Срібло

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Запит «Ag» перенаправляє сюди; див. також інші значення.
Срібло (Ag)
Атомний номер 47
Зовнішній вигляд
простої речовини
сріблястий, м'який,
ковкий метал
Властивості атома
Атомна маса
(молярна маса)
107,8682 а.о.м. (г/моль)
Радіус атома 144 пм
Енергія іонізації
(перший електрон)
730,5(7,57) кДж/моль (еВ)
Електронна конфігурація [Kr] 4d10 5s1
Хімічні властивості
Ковалентний радіус 134 пм
Радіус іона (+2e)89 (+1e) 126 пм
Електронегативність
(за Полінгом)
1,93
Електродний потенціал 0
Ступені окиснення 2, 1
Термодинамічні властивості
Густина 10,5 г/см³
Питома теплоємність 0,237 Дж/(K моль)
Теплопровідність 429 Вт/(м К)
Температура плавлення 1235,1 K
Теплота плавлення 11,95 кДж/моль
Температура кипіння 2485 K
Теплота випаровування 254,1 кДж/моль
Молярний об'єм 10,3 см³/моль
Кристалічна ґратка
Структура ґратки кубічна
гранецентрована
Період ґратки 4,090 Å
Відношення c/a n/a
Температура Дебая 215,00 K
Періодична система елементів
H He
Li Be B C N O F Ne
Na Mg Al Si P S Cl Ar
K Ca Sc Ti V Cr Mn Fe Co Ni Cu Zn Ga Ge As Se Br Kr
Rb Sr Y Zr Nb Mo Tc Ru Rh Pd Ag Cd In Sn Sb Te I Xe
Cs Ba * Hf Ta W Re Os Ir Pt Au Hg Tl Pb Bi Po At Rn
Fr Ra ** Rf Db Sg Bh Hs Mt Ds Rg Cn Uut Fl Uup Lv Uus Uuo
* La Ce Pr Nd Pm Sm Eu Gd Tb Dy Ho Er Tm Yb Lu
** Ac Th Pa U Np Pu Am Cm Bk Cf Es Fm Md No Lr

Moon symbol decrescent.svg Срібло — хімічний елемент в періодичній таблиці із атомним номером 47, й хімічним символом Ag. Проста речовина якого, срібло, є блискучим, пластичним металом.

Загальна характеристика[ред.ред. код]

Природне срібло складається із двох стабільних ізотопів107Ag та 109Ag, з яких 107Ag більш поширений (51,839%). Срібло поряд з золотом і міддю належить до перших металів цивілізації. У вільному стані срібло — м'який білий метал. Густина 10,5; tплав = 961,9оС, tкип = 2170 оС. В порівнянні з іншими металами срібло характеризується найвищою електро- і теплопровідністю. Ковкий метал, легко полірується. Не реагує з киснем повітря, водою, вуглецем, лугами, солями, розбавленою сірчаною кислотою. За звичайних умов реагує з галогенами, сіркою. Срібло діамагнітне, його магнітна сприйнятливість (0,181•10−9) не залежить від т-ри; коеф. Холла — 0,9•1010. Срібло має високу відбивну здатність: в ІЧ діапазоні ступінь відбиття променів — 98%, у видимій частині спектра — 95%. Межа текучості срібла 10-50 МПа; твердість за Брінеллем 245-250 МПа, за Віккерсом 148-154 МПа; модуль пружності 82,7 ГПа, модуль сзуву 30,3 ГПа.

Срібло має найкращу серед природних речовин електропровідність. Завдяки своїм інертним властивостям, стійкості до корозії та легкості плавлення, срібло з древніх часів широко використовувалося для карбування монет.

Етимологія[ред.ред. код]

Латинська назва аргентум походить від санскритського слова «аргенос» — ясний. В елліністичному Єгипті, можливо і раніше срібло часто називали місяцем і позначали знаком місяця (переважно — зростаючим після молодика). Серед алхіміків ця назва срібла також була широко поширеною.

Слов'янські назви срібла, за думкою багатьох філологів походять від німецького Silber, яке як і англійське Silver, пов'язане з ассірійським Сарпу (Sarpu),[1] яке в мові древніх ассірійців означало як серп, так і півмісяць.[2]

В деяких мовах назва срібла водночас означає гроші, наприклад фр. argent. Від слова аргентум походить назва країни Аргентина.

Історія[ред.ред. код]

Срібло відоме людству з найдавніших часів але значно пізніше ніж золото, через те що в чистому вигляді зустрічається в природі дуже рідко. Грецькі хроніки приписують відкриття срібла греку Еаку близько 1300 до н. е.

Срібло, так само як і золото, часто зустрічалося в самородному виді — його не доводилося виплавляти з руд. Це визначило досить значну роль срібла в культурних традиціях різних народів. В Ассирії й Вавилоні срібло вважалося священним металом і було символом Місяця. У Середні віки срібло і його сполуки були дуже популярні серед алхіміків. Із середини XIII ст.. срібло стає традиційним матеріалом для виготовлення посуду. Срібло й донині використовується для карбування монет.

Перу та Мексика добувають срібло з 1546 року й залишаються основними світовими постачальниками донині.

Знаходження в природі[ред.ред. код]

З благородних металів С. найбільш широко розповсюджене у природі. У природі зустрічається у вигляді самородного срібла і у вигляді сполук із сіркою, арсеном, стибієм та хлором у таких рудах, як аргентит Ag2S, рогове срібло AgCl та піраргірит Ag3SbS3, кераргітит. Вміст С. у земній корі (1-7)•10−6% (мас), у морській воді -1,5•10−8-2,9•10−7 %, прісній - 2,7•10−8 %.

Відомо понад 60 срібловмісних мінералів, які розділяють на 6 груп: самородне срібло і його сплави з Cu i Аu; прості сульфіди срібла - акантит і аргентит Ag2S; телуриди і селеніди срібла - гесит Ag2Te, науманіт Ag2Se, евкайрит AgCuSe та ін.; антимоніди і арсеніди срібла - дискразит Ag3Sb та ін.; галогеніди і сульфати срібла - кераргірит AgCl, аргентоярозит AgFe3(SO4)2(ОН)6 і ін.; складні сульфіди або тіосолі, типу nAg2S•mM2S3, де М = As, Sb, Bi, напр., піраргірит Ag3SbS3, прустит Ag3AsS3, полібазит (Ag, Cu)16Sb2S11 і т.п.

Вміст срібла в рудах кольорових металів 10-100 г/т, в золото-срібних рудах 200-1000 г/т, а в рудах срібних родовищ 900-2000 г/т, іноді десятки кілограмів на тонну.

Основними джерелами срібла є мідні, мідно-нікелеві, свинцеві та свинцево-цинкові руди.

Найбільші рудники з видобування срібла у світі: Френсільо у Мексиці, Дукат в Росії, а також Uchucchacua, Pirquitas і Palmarejo в Перу. Найбільше родовище в США — Greens Creek Mine на Алясці. У 2012 році, за даними Геологічної служби США, найбільшими запасами срібла володіло Перу (близько 22% світових запасів); рудами, що містять срібло, багаті також надра Мексики, Австралії, Чилі, Польщі, КНР та Росії. Всього в значущих обсягах даний метал отримують в 50 країнах світу на всіх континентах.[3]

Ізотопи[ред.ред. код]

Природне срібло складається із двох стабільних ізотопів — 107Ag та 109Ag, з яких 107Ag поширеніший (51,839%). Відомо 28 радіоактивних ізотопів, найстабільніший із яких 105Ag з періодом напіврозпаду 41,29 днів. У 111Ag період напіврозпаду 7,45 , а в 112Ag — 3,13 годин. Усі решту ізотопи живуть менше години, а більшість з них — менше, ніж 3 хвилини.

Основним механізмом радіоактивних перетворень для ізотопів, легших від стабільного 107Ag є захоплення електрона. В результаті такого перетворення утворюється паладій. Для важких ізотопів основний механізм радіоактивності — бета-розпад, при якому утворюється кадмій.

Отримання[ред.ред. код]

Перша стадія переробки всіх срібловмісних руд – флотаційне та гравітаційне збагачення. Більшу частину С. одержують при переробці сульфідних руд Рb, Zn і Сu, які містять домішки С. При переробці руд кольорових металів отримують біля 70%, при переробці руд золото-срібних родовищ біля 10-15%, а з руд власне срібних родовищ – 15-20% світового виробництва цього металу.

Найбільші світові виробники срібла (2009 р.): Перу (17,4% світового виробництва), Мексика (15,3%), Китай (12,2%) і Австралія (9,1%). Крім того, на світовому ринку виділяються Чилі, Польща, Росія, США, Болівія, Канада і Казахстан.

За експертними оцінками, світовий видобуток срібла у 2007 р. склав 18,6 тис. тонн.

Срібло, так само як і золото, часто зустрічалося в самородному виді — його не доводилося виплавляти з руд. Це визначило досить значну роль срібла в культурних традиціях різних народів.

Срібло також можна отримати електролітичною очисткою міді й свинцю, які часто містять його в незначній кількості.

Властивості[ред.ред. код]

Срібло — м'який метал. Атомна маса 107,88. Чисте срібло білого кольору, дуже м'яке, тягуче, має велику ковкість. Його питома вага 10,5 г/см3, температура плавлення становить 960,5-962 °C, а густина становить 10,5 г/см3. Срібло має

Срібло є малоактивним металом, внаслідок хімічної стійкості його відносять до благородних металів. За своїми властивостями срібло близьке до золота та міді. Срібло не взаємодіє з киснем, водою, розчинами лугів, з солями, розбавленою сірчаною кислотою, стійкий проти корозії.

Срібло розчиняється лише у таких кислотах, які є сильними окисниками (азотна кислота, гаряча концентрована сірчана кислота та ін.). У своїх сполуках срібло, як правило, одновалентне. При нагріванні взаємодіє із сіркою. При дії лугів на солі срібла, утворюєтья гідрат закису, який легко відщіпляє воду, даючи оксид срібла Ag2O. Велике практичне значення мають галоїдні сполуки срібла. Під дією світла вони розпадаються, виділяючи металеве срібло; на цьому явищі ґрунтується фотографічний процес. При дії аміаку на нерозчинні солі срібла утворюються розчинні у воді комплексні сполуки.

Усі речовини на Землі, крім вісмуту й срібла, коли замерзають, стискуються (вода навпаки — розширюється).[4]

Серед усіх металів має найвищу електропровідність за звичайних умов. Найкраще серед металів проводить тепло та електричний струм.

Фізичні та хімічні властивості срібла пояснюються його електронною стуктурою із повністю заповненою d-оболонкою і єдиним електроном на s-оболонці. Завдяки цьому єдиному електрону срібло одновалентне, в металі цей електрон легко відривається від іонного кора атома й колективізується, утворюючи електронний газ.

Сполуки срібла[ред.ред. код]

При дії лугів на розчини солей срібла утворюється гідрат окису срібла. Нагрівання гідрату окису срібла понад 60о дає окис срібла:

2AgOH → Ag2O + H2O

Це порошок бурого кольору, слабко (1:3000) розчинний у воді, причому він надає воді металевий смак і лужність. При нагріванні вище 250о окис срібла розкладається на срібло і кисень.

При дії на розчини солей срібла сірководню утворюється стійке сірчисте срібло:

2AgNO3 + H2S = Ag2S +2HNO3

Сірчисте срібло може утворюватися і на поверхні срібних виробів під дією сірководню, що знаходиться в повітрі.

Докладніше: Сірчисте срібло

Металеве срібло при нагріванні в концентрованій сірчаній кислоті утворює сірчанокисле срібло:

2Ag + 2H2SO4 = Ag2SO4 + 2H2O + SO2,

кристали якого погано розчиняються у воді (при 18о—0,75%, при 25о—0,82% і при 100о—1,5%), нерозчинні у спирті і легко розчиняються у гідраті окису амонію.

Діючи на металеве срібло азотною кислотою, отримують азотнокисле срібло (ляпіс):

Ag +2HNO3 = AgNO3 + NO2 + H2O

Азотнокисле срібло дуже добре розчинне у воді (при 20о—68,3% при 50о—80% і при 100о—90,1%) і в спирті (25%), плавиться при 200о і розкладається при 450оС. Під дією світла або при зіткненні з органічними речовинами азотнокисле срібло розкладається з віділенням чорного дрібнозернистого металевого срібла. Азотнокисле срібло отруйне.

Фтористе срібло — AgF·2H2O — прозорі кристали, які розпливаються при звичайній температурі і розчиняються у воді в обсязі 1:1,5.

Докладніше: Фтористе срібло

Хлористе срібло AgCl при сплаву з содою розкладається. Утворення хлористого срібла є найбільш якісною реакцією на срібло.

Докладніше: Хлористе срібло

Бромисте срібло AgBr — світлочутливий жовтувато-білий зернистий або пластівчастий осад.

Докладніше: Бромисте срібло

Йодисте срібло AgJ — ясно-жовтий аморфний порошок, майже нерозчинний у воді, гідраті окису амонію і розбавлених кислотах, розчинний у концентрованих розчинах йодистого калію і гіпосульфіту(Na2S2O3).

Докладніше: Йодисте срібло

При дії на азотнокисле срібло ціаністого калію утворюється ціаністе срібло — білий порошок:

AgNO3 + KCN = AgCN + KNO3

Воно не розчинне у воді, але легко розчиняється в надлишку розчину ціаністих солей з утворенням комплексних ціанідів:

AgCN + KCN = K[Ag(CN)2]
Докладніше: Ціаністе срібло

Аналогічним чином утворюються і інші двійні ціаніди срібла: Ca[Ag(CN)2]2, Na[Ag(CN)2] і ін.

Подібно золоту, металеве срібло у присутності кисню розчиняється в ціаністих солях лужних металів:

4Ag + 8KCN + O2 +2H2O = 4K[Ag(CN)2] + 4КОН

Цією реакцією користуються при вилученні срібла із руд.

При дії на азотнокисле срібло розчину роданистого калію утворюється нерозчинне у воді роданисте срібло:

AgNO3 + KCNS = AgCNS + KNO3
Докладніше: Роданисте срібло

Діючи на розчин азотнокислого срібла в азотній кислоті хромовокислим або двохромовокислим калієм, отримують двохромовокисле срібло Ag2Cr2O7 — осад блискучого червоного кольору. При кип'ятінні з водою двохромовокисле срібло переходить в хромовокисле срібло Ag2CrO4 — осад червоного кольору, який при охолодженні знову утворює двохромовокисле срібло.

При дії на азотнокисле срібло вуглекислого натрію утворюється вуглекисле срібло порошок білого кольору:

2AgNO3 + Na2CO3 = Ag2CO3 +2NaNO3

При кип'ятінні воно жовтіє внаслідок часткового розкладання:

Ag2CO3↔Ag2O + CO2

Вуглекисле срібло важко розчинно у воді але легко розчиняється в карбонатах лужних металів.

Докладніше: Вуглекисле срібло

А при пропусканні через лужний розчин азотнокислого срібла ацетилену утворюється карбід срібла AgC2, який в сухому стані вибухає. Навіть при легкому розтиранні в ступці.

Докладніше: Карбід срібла

Виробництво і споживання срібла у світі[3][ред.ред. код]

Виробництво і споживання срібла у світі, млн унцій / рік 2008 2009 2010 2011 2012
Видобуток 683,0 713,6 752,7 757,0 787,0
Державні продажі 30,5 15,6 44,2 12,0 7,4
Вторинне виробництво 200,8 199,8 228,8 258,1 253,9
Хеджування -- -- 50,4 12,2 --
Деінвестіціі -- -- -- -- --
Всього виробництво 914,3 929,1 1 076,2 1 039,4 1 048,3
Промисловість 490,9 403,6 500,7 487,8 465,9
Фотографія 101,3 79,3 72,1 66,1 57,8
Ювелірна справа 179,1 178,7 192,8 186,5 185,6
Товари із срібла 59,8 55,0 52,8 48,3 44,9
Монети 65,3 78,8 99,4 118,3 92,7
Всього промисловий попит 896,4 795,4 917,9 907,1 846,8
Державні закупівлі -- -- -- -- --
Дехеджування 8,7 17,4 -- -- 41,5
Інвестиції 9,3 116,3 158,3 132,3 160,0
Всього споживання 914,3 929,1 1 076,2 1 039,4 1 048,3

Застосування[ред.ред. код]

Кристал срібла
Богиня Мінерва на срібній тарілці 1-го ст. до Р. Х.

Срібло чи його сплави використовують у виробництві посуду і столових приборів, ювелірних виробів, срібних монет, підшипникових матеріалів (у авіамоторах), електричних контактах, реле, електричних батареях (наприклад, у срібло-цинкових акумуляторах), ретген-плівках, використовують у якості каталізатора в реакціях окиснення тощо. Срібло є загальновживаним у електронних пристроях. Протимікробні властивості срібла, експериментально підтверджені ще у ХІХ сторіччі, на сьогодні широко застосовують у багатьох галузях життєзабезпечення людини.[5] Цей метал у якості консерванта використовують у технологічних процесах виробництва харчів і напоїв. Антимікробна дія срібла знайшла широке застосування в медицині. Срібло входить до складу товарів широкого вжитку, зокрема шкарпеток, білизни, дезодорантів, гребінців, фарб, фільтрів для води та предметів медичного догляду (бинти, пластирі).[5] З метою підвищення ефективності прання метал нашаровують на поверхню барабанів пральних машин.[6]

Гарний вигляд срібла, його здатність добре сприймати полірування, його пластичність і стійкість на повітрі не лише при звичайній температурі, але і при нагріванні — загальновідомі. Із всіх металів срібло володіє найвищою віддзеркалюючою властивістю по відношенню до білого світла. Ці властивості срібла обумовили його широке використання у виготовленні ювелірних виробів.

Як монетний матеріал застосовується з початку 6 ст. д.н. е., тепер — як правило, для ювілейних монет та медалей, якими зазвичай нагороджують спортсменів за друге місце в спортивних змаганнях. Монети й ювелірні вироби виготоволяють не з чистого срібла, а із стерлінгового срібла — сплаву срібла з міддю, в якому доля срібла становить 92,5%. Таке срібло твердіше й не так швидко зношується.

Понад 30% всього срібла до недавнього часу використовувалося для фотографій. Однак в останні роки попит на традиційні фотоматеріали зменшився в зв'язку з розвитком цифрової фотографії.

Каталітичні властивості срібла роблять його ідеальним каталізатором в реакціях окиснення, наприклад при виробництів формальдегіду з метанолу. Срібло є на сьогодні, мабуть, єдиним каталізатором, що може перетворювати етилен в оксид етилену, який потім гідролізують в гліколь, що використовується при виробництві поліестеру.

В техніці срібло часто використовується як важливий компонент припійних сплавів. Його додавання в м'які припої в концентраціях до 2% дозволяє зменшити розчинення срібних покриттів на спаюваних деталях.[7] Існують також тверді припої із вмістом срібла до 72%.[8] Вони мають відносно високу температуру плавлення і забезпечують міцні з'єднання, через що такі припої часто застосовуються замість зварювання, в тих випадках, де зварювання з тих чи інших причин є неможливим.

В медицині[ред.ред. код]

Гіппократ, батько сучасної медицини, писав, що срібло має цілющі властивості при лікуванні захворювань та їхньому запобіганні. Фінікійці зберігали воду, вино й оцет у срібних бутлях, щоб запобігти псуванню. На початку 1900-х років люди клали в пляшки з молоком срібні монети з метою зберегти свіжість. Бактерицидні властивості срібла збільшують цінність срібного посуду й біжутерії. Причина бактеріоцидних властивостей срібла досі незрозуміла, хоча існують певні теорії.

Сполуки срібла використовувалися для запобігання інфекціям у Першій світовій війні, коли антибіотики ще не були відомі. Стандартно вживався розчин нітрату срібла (ляпісу), на заміну якому прийшла сульфадіазинова мазь. В останні роки випробовуються бинти зі срібними волокнами, хоча ефективність такого засобу ще остаточно не доведена. Серед інших продуктів, які використовують срібло та його іони, — пральні машини, туалетні сидіння, скло з вмістом срібла та інші.

Іони срібла та його сполуки токсичні для деяких бактерій, вірусів, водоростей та грибів, що типово для важких металів, таких як ртуть та свинець, однак для срібла не характерна токсичність для людського організму, яка зазвичай асоціюється з цими важкими металами. Срібло вбиває численні мікроби in vitro, але тестування й стандартизація продуктів із вмістом срібла складні.

З відкриттям антибіотиків і сульфаніламідів інтерес до препаратів срібла дещо знизився.[5] Проте постійне зростання алергічних ускладнень, фармакотоксичних ефектів, розвиток імунодепресивних станів, дисбактеріозу та грибкових інфекцій після тривалої терапії хіміотерапевтичними засобами, а також еволюція антибіотикорезистентних мікроорганізмів викликало поновлення інтересу до розробки та вивчення нових перспективних протимікробних лікарських засобів серед наноматеріалів, зокрема тих, що містять срібло.[9]

Інтерес до цього металу пояснюється не тільки його високою антимікробною активністю відносно багатьох збудників інфекційних захворювань, але й тим, що резистентність мікроорганізмів до срібла розвивається досить повільно.[10] Саме ця властивість зумовлює перевагу срібла над багатьма сучасними хіміотерапевтичними засобами, застосовуваними з лікувально-профілактичною метою. І хоча різні препарати на основі колоїдного срібла успішно застосовують у медицині з початку XIX століття, розробка нових методів синтезу високостабільних наночастинок срібла (НЧС) з метою створення на їх основі нових препаратів з антимікробною дією є актуальною.[5]

Біологічна роль[ред.ред. код]

Невідомо жодного біологічного процесу в людському тілі, в якому срібло брало б участь. Саме срібло нетоксичне, але деякі його сполуки мають токсичну дію, деякі є канцерогенними.

Колоїдне срібло може всмоктуватися в систему обігу організму й відкладатися в тканинах, викликаючи захворювання аргирію, яка проявляється в синьоватому відтінку шкіри, очей і мембран. Хоча захворювання не завдає серйозної шкоди, але спотворює зовнішність, зазвичай назавжди.

Ціна[ред.ред. код]

До середини II тисячоліття до н. е. срібло було великою рідкістю і цінувалося дорожче за золото.[1] До епохи великих географічних відкриттів срібло цінилося від 1/6 до 1/12 від золота. Відкриття срібних руд в Америці призвело до здешевіння металу. В 1980 році ціна срібла досягла максимуму в 49,45 доларів США за унцію через маніпуляції на ринку Нельсона Банкера Ханта і Вільяма Герберта Ханта. У цінах 2012 року це приблизно 138 доларів за унцію. До грудня 2001 року ціна впала до 4,15 долара, а в травні 2006 року знову піднялася до 15,21 долара. В березні 2008 року ціна унції срібла становила 21,34 долара. Наприкінці квітня 2011 року ціна на срібло досягла верхньої межі — 49,76 доларів за унцію. Потім ціна почала опускатися. У середині лютого 2013 срібло коштувало приблизно 31,0 долар за унцію, тобто 1/53 від ціни на золото. Це співвідношення за останнє сторіччя змінювалося від 1/15 до 1/100 в залежності від попиту й пропозиції.[3]

Срібло можна купити в банку, брусочки срібла починаються від п'яти грам і до п'яти кілограм. Звичайна кількість відсотків срібного ювелірного виробу має містити 92,5%, тобто 925 проба. Але в банку кількість відсотків срібного брусочка має вмістити 99,9%, тобто 999 проба.

Офіційні (облікові) курси банківських металів встановлює Національний банк України.

Догляд за виробами із срібла[ред.ред. код]

Навіть чисте срібло (999,9 проби) під впливом навколишнього середовища темніє і потребує періодичного очищення.

Темний наліт зі срібних виробів видаляють так:

Зовнішній вигляд срібних виробів можна освіжити одним із таких способів:

  • промити в теплій воді з питною содою (50 грамів на 1 літр води), або
  • промити в теплій воді з нашатирним спиртом (1 столова ложка на 1 літр води)

Після очищення срібні вироби обов'язково слід промити теплою водою і ретельно насухо витерти.

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б Історія срібла // «Chemnet» — офіційне електронне видання Хімічного факультету МДУ в Інтернеті
  2. № 47 Серебро // Кон Трен — Химия для всех (рос.)
  3. а б в Світовий ринок срібла (рос.)
  4. ХІМІЯ-7: Експериментальний підручник для учнів 7 кл./ Ю. Я. Фіалков, В. Р. Ільченко, Г. О. Білокінь, О. І. Вовк. — Полтава: ПОІПОПП, 1999. — 80 с., іл.
  5. а б в г Савченко Д. С. Дослідження протимікробних властивостей нанокомпозиту «Високодисперсного кремнезему-кластерів срібла», препарату «Силікс» і срібла нітрату // Запорожский медицинский журнал. Научно-практический журнал. — 2012, № 4 (73). ISSN: 1992-5921
  6. Chen X. Nanosilver: A nanoproduct in medical application / X. Chen, H.J. Schluesener // Toxicol Lett. — 2008. — Vol.176, No 1.-Р. 1-12.
  7. Говард Г. Манко (1968). Пайка та припої. Матеріали, конструкції, технологія та методи розрахунку (російська). Москва: Машиностроение. с. 113–116. 
  8. ГОСТ 19738-74. Припої срібні. Марки. (російська). Москва: Видавництво стандартів. 1986. с. 2–6. 
  9. Alexander J.W. History of the medical use of silver / J.W. Alexan- der // Surg Infect. — 2009. — Vol. 10, No 3. — Р . 289–292
  10. Silver nanoparticles: Partial oxidation and antibacterial activities / 15. C.N. Lok, C.M. Ho, R. Chen [et al.] // J Biol Inorg Chem. — 2007. — Vol. 12, No 4. — Р . 527–534

Література[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]