Спермацет

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Спермацет — біла жироподібна маса, яку продукують у великій кількості кашалоти, і якою наповнюються особливі порожнини в голові тварини[1] (між бічними відростками гребеня на кістковому ложі черепа кашалота розташована так звана спермацетова "подушка", розділена на дві камери[2]), а також тваринний віск деяких китоподібних.[2] Спермацет міститься і в підшкірному жирі.[2] Це тверда ламка маса від білого до кремового кольору. Призначення цієї речовини повністю не визначено, але відомо, що її накопичення допомагають кашалотам утримуватися на поверхні води.[1] Добувається головним чином із голови кашалота або кита. Кит, який має довжину від 21 до 30 м, важить 100000-125000 і містить від 10000 до 20000 кілограм спермацету.[3] Таких же розмірів кашалот містить лише 5000-6500 кг.[3]

Етимологія[ред.ред. код]

Саме слово спермацет походить від грецького sperma (сім’я, сперма) та cetus (кит).[1] За деякими джерелами, «sperm whale» отримав свою назву від китобоїв, які вірили, що описана жироподібна речовина — це сперма кашалота. [1]

Свічка із спермацетового воску та спермацетова олія

Отримання[ред.ред. код]

Добування спермацету є простим. Його добувають із убитих тварин, упаковують в бочки, які доставляються на салотопильні станції; спермацету дають постояти до тих пір, поки почнеться ферментація (бродіння), розпочнеться прогіркання; після цього його перекладують у великі бочки із дірчатим дном: більша частина спермацету в рідкому вигляді протече крізь отвори; залишки переносять у котли і піддають розтоплюванню, як сало.[3] Після цього спермацет піддають висвітлюванню. Нечистоти осідають на дні і їх ще раз виварюють в воді. На промислових заводах витоплювання спермацету проводиться за допомогою гарячої пари, що значною мірою покращує його якості.[3]

Готовий для продажу китовий жир складається з спермацету із домішкою спермацетової олії.[3]

Для отримання чистого спермацету китовий жир виварюють декілька раз в 5-6о поташного лугу, промивають кип'ячою водою і дають відстоятися; тоді рідка складова омиляється, а твердий спермацет випливає на поверхню.[3] Отриманий таким чином спермацет очищують ще раз, фільтують і пресують. Він використовується головним чином для виробництва свічок.

Хімічний склад. Фізико-хімічні властивості[ред.ред. код]

Готовий продукт незначно прозорий і має перламутровий блиск, кристалічний, без запаху і смаку, легко кришиться.[2] Основним компонентом спермацету є складний ефір цетилового спирту С16Н33ОН і пальмітинової кислоти (цетилпальмітат). Крім того, присутні вільні спирти — цетиловий, октадециловий і ейкозиловий.

Фізико-хімічні властивості спермацету[2]
Питома густина за температури 15оС, кг/м3 851-855
Температура плавлення, оС 43-45
Число омилення, мг КОН/г 125-145
Йодне число, г І2/100г 4,1-5,6
Неомилюваних ліпідів, % 35,1-44,9

Застосування[ред.ред. код]

Спермацет використовується у виготовленні свічок, для миловаріння, у складі лікарських речовин.

Спермацет, як і ланолін та свинячий жир забезпечують глибше проникнення лікарських речовин у шкіру, через що широко використовується в дерматології[4].

Із спермацетового жиру або із жиру тулуба кашалота шляхом їх омилення з наступною дистиляцією спиртів під вакуумом отримують дистильований продукт — жирні спирти кашалотового жиру, які застосовуються при виготовленні мийних засобів, спеціальних препаратів фармацевтичної промисловості, для косметичних виробів і виготовлення емульгаторів.

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б в г Н.С. Рибалка. Пропозиційна мотивація англійських номенклатурних найменувань ссавців (партонімічний мотиватор) / Вісник Харківського національного університету Збірник наукових праць. - 2009, №848. ISSN:0453-8048
  2. а б в г д Пешук Л.В., Носенко Т.Т. Біохімія та технологія оліє-жирової сировини. Навч.посіб. — К.: Центр учбової літератури, 2011. — 296 с. ISBN 978-611-01-0035-9
  3. а б в г д е Фишер Г. Практіческий мыловаръ. Практическое руководство къ фабрикаціи всЂхъ сортовъ мыла / Издательство: Петроградъ: Изданіе В.И. Губінскаго. Переводъ В. Дмитріева. — 1914, С.: 240 (с:21-22)
  4. Чекман І.С., Горчакова Н.О. Науково-методичні основи викладання фармакокінетики лікарських засобів студентам медичного факультету / Науковий вісник Національного медичного університету імені О.О. Богомольця Науковий журнал. - 2009, №3. ISSN:1998-3719

Див. також[ред.ред. код]