Співаков Володимир Теодорович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Володимир Співаков, 2009

Володи́мир Теодо́рович Співако́в (нар. 12 вересня 1944) — російський скрипаль та диригент, засновник і керівник оркестру «Віртуози Москви». Народний артист СРСР (1989), посол Доброї волі ЮНЕСКО (1998), «Артист Миру».

Життя і творчість[ред.ред. код]

Народився в Уфі, Башкирія в єврейській родині[1][2], де його батьки перебували в евакуації. По закінченні війни жив у Ленінграді. Вичвся у спеціальній музичній школі при Ленінградській консерваторії, у 1962—1967 роках — в Московській консерваторії в класі Юрія Янкелевича. В 1960-ті роки став лауреатом міжнародних конкурсів: імені Лонг і Тібо (1965), імені Паганіні (1967), конкурсу в Монреалі (1969, перша премія) і Конкурсу імені Чайковського (1970, друга премія).

В 1979 заснував камерний оркестр «Віртуози Москви», яким керує донині. Дебютував як симфонічний диригент в 1979 з Чиказького симфонічного оркестру. В 1984 у отримав знаменний подарунок від Леонарда Бернстайна — його диригентську паличку.

В 19992003 очолював Російський національний оркестр. В наш час[Коли?] керує Національним філармонічним оркестром Росії.

Засновник (1989) і художній керівник Музичного фестивалю в Кольмар е, за музичну діяльність у Франції удостоєний Ордена Почесного легіону (2000). Засновник (2004) і художній керівник Московського міжнародного Дому музики.

В 1994 у заснував Міжнародний благодійний фонд Володимира Співакова, стипендіатами якого стали багато обдарованих юних музикантів.

Співакову присвячено кілька музичних творів, в тому числі "П'ять фрагментів до картин Ієроніма Босха" А. Г. Шнітке,[3], симфонія «Тихое веяние» В. П. Артемова.[4].

Політична позиція[ред.ред. код]

11 березня 2014 року підтримав Російську агресію в Криму, підписавши колективне звернення до російської громадськості «Діячі культури Росії — на підтримку позиції Президента по Україні та Криму»[5].

Див. також[ред.ред. код]

Виноски[ред.ред. код]

  1. Рос­сийская еврейская энциклопедия (РЕЭ). Том 3, стр. 102 (под общей редакцией Г. Г. Брановера, главный научный консультант сэр Исайя Берлин). Москва: Российская академия естественных наук, Эпос, 1997.
  2. Интервью с В. Т. Спиваковым
  3. Холопова В. Осенние звёзды Владимира Спивакова
  4. Абонемент НФОР
  5. Главком(рос.)
  6. Lutz D. Schmadel, International Astronomical Union Dictionary of Minor Planet Names. — 5-th Edition. — Berlin Heidelberg New-York: Springer-Verlag, 2003. — 992 с. — ISBN 3-540-00238-3

Посилання[ред.ред. код]