов Спас — пішло літо від нас.
  • Після другого Спаса — дощ хлібогній.
  • Якщо антонівка вродила — наступного року хліб уродить.
  • Із Спаса — Преображення погода преображається.
  • Прийшов другий Спас — бери рукавиці про запас.
  • Минув Спас — держи кожух про запас.
  • Як прийде Спас, комарам урветься бас, а як прийде Пречиста (28 серпня) — забере їх нечиста.
  • Якщо на Спаса нема дощу, то це прикмета, що буде гарна суха осінь. Дощів небагато буде.
  • Якщо на Спаса йде дощ, січень наступного року буде сніжний, якщо жарко — січень морозяний.

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Свято Преображення Господнього Чернігівські єпархіальні відомості
  2. а б Сапіга, 1993
  3. Тропар Преображення Господнього
  4. Свято Преображення Господнього Закон Божий: Підручник для сім'ї та школи / Протоієрей Серафим Слобідський. — Київ: Видавничий відділ УПЦ КП, 2005. — 655 с. ISBN 966-7567-11-7

Джерела[ред.ред. код]

  1. Енциклопедія українознавства. У 10-х томах. / Головний редактор Володимир Кубійович. — Париж; Нью-Йорк: Молоде життя, 1954—1989.
  2. Сапіга В. К. Літо // Українські народні свята та звичаї. — К.: Т-во «Знання України», 1993. — 112 с.

Посилання[ред.ред. код]