Список правителів Урарту

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

У цьому списку наведено правителів Урарту  — держави, що існувала в I тисячолітті до н. е. на території Вірменського нагір'я. У зв'язку з тим, що історія і культура Урарту тісно пов'язана з історією та культурою Ассирії, в таблиці також наведені царі Ассирії.

Список царів Урарту[ред.ред. код]

   Ім'я царя  Варіанти імені  Ім'я батька  Роки правління (до н. е.) [1]  Примітка  Правитель Ассирії в цей період і роки його правління
  Арама Араме, Араму, Арам 859 —  844 до н. е. Перший цар об'єднаного Урарту, що згаданий в написах. Ашшур-нацир-апал II ( 883 —  859)
  Шульману-ашареду III (Салманасар III 858 —  824)
  Сардурі I Сидур I, Седурі I, Сардур I Син Лутіпрі 844 —  828 Ймовірний засновник головної династії царів Урарту, зробив Тушпу столицею Урарту. Історичність Лутіпрі не встановлена.
  Ішпуїні Ішвуін син Сардурі I 828 —  810 Правитель початку розквіту Урарту. Успішно протистояв ассирійцям, приєднав до Урарту релігійний центр Мусасір. Ввів клинописну писемність на урартській мові.
  Шамші Адад V ( 823 —  811)
  Адада-нірарі III (810 —  805)
  Менуа Мінуа син Ішпуіні 810 —  786 розширив кордони Урарту. Розвивав господарство, побудував безліч зрошувальних каналів і доріг.
  [[[Шамірам]] (Семіраміда, 805 —  783)
  Аргішті I син Менуа 786 —  764 Урарту при Аргішті I знаходилося в зеніті могутності. Істотно розширив кордони Урарту на заході, поставивши Асирію в невигідне становище. Заснував урартські поселення та фортеці в Закавказзі, включаючи Еребуні.
  Шульману-ашареду IV (Салманасар IV, 783 —  772)
  Ашшур-дан III (772 —  755)
  Сардурі II Сідур II, Седурі II, Сардур II син Аргішті I 764 —  735 Програв вирішальну битву з Асирією в західних володіннях і, ймовірно, загинув у боях з Тіглатпаласаром III. Поразка поклала початок занепаду могутності Урарту.
  Ашшур-нірарі V ( 754 —  745)
  Тукультіапал-Эшарра III (Тіглатпаласар III 744 —  727)
  Руса I син Сардурі II 735 —  714 дозволив Саргон II провести успішний похід проти Урарту, завоювати і розграбувати Улху і релігійний центр Мусасір. Після цих поразок Руса I зарізав себе кинджалом.
  Шульману-ашареду V (Салманасар V 727 —  722)
  Шарру-Кін II (Саргон II, 722 —  705)
  Аргішті II син Руси I 714 —  685 уникав прямої конфронтації з Асирією, вів будівництво і здійснив вдалі військові походи на схід.
  Сін-аххе-еріба (Сеннахеріб, 705 —  681)
  Руса II син Аргішті II 685 -? 639 Намагався повернути Урарту колишню славу, скориставшись занепадом Ассирії, провів кілька вдалих походів на заході Урарту. Побудував безліч нових фортець, переніс столицю Урарту з Тушпи в Русахінілі.
  Ашшур-Аха-іддін (Асархаддон, 681 —  669)
  Ашшур-бан-аплі (Ашурбаніпал, 669 —  627)
  Сардурі III Сидур III, Сардур III син Руси II ? 639 -? 625 Під ударами кімерійців і мідійцев Урарту слабшає і стає васальною державою Ашшуру. Називав ассирійського царя своїм «паном».
  Ашшур-етил-Ілан (627 —  623)
  Сардурі IV [2] Сидур IV, Сардур IV син Сардурі III ? 625 -? 620 Можливо був скинутий Еріменою, який поклав початок новій династії.
  Сін-шуму-лішір (623 — 623)
  Сін-куля-ішкун (623 —  612)
  Ерімена Ерімен, Ерміна ? 620 -? 605
Ашшур-убалліт II (612 —  609)
  асирійська держава перестала існувати
  Руса III Син Ерімена ? 605 -? 595
  Руса IV Син Руси III ? 595 -? 585 Останній відомий цар Урарту. Правив в Тейшебаіні, куди була перенесена столиця Урарту після втрати контролю над центром країни.

Література[ред.ред. код]

  • Піотровский Б.Б. Ванское царство (Урарту) / Орбелі Й.А.. — Москва: Видавництво Східної літератури, 1959. — 286 с. — 3500 прим.
  • Мелікішвілі Г.А. Урартські клиноподібні написи = Урартские клинообразные надписи. — Москва: Издательство АН СССР, 1960.
  • Chahin M. The Kingdom of Armenia = The Kingdom of Armenia. — second (revised) edition. — Curzon Press, 2001. — ISBN 0-7007-1452-9
  • Арутюнян Н.В. Биайнили — Урарту. Военно-политическая история и вопросы топонимики.. — Санкт-Петербург: Издательство Санкт-Петербургского университета, 2006. — 1000 прим. — ISBN 5-8465-0133-8
  • Арутюнян Н.В. Деякі питання останнього періоду історії Урарту Єреван: Видавництво АН Вірменської РСР (1976).

Примітки[ред.ред. код]

  1. Багато дат, що наведені в таблиці, взяті не з історичних документів, а виведені вченими, як найбільш ймовірні дати початку та кінця періоду царювання, тому нові археологічні знахідки та кабінетні дослідження можуть вносити зміни в хронологію.
  2. Про останній період Урарту збереглося мало відомостей, тому існує кілька альтернативних думок про порядок правління останніх правителів Урарту. Цей список складений за статтею Н. В. Арутюняна (Арутюнян Н. В.Деякі питання останнього періоду історії Урарту / / Стародавній Схід, Видавництво АН Вірменської РСР, Єреван, № 2, 1976), яка враховує археологічні роботи на Кармір-Блурі п'ятидесятих — шістдесятих років, на відміну від більш ранньої, але більш цитований статті І. М. Дьяконова (Дьяконов И. М.Останні роки урартскої держави за ассиро-вавилонськими джерелами / / Вестник Древней Історії № 2, 1951)