Спіженко Юрій Прокопович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Юрій Спіженко
Народився 6 червня 1950(1950-06-06)
Побірка, Теплицький район, Вінницька область, Українська РСР, СРСР
Помер 6 грудня 2010(2010-12-06) (60 років)
Країна  Україна
Діяльність політик, онколог
Alma mater Буковинський державний медичний університет
Заклад Клініка Спіженко
Посада народний депутат України[1] і народний депутат України[2]
Науковий ступінь доктор медичних наук
Аспіранти, докторанти Біляєв Андрій Вікторович
Членство Національна академія медичних наук України
Нагороди
орден «Знак Пошани» орден «Знак Пошани» орден «За заслуги» III ступеня

Юрій Прокопович Спіженко (6 червня 1950 — 6 грудня 2010) — український онколог, доктор медичних наук, академік АМНУ (хірургія, 03.1993). Міністр охорони здоров'я УРСР і перший міністр охорони здоров'я України (1989—1994); народний депутат України двох скликань, президент Фармацевтичної асоціації України (з 04.1998); голова Житомирської обласної організації УНП (1999). Президент центру онкології і радіохірургії «Кіберклініка Спіженко» (Центр «Кіберніж Україна»)

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 6 червня 1950 (с.Побірка, Теплицький район, Вінницька область); українець; мати Феодосія Панфилівна (1926) — пенсіонерка; дружина Вікторія Володимирівна (1950) — лікар-кардіолог; дочка Спіженко Наталія Юріївна (1972) — Людина року 2011, керівник Медичного центру «Клініка Спіженко» (центр радіохірургії «Кіберніж Україна») кандидат медичних наук; син Олександр Спіженко (1981).

Освіта[ред. | ред. код]

Закінчив Чернівецький медичний інститут (1967—1973), хірург; кандидатська дисертація «Визначення усмоктувальної функції шлунково-кишкового тракту у комплексній діагностиці гострої тонкокишкової непрохідності» (2-й Московський медичний інститут, 1988); докторська дисертація «Антигратна ендолімфатична терапія в комплексному лікуванні хворих на гнійнозапальні захворювання» (м. Москва, Центральний інститут удосконалення лікарів, 1992).

Кар'єра[ред. | ред. код]

З 1973 — лікар-інтерн, Бердичівська центральна міська лікарня. З 1974 — лікар-хірург, з 05.1975 — головний лікар Іванопільської дільничної лікарні Чуднівського району. З 1977 — головний лікар Олевської центральної районної лікарні. З 1980 — головний лікар Житомирського обласного лікувально-санаторного управління. З 1984 — завідувач відділу охорони здоров'я Житомирського облвиконкому. З грудня 1986 року — заступник міністра, з 10 листопада 1989 року — Міністр охорони здоров'я УРСР. 06.1991-07.94 — перший Міністр охорони здоров'я України[3]. 08.1995-04.98 — Голова Державного комітету України з медичної та мікробіологічної промисловості[4][5].

Політична діяльність[ред. | ред. код]

Народний депутат України 2 склик. з 03.1994 (1-й тур) до 05.1998, Олевський виб. окр. № 165, Житомирська область, висун. тр. кол. Голова Ком-ту з питань охорони здоров'я, материнства і дитинства (05.1994-10.97). Чл. ґрупи «Конституційний центр». На час виборів: Міністерство охорони здоров'я України, Міністр. 1-й тур: з'яв. 95 %, за 58,63 %. 7 суперн. (осн. — Рижук С. М., н. 1950; помер 07.12.2010 року Укр. асоц. «Украгроформ», дир.; 1-й тур — 12,02 %).

Народний депутат України 3-го скликання 03.1998-05.2002, виборчий округ № 67, Житомирська область. З'яв. 82,1 %, за 47,6 %, 13 суперн. На час виборів: нар. деп. України. Чл. фракції НДП (05.-10.1998), фракції СелПУ (10.1998-12.99), чл. ґрупи «Трудова Україна» (з 12.1999). Чл. Ком-ту з питань охорони здоров'я, материнства та дитинства (з 07.1998).

04.2002 — кандидат в народні депутати України, виборчий округ № 67, Житомирська область, самовисування. За 24,23 %, 2 з 5 прет. На час виборів: нар. деп. України, б/п.

Довірена особа кандидата на пост Президента України В. Ющенка в ТВО № 67 (2004-05).

03.2006 кандидат в народні депутати України від Українського народного блок Костенка і Плюща, № 20 в списку. На час виборів: президент Асоціації фармацевтів України, член УНП[6].

Онкологічний центр «Клініка Спіженко»[ред. | ред. код]

У вересні 2009 року академік Юрій Спіженко заснував перший Центр «КіберНіж», а згодом медичний центр отримав назву «Кібер Клініка Спіженка». У грудні 2010 року, після смерті Юрія Спіженка, медичний центр онкології і радіохірургії очолила його донька — Наталія Спіженко. В травні 2018 року була зареєстрована назва — «Клініка Спіженко».

У 2011 році в центрі було встановлено лінійний прискорювач Elekta Synergy та відкрито відділення хіміотерапії. У 2017 — збудовано сучасний центр хірургії та відкрито повний цикл медичних послуг при онкології. З 2017 року Клініка Спіженко надає медичну допомогу цілодобово.

Клініка Спіженко на сьогодні є єдиним в Україні та першим у Східній Європі акредитованим у Всесвітній асоціації Cyberknife Society медзакладом, де використовують Кіберніж для лікування онкозахворювань та інших пухлин.

Клініка має доступ до унікального колективного досвіду лікування майже 100 тисяч пацієнтів і можливість проконсультуватися в режимі телемедичного консиліуму у фахівців будь-якої клініки, що входить до складу асоціації.

Клініка Спіженка розташована під Києвом, у селі Капітанівці.[7] Ця лікарня єдина в країні, оснащена кіберножем для видалення онкопухлин.

Наукові праці[ред. | ред. код]

Автор (співавтор) близько 210 наукових праць, зокрема 3 монографій, підручника «Клінічна хірургія» (в 2 т., 2000), 16 авторських свідоцтв. Почесний президент журналів «Ліки України», «СНІД»; член редколеґій науково-практичних журналів: «Клінічна антибіотикотерапія», «Вісник фармації», «Клінічна фармація»; член наглядової ради Національного фармацевтичного університету.

Голова Всеукраїнської чорнобильської народної партії «За добробут та соціальний захист народу» (06.1998-03.2003).

Відзнаки і нагороди[ред. | ред. код]

Орден «Знак Пошани». Орден «За заслуги» ІІІ ст. (10.1997)[8].

Виноски[ред. | ред. код]

  1. http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/radac_gs09/d_index_arh?skl=2
  2. http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/radac_gs09/d_index_arh?skl=3
  3. Указ Президента України від 1 липня 1994 року № 349/94 «Про Міністра охорони здоров'я України»
  4. Указ Президента України від 3 серпня 1995 року № 695/95 «Про призначення Ю. Спіженка Головою Державного комітету України з медичної та мікробіологічної промисловості»
  5. Указ Президента України від 24 квітня 1998 року № 376/98 «Про звільнення Ю. Спіженка з посади Голови Державного комітету України з медичної та мікробіологічної промисловості»
  6. Постанова Центральної виборчої комісії від 29 грудня 2005 року № 314 «Про реєстрацію кандидатів у народні депутати України, включених до виборчого списку Українського Народного Блоку Костенка і Плюща»
  7. Пухлину в мозку видаляють без наркозу
  8. Указ Президента України від 17 жовтня 1997 року № 1154/97 «Про відзначення нагородами України»

Посилання[ред. | ред. код]