Сподумен

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Сподумен
англ. Spodumene[1][2][3][4]
Spodumene-usa59abg.jpg
Загальні відомості
Клас мінералу Силікат
Підклас Ланцюговий силікат
Група Піроксен
Хімічна формула літій, алюміній, силікат, LiAl(SiO3)2
Ідентифікація
Колір Різноманітні: білий, безколірний, сірий, рожевий, бузковий, фіолетовий, жвтий і зелений, можебути двоколірний; смарагдово-зелений - гіденіт; бузковий - кузніт
Форма кристалів призматична, сплюснута, витягнута, сильно виражені борозни вздовж основної осі, зазвичай громіздкі
Сингонія a = 9.46 Å, b = 8.39 Å, c = 5.22 Å; β = 110.17°; Z = 4
Вид симетрії Моноклінна; 2/m
Спайність Ідеально призматична, два напрямки {110} ∧ {110} на 87°
Злам від нерівного до субконхоїдального
Твердість за шкалою Мооса 6.5–7
Блиск Склоподібне тіло, перлинне на розщепленні
Колір риски білий
Питома вага 3.03–3.23
Розчинність нерозчинний
Оптичні властивості кристалів
Показник заломлення nα = 1.648–1.661 nβ = 1.655–1.670 nγ = 1.662–1.679
Подвійне променезаломлення 54° to 69°
Плеохроїзм Сильний в кунзіту: α-фіолетовий, γ-безколірний; гіденіт: α-зелений, γ-безколірний
Кут/Дисперсія оптичних осей δ = 0.014–0.018

Сподумен (англ. Spodumene) — піроксеновий мінерал, що містить літій, алюміній, іносилікати, є джерелом літію.

Опис[ред.ред. код]

Формула: LiAl[Si2O6]. Або: LiAl(SiO3)2 Містить (%): Lі2О – 8,4; Al2O3 – 27,4; SiO2 – 64,5. Домішки: Na2О до 1,7%; Fe2O3 до 1,6%; FeO, MnO, К2О. Характерна відмінність кристалічної структури – лан¬цюжки [Si2O6]. Сингонія моноклінна. Призматичний вид. Форми виділення: товстостовпчасті або пластинчасті кристали з вертикальною штриховкою, великі, іноді гігантські – відомі кристали сподумену довжиною 15 м, так на копальні Етта в Блек-Гіллс, шт Півд. Дакота, США знайдено кристал масою до 90 т. Крім того, утворює зливні щільні маси, прихованокристалічні аґреґати. Утворює двійники по (100). Спайність досконала по (110). Густина 3,0-3,2. Тв. 6,75-7,25. Колір білий, сірий, жовтий та ін. Прозорий. Блиск слабкий скляний. Важ¬ливий мінерал літієвих пегматитів. Зустрічається разом з амблігонітом, лепідолітом, петалітом, турмаліном, уранінітом, берилом. Літієва руда і дорогоцінний камінь. Прозорі відміни використовують у ювелірній справі.

Звичайна низькотемпературна форма α-сподумену має моноклінну ґратку, високотемпературний β-сподумен кристалізований у тетрагональній системі. Звичайний α-сподумен перетворюється в β-сподумен при температурі вищій 900 °C.[4] Кристали мають сильно виражені борозни вздовж основної осі. Кристалічні грані зазвичай гравіровані і понадщерблювані трикутними позначками.

Зустрічається у вигляді призматичних кристалів від безарвного до жовтуватого, багрянистого чи бузкового кунциту, жовтувато-зеленого, смарагдово-зеленого гіденіту, часто доволі громіздких. В копальні Ета в США знайшли кристал у формі голки довжиною 16 м і масою 100 т[5].

Розповсюдження[ред.ред. код]

Знахідки: о. Утьо і Варутрьоск (Швеція), Пітерхед (Шотландія), Кілліні (Ірландія), Гарц (Австрія), Колорадська золотоносна провінція (Індія), Катумба (Конго-Кіншаса), шт. Массачусетс, Півн. Кароліна та Півд. Дакота (США). В Україні знайдений на Криворіжжі. Назва – від грецьк. “сподіос” – попелясто-сірий (J.B. d’Andrada, 1800). Син. – трифан.

Різновиди[ред.ред. код]

Розрізняють:

  • сподумен-аметист (кунцит – бузковий різновид ювелірного сподумену),
  • сподумен-ізумруд (гіденіт – жовто-зелений, зелений та смарагдово-зелений різновид ювелірного сподумену),
  • сподумен натріїстий (олігоклаз) та сподумен цезіїстий (гіпотетичний (Cs, K, Na) AlSi2O6; утворюється при розкладанні літіїстого та цезіїстого сподумену).

Джерела[ред.ред. код]

  1. Spodumene, Mindat.org
  2. Anthony, John W., Bideaux, Richard A., Bladh, Kenneth W., and Nichols, Monte C. (1990). Handbook of Mineralogy. Mineral Data Publishing, Tucson, Arizona
  3. Hurlbut, Cornelius S.; Klein, Cornelis, 1985, Manual of Mineralogy, 20th ed., ISBN 0-471-80580-7
  4. а б Deer, Howie and Zussman, Rock Forming Minerals, v. 2 Chain Silicates, Wiley, 1963 pp. 92-98
  5. «Метали в періодичній системі Д. І. Менделєєва». Процитовано 28.6.2013. 

Див. також[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]