Спелеологія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Спелеологія (від грец. σπήλαιονпечера та λόγος — вчення, наука) — це комплексна наука, розділ наук про Землю, а саме карстознавства, яка займається вивченням печер, включаючи їх виникнення, розвиток, форми, вміщуючі породи, породи та мінерали печерного походження, склад та міграцію підземних вод, мікроклімат, органічний світ в минулому та в сьогоденні, а також залишки давньої матеріальної культури. Синонім: печерознавство.

Загальний опис[ред.ред. код]

Спелеологія досліджує походження печер, їх морфологію, органічний світ, залишки матеріальної культури та використання людиною. Як наука спелеологія почала формуватися з другої половини ХІХ ст. Розрізняють геоспелеологію, антропоспелеологію, загальне печерознавство, історич¬не печерознавство, технічне печерознавство, регіональне печерознавство (Trimmel, 1988). За іншою класифікацією С. підрозділяють на геоспелеологію, біоспелеологію, антропоспелеологію, палеонтоспелеологію, регіональну, прикладну і технічну спелеологію, а також спелеомедицину (К.А. Горбунова і Н.Г. Максимович [1987]).

Не слід плутати науку спелеологію і спелеотуризм — екстремальний вид туризму, що пов’язаний з проходженням печер.

Одним з розділів спелеології є відносно новий напрямок науки — спелестологія, яка досліджує штучні підземні споруди: гірничі виробки, давні та сучасні міські комунікації тощо.

В Україні питання спелеології вивчає Державний інститут мінеральних ресурсів (Сімферополь).

Історія спелеології[ред.ред. код]

Термін спелеологія запропонував у 1890 році французький археолог Е. Рів'єр. У цьому ж році його застосував як наукове визначення один з засновників сучасної науки про печери Е.М. Мартель. У 1928 році при Віденському університеті відкрився перший у світі інститут спелеології.

Австрійський спелеолог X. Триммель, виділяє чотири етапи становлення спелеології як науки:

  1. бароко (XVI—XVII ст.),
  2. просвіти (XVIII ст.),
  3. романтики (XIX ст.) и
  4. классичний (кінець XIX — початок XX ст.).

В 1960-ті роки французький спелеолог Мішель Сіфр, перебуваючи в глибокій печері на самоті та без можливості визначення часу та дати, провів серію досліджень біоритмів. Результати його досліджень були використані у французькій космічній програмі[1].

Вивчення печер в Україні[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Геологія Це незавершена стаття з геології.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.

Посилання[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Мишель Сифр. В безднах Земли — М:, Издательство "Прогресс", 1982 (рос.)