Спірографія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Спірографія (лат. spiro дихати + грец. grapho писати, зображати) — метод дослідження функції легенів шляхом графічної реєстрації їх об'єму при диханні. Спірографія дозволяє оцінити функціональний стан легенів, а також виявляти або виключати діагноз бронхіальної астми[1].

Основні завдання спірографії[ред.ред. код]

За допомогою спірографії визначають:

  • частота дихання, ЧД, од/хв;
  • об'єм повітря, що надходить в легені протягом одного вдиху (дихальний об'єм, ДО);
  • об'єм повітря, що надходить в легені за 1 хв (хвилинний об'єм дихання, МОД);
  • об'єм кисню, споживаного організмом протягом 1 хв (споживання кисню, ПО2);
  • об'єм кисню, споживаного організмом з 1 л що поступає в легені повітря (коефіцієнт використовування кисню, КВО2);
  • максимальний об'єм повітря, що видихається з легких при спокійному видиху після максимального глибокого вдиху (життєва ємність легенів, ЖЄЛ);
  • максимальний об'єм повітря, що видихається з легких при форсованому видиху після максимально глибокого вдиху (форсована життєва місткість легенів, ФЖМЛ);
  • максимальний об'єм повітря, що поступає в легені при спокійному вдиху після максимально глибокого видиху (життєва місткість легенів на вдиху, ЖМЛвд);
  • максимальний об'єм газу, що видихається з легких за 1 з при форсованому видиху після максимального глибокого вдиху (об'єм форсованого видиху за 1 с, ОФВ1;
  • відношення об'єму форсованого видиху за 1 з до життєвої місткості легенів, виражене у відсотках (індекс Тіффно, ІТ)[1] .

Підготовка до спірографії[ред.ред. код]

Спеціальної підготовки до спірографії не потребується. Однак, перед проведенням дослідження варто утриматися від вживання їжі, або через 2 години після легкого сніданку. Перед дослідженням протягом 30-ти хвилин необхідний відпочинок в положенні сидячи. Якщо пацієнт приймає бронхолітики - необхідно від них відмовитися не пізніше ніж за 12 годин до початку дослідження[2].

Протипоказання[ред.ред. код]

  • прогресуюча стенокардія, інфаркт міокарда, гостре порушення мозкового кровообігу;
  • злоякісна артеріальна гіпертензія, гіпертонічний криза;
  • токсикоз під час вагітності;
  • недостатність кровообігу;
  • тяжка легенева недостатність[2].

Порядок здійснення спірографічного обстеження[ред.ред. код]

Попереднє тренування обстежуваного не потрібне, але дуже важливо розказати йому про завдання дослідження і дихальні маневри, які належить виконувати. Обстежуваного, що знаходиться в положенні сидячи, сполучають з приладом за допомогою загубника, на ніс накладають затиск щоб уникнути витоку повітря. Підключення до приладів закритого типу проводиться у момент завершення спокійного видиху, до приладів відкритого типу — без урахування положення легенів і грудної клітки.

Повне спірографічне дослідження починають із запису самостійного дихання у спокої, для отримання надійного результату вона проводиться не менше 3—5 хв. Обстежуваному пропонують дихати спокійно, не фіксуючи уваги на диханні. При цьому реєструють ЧД, ДО і споживання кисню. Потім після короткої перерви (1—2 хв), під час якої прилад закритого типу відключають, послідовно записують ЖЄЛ, ФЖЄЛ і МВЛ. Кожний з цих показників визначають не менше 3 разів до отримання максимальних значень. При реєстрації ЖЄЛ рекомендують максимально глибоко вдихнути і потім максимально глибоко видихнути. У разі вираженої бронхіальної обструкції коли ускладнений навіть спокійний видих, доцільно виміряти ЖМЛвд. Для цього спочатку необхідно максимально глибоко видихнути, а потім максимально глибоко вдихнути. При реєстрації ФЖЄЛ слід виконати максимально глибокий вдих і після невеликої затримки дихання (на 1—2 с) максимально швидко і максимально глибоко видихнути (максимальне зусилля повинне бути досягнутий на початку видиху і підтримуватися на всьому його протязі). Для визначення МВЛ обстежуваному пропонують дихати щосили — якомога частіше і в той же час якомога глибше. Заздалегідь корисно продемонструвати необхідний характер дихання. Час реєстрації МВЛ щоб уникнути гіпокапнії, що виявляється запамороченням, непритомністю і ін., не повинне перевищувати 10—15 с[1].


Джерела[ред.ред. код]

  1. а б в «Медична енциклопедія - Спірографія». Архів оригіналу за 2013-07-21. 
  2. а б «Спірографія». Архів оригіналу за 2013-07-21. Процитовано 2012-02-25.