Спітакський землетрус

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Спітакський землетрус
Церква в Гюмрі після землетрусу.
Дата 7 грудня 1988 р.
Місцевий час 12:41
Магнітуда 6,9 балів за шкалою Ріхтера
Глибина 10 - 20 км
Епіцентр 40°30′ пн. ш. 44°10′ сх. д. / 40.50° пн. ш. 44.16° сх. д. / 40.50; 44.16
Країни, що постраждали Вірменія Вірменія
Ушкодження повністю зруйновано місто Спітак і 58 сіл, частково зруйновано міста Ленінакан, Степанаван, Кіровакан і ще більше 300 населених пунктів
Жертви 25 000 загиблих, 514 тисяч людей залишилися без даху над головою
Спітакський землетрус (Вірменія)
Спітакський землетрус

Спітакський землетрус (вірм. Սպիտակի երկրաշարժ, відомий також як Ленінаканський) — катастрофічний землетрус (магнітуда 7.2, бальність в эпіцентрі — 10 балів за міжнародною шкалою Мєдвєдєва—Шпонхойєра—Карніка MSK — 64, глибина гіпоцентру — приблизно 10—20 кілометрів)[1], що трапився 7 грудня 1988 о 12 годині 41 хвилин за місцевим часом (11:41 за московським часом, 7 год. 41 хв. за Грінвічем) на північному заході Вірменської РСР. У результаті землетрусу було повністю зруйновано місто Спітак і 58 сіл. Частково зруйновано було міста Ленінакан, Степанаван, Кіровакан і ще більше 300 населених пунктів [2]. Загинули щонайменше 25 тисяч чоловік, ще близько ста сорока тисяч стали інвалідами. 514 тисяч людей залишилися без даху над головою [2]. Загалом землетрус охопив близько 40% території Вірменії [2].

Приблизно 40% промислового потенціалу Вірменії в результаті землетрусу було виведено з ладу. Через ризик аварії було зупинено Вірменську АЕС. Економічний збиток від лиха перевищив 13 млрд доларів.

Спітакський землетрус, разом з Чорнобильською трагедією, став найстрашнішою катастрофою останніх років існування СРСР. Допомогу в ліквідації наслідків землетрусу СРСР надали більше ста країн.

Історія[ред.ред. код]

Спітакський землетрус мав свої індивідуальні риси. Він носив мультиплетний характер, тобто процес вивільнення енергії був багатоактовим, зміщення в джерелі відбувались з зупинками, в кожній наступній фазі поширювалась нова ділянка глибинного розлому в земній корі. Всього було чотири основні фази процесу в джерелі, з них три відбулись з інтервалом 5—15 секунд, а четверта — через 4 хвилини 20 секунд після початку процесу. Вочевидь, вже в початковій фазі процесу розрив в джерелі вийшов на земну поверхню і вспоров її протягом 12 кілометрів, утвориши сходину с найбільшою висотою близько метра та дещо меншим зсувом.

Друга неприємна особливість цього землетрусу полягала в тому, що за кількістю жертв та збитків він перевищив середньосвітові межі для магнітуди такого рівня. Це пов'язано як із близькістю джерела до поверхні Землі, так і з надзвичайно низькою якістю будівництва у враженій зоні.[3]

Президент СРСР М. С. Горбачов, що перебував у той час із візитом у США, формально попросив Сполучені Штати про гуманітарну допомогу (вперше з часів Другої Світової війни), а потім перервав свій візит, щоби відправитися в зруйновані райони Вірменії. Західні країни, зокрема Велика Британія, Франція, ФРН, Італія та Швейцарія, надали СРСР допомогу у вигляді рятувального обладнання, фахівців, продуктів та медикаментів. Було також надано допомогу у відновлювальних роботах.

Причиною великої кількості жертв стала низька сейсмостійкість збудованих в епоху «застою» будівель в зоні землетрусу, прорахунки в організації та керівництві рятувальними роботами, відсутність спеціальної рятувальної техніки та персоналу.

Місцеві будівлі (зокрема, школи та лікарні) погано витримали землетрус. Було підраховано, що якби землетрус трапився на 5 хвилин пізніше, діти встигли б покинути нестійкі будівлі шкіл. Ця коротка затримка могла б врятувати багато життів. Було знищено більшість лікарень в цьому районі.

Вартість пошкодженого майна склала понад 3 млрд фунтів стерлінгів. Було знищено все місто Спітак і частково пошкоджено прилеглі міста Гюмрі і Ванадзор.

Через надзвичайно низькі температури взимку та неготовність до катастрофи такого масштабу, надання допомоги почали неправильно.

Протягом зими з усього світу надходили пожертви для допомогти постраждалим від землетрусу та для відновлення будівель. Спітак було повністю перебудовано, при чому багато відновлених районів відображають архітектури різних країн, які надали пожертви або збудували там нові будинки. Пам'ятник вдячності вірменського народу за допомогу з боку США було зведено у Вашингтоні 1990 року.

Регіон, в якому стався землетрус є частиною більшого сейсмічного району, що тягнеться від Туреччини до Аравійського моря. Тут, на Аравійському півострові повільно зіштовхується з Євразійської плитою. Землетрус стався через насування однієї плити на іншу безпосередньо під Спітаком. [4]

Незважаючи на той факт, що землетрус був помірної величини (6,9 бала за шкалою Ріхтера), були різні фактори, що посприяли великим масштабам руйнувань, які відбулися. Серед них: час доби, температура замерзання взимку, бідність ґрунту і недоліки будівництва будівель.

Після сейсмічної катастрофи, авангардний музикант П'єр Шеффер організував приїзд рятувальної команди з 498 членів для пошуку тих, що вижили.[5]

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. О СПИТАКСКОМ ЗЕМЛЕТРЯСЕНИИ 7 ДЕКАБРЯ 1988 ГОДА."Наука и жизнь", 1989, № 4. С. 16 — 20
  2. а б в Информация с сайта www.demoscope.ru(рос.)
  3. О СПИТАКСКОМ ЗЕМЛЕТРЯСЕНИИ 7 ДЕКАБРЯ 1988 ГОДА."Наука и жизнь", 1989, № 4. С. 16 — 20
  4. "Armenia Earthquake of 1988" Retrieved 7th February 2008(англ.)
  5. The New York Times on Pierre Schaeffer's rescue efforts(англ.)

Посилання[ред.ред. код]