Спеціальні представники Європейського Союзу

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Спеціальний представник Європейського Союзу (СПЄС) (European Union Special Representatives ) - це особливий інститут, призначений для врегулювання міжнародних конфліктів і реалізації пріоритетних програм міжнародного співробітництва з боку об'єднання. Його втілює дипломатичний представник-емісар Союзу з особливими завданнями за його межами.

Правові підстави діяльності[ред.ред. код]

Посада СПСЄ створена відповідно до ст. 31-33 Консолідованої угода "Про Європейський союз" [1]. "[[Європейська рада] може призначити спеціального представника кваліфікована більшість згідно із Ст. 31.1 за пропозицією Високий представник Європейського Союзу з питань зовнішніх справ і політики безпеки ... з мандатом пов'язаним з окремими питаннями політичного курсу (en:policy issues)(Ст. 33 Консолідованої угоди, колишня ст. 18 Угоди "Про Європейський Союз)".

Кетрін Ештон

Специфіка інституту, ролі і функції[ред.ред. код]

Якщо посол ЄС відповідає за зносини Союзу з однією державою, то Спеціальний Представник - відповідальний за вирішення окремих питань, певні зони конфлікту чи регіон. Він є безпосередньо відповідальним перед Високим представником ЄС з питань Зовнішніх Справ і політики Безпеки (баронессою Кетрін Ештон) і діє під спільним керівництвом Високого представника ЄС, а також президента Європейської Комісії. Його діяльність фінансує та керує ним Високий представник ЄС.

Спеціальний представник координує Спільну зовнішню політику і політику безпеки ЄС в довіреному йому регіоні або проблемній сфері. Він представляє ЄС та його інтереси в ключових "проблемних" регіонах планети, популяризує його політику за межами Союзу, є його "голосом" і "обличчям", "очима" і "вухами". Його роль полягає у посиленні присутності Союзу у глобальній політиці через зусилля з об'єднання різних держав планети, зміцнення міжнародної стабільності та верховенства закону, демократії і належного урядування.

Після набуття чинності в грудні 2009-го р. Лісабонська угода відбулось часткове злиття функцій Спеціального представника ЄС і глави делегації Європейської Комісії в певному регіоні (державі). Статус Спеціального представника був підвищений до статусу делегата ЄС. Він володіє політичною і дипломатичною легітимністью від Європейської Ради і на основі рішення Європейської Комісії. Це є наслідком інновації, втіленої у Лісабонській угоді - злиття функцій Високого представника ЄС з питань Зовнішніх Справ і політики Безпеки та Єврокомісар із зовнішніх справ і створення єдиної дипломатичної служби ЄС - Європейська служба зовнішньої діяльності.

Діючі Спеціальні Представники[ред.ред. код]

На даний час ЄС призначив 11-ть Спеціальних представників у 12-ти різних державах і регіонах планети. Частина з них постійно перебуває в підвідомчих регіонах, частина має постійною штаб-квартирою Брюсель, періодично відвідуючи підопічні зони.

Тематичний (з прав людини)[ред.ред. код]

  • Ставрос Ламбрінідіс (англ. Stavros Lambrinidis). Колишній міністр закордонних справ Греції та віце-президент Європейського парламенту. Призначений 25 липня 2012-го р. Перший тематичний спеціальний представник ЄС [2] [3].
  • Тривалість мандату - з 1 вересня 2012-го р. по 30 червня 2014-го р.
  • Мандат - широкий, гнучкий, дозволяє адаптуватись до змінюваних умов. Орієнтований на охоплення від імені ЄС таких проблемних областей, як зміцнення демократії на планеті, зміцнення міжнародного правосуддя, розвиток і зміцнення прав людини та сприяння скасуванню смертної кари в різних державах Землі.
  • Роль - забезпечення ефективності політики ЄС щодо прав людини, забезпечення Стратегічних рамок ЄС і плану дій ЄС з прав людини і демократії [4].

Працює в тісному зв'язку із Європейською службою зовнішньої діяльності, яка надає йому повну підтримку.

  • Цей спеціальний представник став одним з адресатів Листа до Президента Європейської Ради та Президента Європейської Комісії з приводу проекту закону, "який в цей час знаходиться на розгляді в українському парламенті, та дискримінує лесбійок, геїв, бісексуалів і трансгендерів (ЛГБТ)" [5].

Регіональні СПЄС[ред.ред. код]

у Південному Середземномор'ї[ред.ред. код]

  • Бернардіно Леон (en: Bernardino Leon [6]). Тривалість мандату - з 1 вересня 2012-го р. по 30 червня 2014-го р.

Цілі – базовані на "політиці сусідства" ЄС. На південних кордонах Союзу вони зводяться до: зміцнення політичного діалогу Союзу з державами Південного Середземномор'я, встановлення тісної координації з ними. Спеціальний представник співпрацює із міжнародними та регіональними організаціями - Африканським союзом, Радою співробітництва арабських держав Перської затоки, Організацією Ісламська конференція, Лігою арабських держав і ООН.

у Європі[ред.ред. код]

у Боснії і Герцоговині[ред.ред. код]

  • Лорд Ешдаун (en: Lord Ashdown) Тривалість мандату – з 11 березня 2002-го р. по 31 серпня 2005-го р.
  • Крістіан Шварц-Шиллінг [7] (en: Christian Schwarz-Schilling). Тривалість мандату – з 30 січня 2006-го р. - 30 червня 2007-го р.
  • Мирослав Лайчак (en: Miroslav Lajčák) Тривалість мандату – з 18 червня 2007-го р. по 28 лютого 2009-го р.
  • Валентин Інцко (en: Valentin Inzko). Тривалість мандату – з 11 березня 2009-го р. по 31 серпня 2011-го р.
  • Пітер Соренсен (en: Peter Sørensen) на посаді спеціального представника ЄС у Боснії і Герцеговині [8]. Тривалість мандату - з 1 вересня 2011-го р. по 30 червня 2015-го р. Цей пост існує паралельно із посадою Високого представника ЄС в Боснії і Герцеговині (обіймає Валентин Інцко). Його зусилля спрямовані на сприяння стратегії підготовки Боснії і Герцеговини до вступу в ЄС.

у Македонії[ред.ред. код]

  • Франсуа Леотар (en: François Léotard) Франція. Тривалість мандату – з 29 червня 2001-го р. по 29 жовтня 2001-го р.
  • Ален Леруа (en: Alain Le Roy) Франція. Тривалість мандату – з 29 жовтня 2001–го р. по 28 лютого 2002-го р.
  • Алексіс Брунс (en: Alexis Brouhns) Бельгія. Тривалість мандату – з 30 вересня 2002-го р. по 31 грудня 2003-го р.
  • Серена Ессен-Петерсен (en: Søren Jessen-Petersen) Данія. Тривалість мандату – з 26 січня 2004-го р. по 30 червня 2004-го р.
  • Майкл Салін (en: Michael Sahlin) Швеція. Тривалість мандату – з 12 липня 2004-го р. по 31 серпня 2005-го р.
  • Ерван Фуере (en: Erwan Fouéré) Ірландія. Тривалість мандату – з 17 жовтня 2005-го р. по 31 серпня 2011-го р.

у Молдові[ред.ред. код]

  • Адріан Якобовіц де Сегед (en: Adriaan Jacobovits de Szeged) Нідерланди. Тривалість мандату – з 23 березня 2005-го р. по 28 лютого 2007-го р.
  • Кальман Міжей (en: Kálmán Mizsei) Угорщина.

Спеціальний представник контролював прикордонну допомогу ЄС в Молдові й Україні - на придністровській ділянці кордону. Місія (EU BAM) НАТО [9] [10] [11]. Тривалість мандату – з 15 лютого 2007-го р. по 28 лютого 2011-го р.

для Косово[ред.ред. код]

  • Вольфганг Петрич (en: Wolfgang Petritsch) Австрія. Тривалість мандату – з 30 березня 1999-го р по 29 липня 1999-го р.
  • Пітер Фейт (en: Pieter Feith). Тривалість мандату – з 4 лютого 2008-го р. по 30 квітня 2011-го р.
  • Фернандо Джентілліні (en: Fernando Gentillini). Тривалість мандату – з 1 травня 2011-го р. по 1 вересня 2011-го р.
  • Самуель Жбогар (en: Samuel Žbogar). Тривалість мандату - з 1 лютого 2012-го р. по 30 червня 2013-го р.
  • Мандат включає надання поради з боку ЄС в Косово підтримку політичного процесу в краї і загальну політичну координацію дій ЄС щодо краю [12].
  • Спеціальний представник дає директиви для місії спеціальної місії ЄС в Косово - EULEX покликаної зміцнити верховенство закону в краї. Згідно з планом М. Ахтісаарі для Косова Спеціальний представник повинен об'єднати свої функції із функціями "Міжнародного цивільного представника" у Приштіні.

на Південному Кавказі і в Грузії[ред.ред. код]

  • (фр. fr: Représentant spécial de l'UE pour la crise en Géorgie). Штаб-квартира - Брюссель.
  • I-й представник - Хейккі Талвітіє (en: Heikki Talvitie). Фінляндія Тривалість мандату - з 7 липня 2003-го по 31 серпня 2005-го р. [13].
  • Петер Семнебі (en: Peter Semneby) Швеція. Тривалість мандату – з 20 лютого 2006-го р. по 28 лютого 2011-го р.
  • П'єр Морель Тривалість мандату – з 25 вересня 2008-го р. по 31 серпня 2011-го р. Спеціальний представник ЄС з Південного Кавказу і кризи в Грузії за сумісництвом [14] [15] [16].
  • Чинний - Філіп Лефорт (en: Philippe Lefort) [17]. Тривалість мандату - з 1 вересня 2011-го по 30 червня 2013-го р.

з пакту стабільності для Південно-Східної Європи[ред.ред. код]

  • Панайотіс Румеліотіс (en: Panagiotis Roumeliotis). Греція. Тривалість мандату – з 31 травня 1999-го р. по 31 травня 2000-го р.

Був спеціальним представником, відповідальним за Руайомонський процес.

  • Бодо Хомбах ((en: Bodo Hombach) ФРН. Тривалість мандату – з 29 липня 1999-го р. по 31 грудня 1999-го р.
  • Ерхард Бузек (en: Erhard Busek) Австрія. Тривалість мандату – з 19 грудня 2001-го р. по 31 грудня 2003-го р.

У Федеративній Республіці Югославії[ред.ред. код]

  • Феліпе Гонсалес (en: Felipe González) Іспанія. Тривалість мандату – з 8 червня 1998-го р. по 11 жовтня 1999-го р.

у Азії[ред.ред. код]

у Афганістані[ред.ред. код]

  • Клаус Петер Клабер (en: Klaus Peter Klaiber) ФРН. Тривалість мандату – з 10 грудня 2001-го р. по 10 червня 2002-го р.
  • Франческа Вендрель (en: Francesc Vendrell) Іспанія Тривалість мандату – з 25 червня 2002 по 28 лютого 2009-го р. (за іншими даними - до кінця 2008-го р.)
  • Етторе Франческо Секуі (en: Ettore Francesco Sequi) Італія. Тривалість мандату – з 24 липня 2008-го р. по 31 березня 2010-го р.
  • Чинний - Франц-Міхаель Скйолд Меллбін [18]. Тривалість мандату - з 1 квітня 2010-го р. по 30 червня 2013-го р.
  • Мандат - сприяння реалізації політики Союзу в Афганістані, зокрема, реалізаціяː Спільної декларації ЄС-Афганістан; Плану дій ЄС щодо Афганістану і Пакистану, зміцнення ролі ООН в Афганістані, сприяння поліпшенню координації дій держав і міжнародних організацій з надання міжнародної допомоги Афганістану.
  • Спеціальний представник ЄС тісно співпрацює із Спеціальним представником Генсека ООН і представниками держав-членів ЄС в Афганістані.

у Центральній Азії[ред.ред. код]

  • (фр. fr: Représentant spécial de l'UE pour l'Asie centrale) штаб-квартира - Брюссель. Посада створена в 2005-му р. з огляду на особливу важливість регіону як зв'язку Азії і Європи. Мета створення - зміцнення і поширення дипломатичної присутності Союзу в регіоні з огляду на його роль у підтриманні міжнародної стабільності, потребу захисту власної загальної і енергетичної безпеки, забезпечення соціально-економічного розвитку регіону.

Представникиː[ред.ред. код]

  • I-й представник Ян Кубіш (en: Ján Kubiš) Словаччина. Тривалість мандату – з 18 липня 2005-го р. по 5 липня 2006-го р.
  • П'єр Морель [19] [20] [21] [22] ((en: Pierre Morel) Франція. Тривалість мандату – з 5 жовтня 2006-го р. по 30 червня 2012-го р.

Призначений на цю посаду з огляду на дипломатичний досвід в регіоні. - У 1976-79-му рр. він здійснив дипломатичні поїздки республіками Середньої Азії як I-й секретар, а згодом - II-й радник посольства Франції у СРСР. Надзвичайний і повноважний посол Республіки Франції в РФ з 1992-го по 1996-й рр. Своїм першочерговим завдання він визначав координацію зусиль усіх членів ЄС і його органів щодо виконання нових елементів підходу ЄС до діяльності в Центральній Азії [23].

  • Чинний представник - Патриція Флор (en: Patricia Flor) [24]. Тривалість мандату - з 1 липня 2012-го р по 30 червня 2013-го р.

Діяльність[ред.ред. код]

Місія почалась у тісному співробітництві із Секретаріатом Ради Європи та Європейською Комісією. Її метою було визначити засади Стратегії ЄС «Для нового партнерства і співробітництва з Центральною Азією» [25], яка була прийнята в червні 2007-го р. під головуванням ФРН. Прийнята Стратегія була затверджена як платформа для реалізації курсу зовнішньої політики ЄС щодо відзначеного регіону. У 2009-му р. члени і установи ЄС проаналізували пророблену в регіоні роботу [26] і намітили шляхи для поглиблення участі ЄС в кожній області, визначеній Стратегієюː

  • загрози колективній безпеці,
  • права людини,
  • верховенство закону,
  • економіка,
  • енергія і транспорт,
  • оточуюче середовище, включно із змінами клімату, і вода,
  • молодь і освіта.

Після цього почалась практична реалізація Стратегії. Спеціальний представник забезпечує політичний діалог ЄС з державами Центральної Азії, регулярний обмін думками між їх керівниками та місцевими органами влади і представниками ЄС на регіональному, дво- і багатосторонньому рівнях, зокрема з "великими гравцями" в регіоні - РФ, КНР, США, Японією, а також з ОБСЄ, ЄБРР.

для Близькосхідного мирного процесу [27][ред.ред. код]

  • Мігель Анхель Моратінос (en: Miguel Ángel Moratinos) Іспанія. Тривалість мандату – з 25 листопада 1996-го р. по 31 травня 2002-го р.
  • Марк Отте (en: Marc Otte) Бельгія. Тривалість мандату – з 14 липня 2003-го р. по 28 лютого 2011-го р.
  • Андреас Рейніке [28]. Тривалість мандату - [2] з 1 лютого 2012-го р. по 30 червня 2013-го р.

Мандат - базований на цілях політики Союзу щодо близькосхідного мирного процесу] і цілях політики ЄС щодо Ізраїлю і Палестинської автономії зокрема. Мета забезпечити співіснування двох держав, що живуть в межах безпечних і визнаних кордонів, побудови демократичної, життєздатної, мирної і суверенної палестинської держави, відповідно до резолюцій Ради Безпеки ООН №242, 338, 1397, 1402 і принципів Мадридської конференції [29]. Спеціальний представник забезпечує політичне керівництво двома місіями ЄС: митної в Рафах (EU BAM) і поліцейської - на всіх окупованих палестинських територіях (EU POL COPPS).

У Африці[ред.ред. код]

при Африканському Союзі[ред.ред. код]

  • Коен Варвеке (en: Koen Vervaeke [30]. Тривалість мандату - з 6 грудня 2007-го р. по 30 червня 2012-го р.
  • Чинний - Гері Квінс. Тривалість мандату - з 1 листопада 2011-го р. по 30 червня 2013-го р.

Мета - побудова мирного, безпечного і заможного майбутнього на основі Спільної стратегії Африка-ЄС.

в Сахелі[ред.ред. код]

  • Домінік Мішель Ревейран де Ментон. Тривалість мандату - з 18 березня 2013-го р. по 28 лютого 2014-го р.

в Судані[ред.ред. код]

  • Пекка Хаавісто (en: Pekka Haavisto). Тривалість мандату - 18 липня 2005-го р. по 30 квітня 2007-го р.
  • Торбен Брюллов (en: Torben Brylle). Тривалість мандату – з 19 квітня 2007-го р. по 31 серпня 2010-го р.
  • Розалінд Марсден. Призначена представником з огляду на її досвід в регіоні. Раніше обіймала посаду посла Сполученого Королівства в Судані.

Тривалість мандату - з 1 вересня 2010-го р по 30 червня 2013-го р. Мета - вирішення питання незалежності Південного Судану.

на Африканському Розі[ред.ред. код]

  • Чинний - Олександр Рондо. Тривалість мандату - з 1 січня 2012-го р. по 30 червня 2013-го р.

Мандат заснований на цілях політики ЄС на Африканському Розі, спрямованих на досягнення тривалого миру, безпеки і розвитку в регіоні.

в Африканському регіоні Великих озер[ред.ред. код]

  • Альдо Аелло (en: Aldo Ajello). Тривалість мандату - з 25 березня 1996-го р. по 28 лютого 2007-го р.
  • Роланд ван де Гір (en: Roeland van de Geer) Нідерланди. Тривалість мандату - з 14 лютого 2007-го р. по 31 серпня 2011-го р.

Спеціальний представник тісно співпрацював із місією в Демократичній Республіці Конго (Європол).

Література[ред.ред. код]

  • [3] ЕВРОПЕЙСКИЙ СОЮЗ: ФАКТЫ И КОММЕНТАРИИ Сборник Института Европы РАН и Ассоциации европейских исследований (АЕВИС), выпуск № 59, январь-март 2010 года под редакцией Борко Ю. А. (отв.ред.), Буториной О. В., Журкина В. В., Потемкиной О. Ю. МОСКВА, апрель 2010

Примітки[ред.ред. код]

  1. VERSION OF THE TREATY ON EUROPEAN UNION // Official Journal of the European Union 30.3.2010 Art. 31-33
  2. Special Representative (EUSR) for Human Rights
  3. Lambrinidis
  4. Special Representative (EUSR) for Human Rights Stavros Lambrinidis
  5. [«Гендер Зед»? Лист до Президента Європейської Ради та Президента Європейської Комісії з приводу Саміту ЄС-Україна
  6. Special Representative for the Southern Mediterranean region
  7. Шварц-Шиллінг – останній Високий представник у Боснії та Герцеговині: Інтерв’ю (НАТО Ревю, весна 2006)
  8. Почесного консула Боснії і Герцеговини в УкраїніːПерший спеціальний представник ЄС Пітер Соренсен вручив вірчі грамоти та офіційно розпочав місію у Боснії і Герцеговині
  9. Європейського Союзу з надання прикордонної допомоги (EUBAM)
  10. аналізу Відділу аналітичної й оперативної підтримки EUBAM
  11. В СИСТЕМІ МІЖНАРОДНИХ ЗАХОДІВ ЩОДО ПРИДНІСТРОВСЬКОГОВРЕГУЛЮВАННЯ:ПРІОРИТЕТИ ТА ІНСТРУМЕНТИ Аналітична доповідь Одесаː Фенікс, 2011
  12. Union Special Representative for Kosovo
  13. [www.niss.od.ua/p/203.doc|Ганна ШЕЛЕСТ Чорноморська синергія Зовнішні справи. - №9, 2008]
  14. Армении - Терт.am: Армения должна стать транзитером энергоносителей — представитель ЕС Пьер Морель
  15. Морель: Нельзя судить людей за пересечение т.н. границы в конфликтных регионах Грузии // Тбилиси 12:44 - 31.03.10 «GHN»
  16. не единственный вариант, Взаимозависимость должна стать правилом для управления энергетическим потенциалом Центральной Азии, считает Пьер Морель // Независимая Газета, 2009-01-30
  17. Representative for the South Caucasus and the crisis in Georgia
  18. Special Representative (EUSR) in Afghanistan
  19. объединить усилия международного сообщества по нормализации ситуации в Кыргызстане - Пьер Морель // Trend News Agency 19 июня 2010, 11:18 (GMT+05:00)
  20. отчаянно не хватает газа (По материалам: NEWSru) // bin.ua: Новости ТЭК 10:23 05.03.2010
  21. выделит Таджикистану $60 млн 18:56 Источник: KMnews 14.01.2010
  22. Фергана.ру. Спецпредставитель ЕС Морель: Странам Центральной Азии нужно отказаться от возведения огромных плотин Международное агентство новостей «Фергана».Ру, 08.04.2009 13:02 msk
  23. Pierre Morel, Former EU Special Representative for Central Asia
  24. Special Representative for Central Asia
  25. д. Клаус В. Гревлих, посол Федеративной Республики Германия в Кыргызстанеː Европейский Союз — стратегия для Центральной Азии
  26. ЕС в Центральной Азии успешна: Пьер Морель
  27. |pdf
  28. Андреас Рейніке
  29. EU Special Representative for Far East
  30. [1]

Зовнішні посилання[ред.ред. код]

representatives](англ.)

КатегоріяːПосли Європейського Союзу