Срібло

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Запит «Ag» перенаправляє сюди; див. також інші значення.
Срібло (Ag)
Атомний номер 47
Зовнішній вигляд
простої речовини
сріблястий, м'який,
ковкий метал
Властивості атома
Атомна маса
(молярна маса)
107,8682 а.о.м. (г/моль)
Радіус атома 144 пм
Енергія іонізації
(перший електрон)
730,5(7,57) кДж/моль (еВ)
Електронна конфігурація [Kr] 4d10 5s1
Хімічні властивості
Ковалентний радіус 134 пм
Радіус іона (+2e)89 (+1e) 126 пм
Електронегативність
(за Полінгом)
1,93
Електродний потенціал 0
Ступені окиснення 2, 1
Термодинамічні властивості
Густина 10,5 г/см³
Питома теплоємність 0,237 Дж/(K моль)
Теплопровідність 429 Вт/(м К)
Температура плавлення 1235,1 K
Теплота плавлення 11,95 кДж/моль
Температура кипіння 2485 K
Теплота випаровування 254,1 кДж/моль
Молярний об'єм 10,3 см³/моль
Кристалічна ґратка
Структура ґратки кубічна
гранецентрована
Період ґратки 4,090 Å
Відношення c/a n/a
Температура Дебая 215,00 K
Періодична система елементів
H He
Li Be B C N O F Ne
Na Mg Al Si P S Cl Ar
K Ca Sc Ti V Cr Mn Fe Co Ni Cu Zn Ga Ge As Se Br Kr
Rb Sr Y Zr Nb Mo Tc Ru Rh Pd Ag Cd In Sn Sb Te I Xe
Cs Ba * Hf Ta W Re Os Ir Pt Au Hg Tl Pb Bi Po At Rn
Fr Ra ** Rf Db Sg Bh Hs Mt Ds Rg Cn Uut Fl Uup Lv Uus Uuo
* La Ce Pr Nd Pm Sm Eu Gd Tb Dy Ho Er Tm Yb Lu
** Ac Th Pa U Np Pu Am Cm Bk Cf Es Fm Md No Lr

Moon symbol decrescent.svg Срібло — хімічний елемент в періодичній таблиці із атомним номером 47, й хімічним символом Ag.

Етимологія[ред.ред. код]

Латинська назва аргентум походить від санскритського слова «аргенос» — ясний. В елліністичному Єгипті, можливо і раніше срібло часто називали місяцем і позначали знаком місяця (переважно — зростаючим після молодика). Серед алхіміків ця назва срібла також була широко поширеною.

Походження слова «срібло» остаточно не з'ясоване;[1] найчастіше тлумачать як давнє слов'яно-балто-германське запозичення з якоїсь східної мови.[1]

В деяких мовах назва срібла водночас означає гроші, наприклад фр. argent. Від слова аргентум походить назва країни Аргентина.

Історія[ред.ред. код]

Затонулі біля Маркізьких островів у Карибському морі в 1622 році срібні злитки, в основному з Болівії, які пережили корабельну катастрофу Нуестра сеньйора де Аточа. Музей історії Майамі

Срібло відоме людству з найдавніших часів але значно пізніше ніж золото, через те що в чистому вигляді зустрічається в природі дуже рідко. Грецькі хроніки приписують відкриття срібла греку Еаку близько 1300 до н. е.

Срібло, так само як і золото, часто зустрічалося в самородному виді — його не доводилося виплавляти з руд. Це визначило досить значну роль срібла в культурних традиціях різних народів. В Ассирії й Вавилоні срібло вважалося священним металом і було символом Місяця. У Середні віки срібло і його сполуки були дуже популярні серед алхіміків. Із середини XIII ст.. срібло стає традиційним матеріалом для виготовлення посуду. Срібло й донині використовується для карбування монет.

Перу та Мексика добувають срібло з 1546 року й залишаються основними світовими постачальниками донині.

Загальна характеристика[ред.ред. код]

Срібло поряд з золотом і міддю належить до перших металів цивілізації.

Срібло є малоактивним металом, внаслідок хімічної стійкості його відносять до благородних металів. Чисте срібло білого кольору. Срібло є одним з основних матеріалів для виготовлення дорогоцінних виробів. За своїми властивостями срібло близьке до золота та міді. Срібло, як і золото, володіє високою ковкістю (в найвищому ступені цим володіє золото), мягкістю, тягучістю і гнучкістю, легко полірується, а у відполірованому вигляді володіє найвищою відбиваючою здатністю по відношенні до білого світла. Срібло можна прокувати в пластинки товщиною 0,00025 мм.

Срібло не взаємодіє з киснем повітря, водою, вуглецем, розчинами лугів, з солями, розбавленою сірчаною кислотою, стійкий проти корозії. Розплавлене срібло не змішується з розплавленим залізом і розділяється на два шари, як масло і вода.

За звичайних умов реагує з галогенами (утворюючи відносно стійкі солі, які розкладаються при нагріванні чи під дією реагентів), при нагріванні взаємодіє з сіркою (див. Чернь (ювелірна)).

Срібло розчиняється лише у таких кислотах, які є сильними окисниками (азотна кислота, гаряча концентрована сірчана кислота та ін.).

У своїх сполуках срібло, як правило, одновалентне.

При дії лугів на солі срібла, утворюєтья гідрат закису, який легко відщепляє воду, даючи оксид срібла Ag2O. Велике практичне значення мають галоїдні сполуки срібла. Під дією світла вони розпадаються, виділяючи металеве срібло; на цьому явищі ґрунтується фотографічний процес. При дії аміаку на нерозчинні солі срібла утворюються розчинні у воді комплексні сполуки.

Усі речовини на Землі, крім вісмуту й срібла, коли замерзають, стискуються (вода навпаки — розширюється).[2]

Фізичні та хімічні властивості срібла пояснюються його електронною стуктурою із повністю заповненою d-оболонкою і єдиним електроном на s-оболонці. Завдяки цьому єдиному електрону срібло одновалентне, в металі цей електрон легко відривається від іонного кора атома й колективізується, утворюючи електронний газ.

В порівнянні з іншими металами срібло характеризується найвищою електро- і теплопровідністю.

Срібло діамагнітне, його магнітна сприйнятливість (0,181•10−9) не залежить від температури; коефіцієнт Холла — 0,9•1010.

Срібло має високу відбивну здатність: в ІЧ діапазоні ступінь відбиття променів — 98%, у видимій частині спектра — 95%. Межа текучості срібла 10-50 МПа; твердість за Брінеллем 245-250 МПа, за Віккерсом 148-154 МПа; модуль пружності 82,7 ГПа, модуль зсуву 30,3 ГПа.

Його питома вага 10,5 г/см3, температура плавлення становить 960,5-962 °C, а густина становить 10,5 г/см3.

Сполуки срібла[ред.ред. код]

При дії лугів на розчини солей срібла утворюється гідрат окису срібла. Нагрівання гідрату окису срібла понад 60о дає окис срібла:

2AgOH → Ag2O + H2O

Це порошок бурого кольору, слабко (1:3000) розчинний у воді, причому він надає воді металевий смак і лужність. При нагріванні вище 250о окис срібла розкладається на срібло і кисень.

При дії на розчини солей срібла сірководню утворюється стійке сірчисте срібло:

2AgNO3 + H2S = Ag2S +2HNO3

Сірчисте срібло може утворюватися і на поверхні срібних виробів під дією сірководню, що знаходиться в повітрі.

Докладніше: Сірчисте срібло

Металеве срібло при нагріванні в концентрованій сірчаній кислоті утворює сірчанокисле срібло:

2Ag + 2H2SO4 = Ag2SO4 + 2H2O + SO2,

кристали якого погано розчиняються у воді (при 18о—0,75%, при 25о—0,82% і при 100о—1,5%), нерозчинні у спирті і легко розчиняються у гідраті окису амонію.

Діючи на металеве срібло азотною кислотою, отримують азотнокисле срібло (ляпіс):

Ag +2HNO3 = AgNO3 + NO2 + H2O

Азотнокисле срібло дуже добре розчинне у воді (при 20о—68,3% при 50о—80% і при 100о—90,1%) і в спирті (25%), плавиться при 200о і розкладається при 450оС. Під дією світла або при зіткненні з органічними речовинами азотнокисле срібло розкладається з віділенням чорного дрібнозернистого металевого срібла. Азотнокисле срібло отруйне.

Фтористе срібло — AgF·2H2O — прозорі кристали, які розпливаються при звичайній температурі і розчиняються у воді в обсязі 1:1,5.

Докладніше: Фтористе срібло

Хлористе срібло AgCl при сплаву з содою розкладається. Утворення хлористого срібла є найбільш якісною реакцією на срібло.

Докладніше: Хлористе срібло

Бромисте срібло AgBr — світлочутливий жовтувато-білий зернистий або пластівчастий осад.

Докладніше: Бромисте срібло

Йодисте срібло AgJ — ясно-жовтий аморфний порошок, майже нерозчинний у воді, гідраті окису амонію і розбавлених кислотах, розчинний у концентрованих розчинах йодистого калію і гіпосульфіту(Na2S2O3).

Докладніше: Йодисте срібло

При дії на азотнокисле срібло ціаністого калію утворюється ціаністе срібло — білий порошок:

AgNO3 + KCN = AgCN + KNO3

Воно не розчинне у воді, але легко розчиняється в надлишку розчину ціаністих солей з утворенням комплексних ціанідів:

AgCN + KCN = K[Ag(CN)2]
Докладніше: Ціаністе срібло

Аналогічним чином утворюються і інші двійні ціаніди срібла: Ca[Ag(CN)2]2, Na[Ag(CN)2] і ін.

Подібно золоту, металеве срібло у присутності кисню розчиняється в ціаністих солях лужних металів:

4Ag + 8KCN + O2 +2H2O = 4K[Ag(CN)2] + 4КОН

Цією реакцією користуються при вилученні срібла із руд.

При дії на азотнокисле срібло розчину роданистого калію утворюється нерозчинне у воді роданисте срібло:

AgNO3 + KCNS = AgCNS + KNO3
Докладніше: Роданисте срібло

Діючи на розчин азотнокислого срібла в азотній кислоті хромовокислим або двохромовокислим калієм, отримують двохромовокисле срібло Ag2Cr2O7 — осад блискучого червоного кольору. При кип'ятінні з водою двохромовокисле срібло переходить в хромовокисле срібло Ag2CrO4 — осад червоного кольору, який при охолодженні знову утворює двохромовокисле срібло.

При дії на азотнокисле срібло вуглекислого натрію утворюється вуглекисле срібло порошок білого кольору:

2AgNO3 + Na2CO3 = Ag2CO3 +2NaNO3

При кип'ятінні воно жовтіє внаслідок часткового розкладання:

Ag2CO3↔Ag2O + CO2

Вуглекисле срібло важко розчинно у воді але легко розчиняється в карбонатах лужних металів.

Докладніше: Вуглекисле срібло

А при пропусканні через лужний розчин азотнокислого срібла ацетилену утворюється карбід срібла AgC2, який в сухому стані вибухає. Навіть при легкому розтиранні в ступці.

Докладніше: Карбід срібла

Ізотопи[ред.ред. код]

Природне срібло складається із двох стабільних ізотопів107Ag та 109Ag, з яких 107Ag більш поширений (51,839%). Відомо 28 радіоактивних ізотопів, найстабільніший із яких 105Ag з періодом напіврозпаду 41,29 днів. У 111Ag період напіврозпаду 7,45, а в 112Ag — 3,13 годин. Усі решту ізотопи живуть менше години, а більшість з них — менше, ніж 3 хвилини.

Основним механізмом радіоактивних перетворень для ізотопів, легших від стабільного 107Ag є захоплення електрона. В результаті такого перетворення утворюється паладій. Для важких ізотопів основний механізм радіоактивності — бета-розпад, при якому утворюється кадмій.

Докладніше: Ізотопи срібла

Знаходження в природі[ред.ред. код]

З благородних металів срібло найбільш широко розповсюджене у природі. У природі зустрічається у вигляді самородного срібла і у вигляді сполук із сіркою, арсеном, стибієм та хлором у таких рудах, як аргентит Ag2S, рогове срібло AgCl та піраргірит Ag3SbS3, кераргітит. Вміст срібла у земній корі (1-7)•10−6% (мас), у морській воді — 1,5•10−8-2,9•10−7 %, прісній — 2,7•10−8 %.

Відомо понад 60 срібловмісних мінералів, які розділяють на 6 груп: самородне срібло і його сплави з Cu i Аu; прості сульфіди срібла — акантит і аргентит Ag2S; телуриди і селеніди срібла — гесит Ag2Te, науманіт Ag2Se, евкайрит AgCuSe та ін.; антимоніди і арсеніди срібла — дискразит Ag3Sb та ін.; галогеніди і сульфати срібла - кераргірит AgCl, аргентоярозит AgFe3(SO4)2(ОН)6 і ін.; складні сульфіди або тіосолі, типу nAg2S•mM2S3, де М = As, Sb, Bi, напр., піраргірит Ag3SbS3, прустит Ag3AsS3, полібазит (Ag, Cu)16Sb2S11 і т.п.

Вміст срібла в рудах кольорових металів 10-100 г/т, в золото-срібних рудах 200-1000 г/т, а в рудах срібних родовищ 900-2000 г/т, іноді десятки кілограмів на тонну.

Основними джерелами срібла є мідні, мідно-нікелеві, свинцеві та свинцево-цинкові руди.

Найбільші рудники з видобування срібла у світі: Френсільо у Мексиці, Дукат в Росії, а також Uchucchacua, Pirquitas і Palmarejo в Перу. Найбільше родовище в США — Greens Creek Mine на Алясці. У 2012 році, за даними Геологічної служби США, найбільшими запасами срібла володіло Перу (близько 22% світових запасів); рудами, що містять срібло, багаті також надра Мексики, Австралії, Чилі, Польщі, КНР та Росії. Всього в значущих обсягах даний метал отримують в 50 країнах світу на всіх континентах.[3]

SilverUSGOV.jpg

Кристал срібла

Chlorargyrite-245502.jpg

Хлораргірит

Pyrargyrite-119806.jpg

Піраргірит

Отримання[ред.ред. код]

Роки і тенденція виробництва срібла

Перша стадія переробки всіх срібловмісних руд – флотаційне та гравітаційне збагачення. Більшу частину С. одержують при переробці сульфідних руд Рb, Zn і Сu, які містять домішки С. При переробці руд кольорових металів отримують біля 70%, при переробці руд золото-срібних родовищ біля 10-15%, а з руд власне срібних родовищ – 15-20% світового виробництва цього металу.

Найбільші світові виробники срібла (2009 р.): Перу (17,4% світового виробництва), Мексика (15,3%), Китай (12,2%) і Австралія (9,1%). Крім того, на світовому ринку виділяються Чилі, Польща, Росія, США, Болівія, Канада і Казахстан.

За експертними оцінками, світовий видобуток срібла у 2007 р. склав 18,6 тис. тонн.

Срібло, так само як і золото, часто зустрічалося в самородному виді — його не доводилося виплавляти з руд. Це визначило досить значну роль срібла в культурних традиціях різних народів.

Срібло також можна отримати електролітичною очисткою міді й свинцю, які часто містять його в незначній кількості.

Виробництво і споживання срібла у світі[3][ред.ред. код]

Виробництво і споживання срібла у світі, млн унцій / рік 2008 2009    2010       2011       2012   
Видобуток 683,0 713,6 752,7 757,0 787,0
Державні продажі 30,5 15,6 44,2 12,0 7,4
Вторинне виробництво 200,8 199,8 228,8 258,1 253,9
Хеджування -- -- 50,4 12,2 --
Деінвестіціі -- -- -- -- --
Всього виробництво 914,3 929,1 1 076,2 1 039,4 1 048,3
Промисловість 490,9 403,6 500,7 487,8 465,9
Фотографія 101,3 79,3 72,1 66,1 57,8
Ювелірна справа 179,1 178,7 192,8 186,5 185,6
Товари із срібла 59,8 55,0 52,8 48,3 44,9
Монети 65,3 78,8 99,4 118,3 92,7
Всього промисловий попит 896,4 795,4 917,9 907,1 846,8
Державні закупівлі -- -- -- -- --
Дехеджування 8,7 17,4 -- -- 41,5
Інвестиції 9,3 116,3 158,3 132,3 160,0
Всього споживання 914,3 929,1 1 076,2 1 039,4 1 048,3

Застосування[ред.ред. код]

« Срібні і золоті товари абсолютно незалежно від своїх естетичних властивостей, можуть — поскільки матеріал, з якого вони складаються, являє собою грошовий матеріал — бути перетворені в гроші, так само як золоті гроші чи золоті злитки можуть бути перетворені в ці товари.  »

Карл Маркс, К критике политической экономии, Госполитиздат, 1949, стр. 132

Карбування монет. Нагороди[ред.ред. код]

Срібло давно використовується для додання високого грошового вираження в об'єктах (наприклад, срібних монетах та інвестиційних злитках) або при виготовленні символічних об'єктів високого соціального чи політичного рангу.

Завдяки своїм інертним властивостям, стійкості до корозії та легкості плавлення, срібло з древніх часів широко використовувалося для карбування монет. Як монетний матеріал застосовується з початку 6 ст. д.н. е. Лідійський цар Крез (561-546 рр. до н.е.) уперше ввів золото і срібло як монетні метали.[4] Спершу, грошові одиниці та їх назви, як правило, були пов'язані з певною вагою благородних металів: наприклад, фунт стерлінгів означав фунт срібла.[5] З часом золото витіснило срібло, але назва лишилася, хоч вона вже означала значно меншу кількість золота, яка за вартістю дорівнювала фунту срібла.[5]

Тепер срібло, як правило, використовується для ювілейних монет та медалей, якими зазвичай нагороджують спортсменів за друге місце в спортивних змаганнях.

Монети й ювелірні вироби виготоволяють не з чистого срібла, а із стерлінгового срібла — сплаву срібла з міддю, в якому доля срібла становить 92,5%. Таке срібло твердіше й не так швидко зношується.

Tetradrachm Athens 450 reverse CdM Paris.jpg

Срібна тетрадрахма Афін була валютою з найбільшим тиражем в давнину

Pharnabazus silver stater as Satrap of Cilicia 379 374 BC.jpg

Срібний статер з зображенням Фарнабаза сатрапа Кілікії (379-374 до н.е.)

C+B-Stater-StaterOfAntioch.PNG

Три срібні статери Антіохії, ймовірно, були платою Юді за зраду

Ювелірні та дорогоцінні вироби[ред.ред. код]

Гарний вигляд срібла, його здатність добре сприймати полірування, його пластичність і стійкість на повітрі не лише при звичайній температурі, але і при нагріванні; найвища із всіх металів віддзеркалююча властивість по відношенню до білого світла — всі ці властивості срібла обумовили його широке використання у виготовленні ювелірних виробів, посуду і столових приборів, декоративних елементів.

Срібло — мягкий метал, рідко використовуваний в чистому вигляді;[6] в срібні сплави додавалася мідь. Тим не менш, кількість чистого срібла у виробах варіювалась аж до 1300 року, коли Едуард І встановив систему клеймування англійського срібла, щоб призвести його до загального стандарту.[6] По стандарту срібло повинно було складати в сплаві 92,5% (7,5% відводилось міді), щоб офіційно називатися «стерлінговим» і мати право на клеймо з головою леопарда.[6]

Стерлінгові срібні ювелірні вироби часто покривають тонким шаром 999 чистого срібла, щоб надати товарам глянцевого покриття.

Золото і срібло дуже мягкі, і їх можна витягнути в дуже тонку нитку.[7] Цю властивість було підмічено дуже давно і широко використовували її в ювелірній справі. Технічний прийом з плетіння цих ниток — гладкого проводу різної товщини, з проводу, розплющеного у вигляді стрічки, із сплетених в шнурочки двох або трьох металевих ниток отримав назву «скань» (старослов'янське) або філігрань, а прикрашені напаяними на металевий фон узори з гладеньких кульок срібла — «зернню».[7]

Срібло і сплави на його основі як і раніше відіграють важливу роль в ювелірних виробах.

Athena-Schale Hildesheimer Silberfund.jpg

Богиня Мінерва на срібній тарілці 1-го ст. до Р. Х.

Iranian - Shallow Vessel - Walters 571816.jpg

Мала срібна чаша, перська, VI століття до н.е. (Ахеменідів). Глибші западини репрезентують бутони лотоса, єгипетський мотив. Колекція Художнього музею Волтерс

Nepo reliek.jpg

Мощевик зі срібла

Антимікробна дія[ред.ред. код]

Протимікробні властивості срібла, експериментально підтверджені ще у ХІХ сторіччі, на сьогодні широко застосовують у багатьох галузях життєзабезпечення людини.[8]

Цей метал у якості консерванта використовують у технологічних процесах виробництва харчів і напоїв. Антимікробна дія срібла знайшла широке застосування в медицині. Препарати, містять срібло, активні проти багатьох збудників раневих інфекцій: Staphylococus spp., E. Coli, P. aeruginosa, Proteus spp., Klebsiella spp..

Гіппократ, батько сучасної медицини, писав, що срібло має цілющі властивості при лікуванні захворювань та їхньому запобіганні. Фінікійці зберігали воду, вино й оцет у срібних бутлях, щоб запобігти псуванню. На початку 1900-х років люди клали в пляшки з молоком срібні монети з метою зберегти свіжість. Бактерицидні властивості срібла збільшують цінність срібного посуду й біжутерії. Причина бактеріоцидних властивостей срібла досі незрозуміла, хоча існують певні теорії.

Сполуки срібла використовувалися для запобігання інфекціям у Першій світовій війні, коли антибіотики ще не були відомі. Стандартно вживався розчин нітрату срібла (ляпісу), на заміну якому прийшла сульфадіазинова мазь. В останні роки випробовуються бинти зі срібними волокнами, хоча ефективність такого засобу ще остаточно не доведена.

Іони срібла та його сполуки токсичні для деяких бактерій, вірусів, водоростей та грибів, що типово для важких металів, таких як ртуть та свинець, однак для срібла не характерна токсичність для людського організму, яка зазвичай асоціюється з цими важкими металами. Срібло вбиває численні мікроби in vitro, але тестування й стандартизація продуктів із вмістом срібла складні.

З відкриттям антибіотиків і сульфаніламідів інтерес до препаратів срібла дещо знизився.[8] Проте постійне зростання алергічних ускладнень, фармакотоксичних ефектів, розвиток імунодепресивних станів, дисбактеріозу та грибкових інфекцій після тривалої терапії хіміотерапевтичними засобами, а також еволюція антибіотикорезистентних мікроорганізмів викликало поновлення інтересу до розробки та вивчення нових перспективних протимікробних лікарських засобів серед наноматеріалів, зокрема тих, що містять срібло.[9]

Інтерес до цього металу пояснюється не тільки його високою антимікробною активністю відносно багатьох збудників інфекційних захворювань, але й тим, що резистентність мікроорганізмів до срібла розвивається досить повільно.[10] Саме ця властивість зумовлює перевагу срібла над багатьма сучасними хіміотерапевтичними засобами, застосовуваними з лікувально-профілактичною метою. І хоча різні препарати на основі колоїдного срібла успішно застосовують у медицині з початку XIX століття, розробка нових методів синтезу високостабільних наночастинок срібла (НЧС) з метою створення на їх основі нових препаратів з антимікробною дією є актуальною.[8] Протягом тривалого часу вважалося однозначно доведеним, що лікувальними властивостями володіють іони Ag+, а не металеве срібло. Проте питання про механізм дії наночасток срібла на віруси, бактерії і клітини до теперішнього часу залишається остаточно не з'ясованим і вимагає додаткових досліджень.

Срібло використовується в очищувачах води. Це запобігає розмноженню бактерій і водоростей в фільтрах. Каталітична дія срібла, спільно з киснем, дезінфікує воду і виключає необхідність хлору. Іони срібла, також додаються в системи очищення води в лікарнях, басейнів і спа, витісняючи застосування хлору.

Стоматологічна амальгама містить значну кількість срібла

У стоматології[ред.ред. код]

Срібло може бути леговане з ртуттю при кімнатній температурі, щоб зробити амальгами, які широко використовуються для зубних пломб. Для приготування зубної амальгами, суміш порошкоподібного срібла та інших металів, таких як олово і золото змішують з ртуттю до отримання жорсткої пасти, яка може бути адаптована до форми порожнини. Зубні амальгами досягають первісної твердості протягом декількох хвилин, і встановлює жорсткість протягом декількох годин.

Фотоматеріали[ред.ред. код]

Майже всі з'єднання срібла (Ag (I)) на світлі розкладаються до вільного срібла і при цьому забарвлюються в сірий або чорний колір, що використовується у фотографії.[4] Понад 30% всього срібла до недавнього часу використовувалося для фотографій. Однак в останні роки попит на традиційні фотоматеріали зменшився в зв'язку з розвитком цифрової фотографії.

Каталітичні властивості[ред.ред. код]

Каталітичні властивості срібла роблять його ідеальним каталізатором в реакціях окиснення, наприклад при виробництві формальдегіду з метанолу. Срібло є на сьогодні, мабуть, єдиним каталізатором, що може перетворювати етилен в оксид етилену, який потім гідролізують в гліколь, що використовується при виробництві поліестеру.

В припоях[ред.ред. код]

В техніці срібло часто використовується як важливий компонент припійних сплавів. Його додавання в м'які припої в концентраціях до 2% дозволяє зменшити розчинення срібних покриттів на спаюваних деталях.[11] Існують також тверді припої із вмістом срібла до 72%.[12] Вони мають відносно високу температуру плавлення і забезпечують міцні з'єднання, через що такі припої часто застосовуються замість зварювання, в тих випадках, де зварювання з тих чи інших причин є неможливим. Припої на основі срібла використовують для пайки вакуумних приладів, керамічних і композиційних матеріалів, з'єднань різнорідних матеріалів, що володіють дуже різними коефіцієнтами теплопровідності. При цьому чим вище вимоги до корозійної стійкості паяного шва, тим з більш високим вмістом срібла застосовуються припої.[13][14][15]

Сонячна енергія[ред.ред. код]

По 20г срібла використовується в кожній кристалічній сонячній фотоелектричній панелі.[16] Срібло також використовується в плазмонних сонячних батареях. Срібло обирають для відбиваючого покриття для відбивачів концентрованих сонячних електростанцій.[17]

Скляні покриття[ред.ред. код]

У кубку Лікурга (IV століття н.е.), що знаходиться в експозиції Британського музею, в бронзовій оправі встановлено скла, які містять металеві наночастинки срібла і золота, завдяки чому скла набувають червоний колір в проходящому світлі, і зелено-сірий — у відбитому.[18]

Срібло (азотнокисле срібло) застосовано для додання лимонно-жовтого кольору склу, що використовується в старих соборах Європи. В процесі варіння скла з AgNО3 виділяється дрібнодисперсное срібло, яке рівномірно розподілене по склу. В цтому випадку утворюється безбарвне скло, а забарвлення з'являється при наводці — повторному нагріванні вже готових виробів. За допомогою солей срібла можна наносити золотисто-жовте забарвлення на окремі ділянки скляних виробів. Особливо добре забарвлюються високоякісні свинцеві скла.[19][20]

Телескопічні дзеркала[ред.ред. код]

У дзеркалах майже у всіх відбивачів телескопів використовують вакуум алюмінієві покриття. Однак термічні або інфрачервоні телескопи використовують срібні покриття дзеркала, так як здатність срібла відображати деякі типи інфрачервоного випромінювання більш ефективна, ніж алюмінію, а також срібло має здатність до зменшння кількості випромінювання, що випромінюється від дзеркала (його тепловий коефіцієнт випромінювання).[21]

Вікна[ред.ред. код]

За допомогою розпилення, срібло, поряд з іншими оптично прозорими шарами, наноситься на скло, створюючи слабовипромінюване покриття, що має значення при використовувані в високопродуктивних склопакетах. Кількість срібла, яка використовується у вікні мала, тому що шар срібла товщиною всього 10-15 нанометрів.[22]

Інші застосування[ред.ред. код]

Срібло чи його сплави використовують у виробництві посуду і столових приборів, ювелірних виробів, срібних монет, покриття стальних підшипників (у авіамоторах; важливим тут є пластичність матеріалу і корозійна стійкість срібла), електричних контактах, реле, електричних батареях (наприклад, у срібло-цинкових акумуляторах), ретген-плівках, використовують у якості каталізатора в реакціях окиснення тощо. Серед інших продуктів, які використовують срібло та його іони, — пральні машини, туалетні сидіння, скло з вмістом срібла та інші. В електротехніці срібненню піддають тонконесучі деталі для покращення поверхневої електропровідності і максимального зниження перехідного опору в місцях контактів.[23]

Завдяки хорошій відбиваючій здатності срібні покриття широко використовуються у виробництві автомобільних фар і прожекторів.[23]

Нанесення срібла хімічним шляхом найчастіше застосовують для виготовлення дзеркал, для створення електропровідного шару на виробах з пластмаси, кераміки і скла.[23]

Срібло входить до складу товарів широкого вжитку, зокрема шкарпеток, білизни, дезодорантів, гребінців, фарб, фільтрів для води та предметів медичного догляду (бинти, пластирі).[8] З метою підвищення ефективності прання метал нашаровують на поверхню барабанів пральних машин.[24]

При виробництві твердих сичужних сирів визначають масову частку хлористого натрію в сирі методом з азотнокислим сріблом (без попереднього озолення).[25]

З'єднання срібла застосовуються в фармацевтиці: срібла нітрат, протаргол (Protargolum), колларгол (Collargolum).[26]

Срібло в організмі людини[ред.ред. код]

Масова доля срібла в організмі людини складає 1•10-6% і накопичується в печінці, нирках, кістковій тканині, залозах внутрішньої секреції.[27]

Срібло не грає відому природну біологічну роль в організмі людини, і можливі наслідки для здоров'я срібла є спірним предметом. Невідомо жодного біологічного процесу в людському тілі, в якому срібло брало б участь. Саме срібло нетоксичне, але деякі його сполуки мають токсичну дію, деякі є канцерогенними. Срібло з білками утворює нерозчинні альбуміни.[27] Золото підсилює бактерицидну дію срібла.[27]

Колоїдне срібло може всмоктуватися в систему кровообігу організму й відкладатися в різних тканинах організму, що призводить до аргірії, — синьо-сірої пігментації шкіри, очей і слизових оболонок. Хоча захворювання не завдає серйозної шкоди, але спотворює зовнішність, зазвичай назавжди. Легкі форми аргірії іноді приймаються за ціаноз. Помічено, що люди з ознаками аргірії не схильні до інфекційних захворювань.

Срібло в сплавах дорогоцінних металів[ред.ред. код]

Термін «дорогоцінні метали» має промислове і торгове значення, а в науці ці метали називаються «благородними металами» внаслідок своєї інертності по відношенню до окислення і дії хімічних реагентів.

Сплави золото-срібло являють собою безперервний ряд твердих розчинів цих металів один в одному. Твердість цих сплавів вища, ніж твердість чистих металів, але в порівнянні з іншими сплавами золота вони більш мягкі, ковкі і добре піддаються механічній обробці. Колір сплавів з підвищенням вмісту срібла змінюється від жовтого до білого: до 30% колір сплаву зеленувато-жовтий, до 50 — жовтобілий, до 60 — майже білий і при 65% жовтий колір повністю зникає.

Сплави золото-срібло-мідь недостатньо вивчені. Частина з них являє собою суміш двох твердих розчинів. Сплави, які містять зверх 500 проб золота, мають однорідну структуру. Найбільшою твердістю володіють сплави з рівним вмістом всіх трьох компонентів, а найменшою — які містять велику кількість одного із складових металів.

Сплави срібло-мідь, які містять від 6 до 97% (вагових) міді, утворюють суміш двох твердих розчинів; в інших співвідношеннях срібло і мідь мають обмежену розчинність один в одному, яка змінюється із зміною температури. При збільшенні кількості міді (від 8 до 96%) в сплавах підвищується їх твердість і збільшується в'язкість. Сплави володіють хорошою пластичністю, але нагріті до температури червоного накалу сплави, які місять від 40 до 80% міді, дуже крихкі. Колір сплавів при збільшенні кількості міді змінюється від білого до червонувато-жовтого. Найбільш застосовувані в техніці сплави містять від 500 до 925 проб срібла.

Сплави срібло-платина, які містять до 3% і вище 80% срібла, утворюють тверді розчини. При вмісті 25, 50 і 75% (атомних) платини утворюються хімічні з'єднання, відповідно Ag3Pt; AgPt і AgPt3, які під час відпалу при температурі 550оС змінюють склад. Решта сплави утворюють механічні суміші твердих розчинів. Твердість сплавів збільшується з підвищенням вмісту платини від 39,8 кг/мм2 — при 10% (вагових) платини — до 225,9 кг/мм2 при 80% платини (при відпалу до 690оС). Відлив сплавів, особливо з великим вмістом срібла, є проблемним внаслідок поглинання ними кисню.

Сплави срібло-паладій утворюють безперервний ряд твердих розчинів, володіють високою пластичністю і значною неокислюваністю, але при нагріванні поглинають водень.

Сплави золото-паладій-срібло утворюють безперервний ряд твердих розчинів, володіють високою пластичністю і неокислюваністю та мають гарний колір.

Сплави паладій-срібло-мідь при великому (зверх 50%) вмісті срібла і міді утворюють механічні суміші, а при великому вмісті паладію — тверді розчини. Висока температура при обробці сприяє переходу твердих розчинів в механічні суміші.

Сплави срібло-ртуть (амальгами) утворюють тверді розчини з максимальною концентрацією в 55% (вагових) срібла. Крім того, при вмісті в амальгамі 29-30% срібла утворюється хімічне з'єднання Ag3Hg4.

Ціна[ред.ред. код]

Історія ціни срібла в 1960-2011

До середини II тисячоліття до н. е. срібло було великою рідкістю і цінувалося дорожче за золото.[28] До епохи великих географічних відкриттів срібло цінилося від 1/6 до 1/12 від золота. Відкриття срібних руд в Америці призвело до здешевіння металу. В 1980 році ціна срібла досягла максимуму в 49,45 доларів США за унцію через маніпуляції на ринку Нельсона Банкера Ханта і Вільяма Герберта Ханта. У цінах 2012 року це приблизно 138 доларів за унцію. До грудня 2001 року ціна впала до 4,15 долара, а в травні 2006 року знову піднялася до 15,21 долара. В березні 2008 року ціна унції срібла становила 21,34 долара. Наприкінці квітня 2011 року ціна на срібло досягла верхньої межі — 49,76 доларів за унцію. Потім ціна почала опускатися. У середині лютого 2013 срібло коштувало приблизно 31,0 долар за унцію, тобто 1/53 від ціни на золото. Це співвідношення за останнє сторіччя змінювалося від 1/15 до 1/100 в залежності від попиту й пропозиції.[3]

Срібло можна купити в банку, брусочки срібла починаються від п'яти грам і до п'яти кілограм. Звичайна кількість відсотків срібного ювелірного виробу має містити 92,5%, тобто 925 проба. Але в банку кількість відсотків срібного брусочка має вмістити 99,9%, тобто 999 проба.

Офіційні (облікові) курси банківських металів встановлює Національний банк України.

1000oz.silver.bullion.bar.underneath.jpg

Срібний злиток в 1000 тройських унцій (~ 31 кг)

Johnson Matthey 500 grammes silver bullion.jpg

500 г срібла 999. Компанія Джонсон Матті

Догляд за виробами із срібла[ред.ред. код]

В атмосфері, яка містить навіть незначні кількості сірководню або інші з'єднання сірки, срібло темніє, покриваючись налітом сірчистого срібла.[23]

Темний наліт зі срібних виробів видаляють так:

Зовнішній вигляд срібних виробів можна покращити одним із таких способів:

  • промити в теплій воді з питною содою (50 грамів на 1 літр води), або
  • промити в теплій воді з нашатирним спиртом (1 столова ложка на 1 літр води)

Після очищення срібні вироби обов'язково слід промити теплою водою і ретельно насухо витерти.

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б Етимологічний словник української мови: В. 7 т./ Редкол. О. С. Мельничук (головний ред.) та ін.— К.: Наук. думка, 1983 — (Словники України). ISBN 966-00-0816-3 Т.5: Р-Т Уклад.: Р. В. Болдирєв та ін. — 2006. — 704с. — ISBN 966-00-0785-X (с.: 387-388)
  2. ХІМІЯ-7: Експериментальний підручник для учнів 7 кл./ Ю. Я. Фіалков, В. Р. Ільченко, Г. О. Білокінь, О. І. Вовк. — Полтава: ПОІПОПП, 1999. — 80 с., іл.
  3. а б в Світовий ринок срібла (рос.)
  4. а б Фенглер Х. Словарь нумизмата / Х. Фенглер, Г. Гироу. — М.: Радио и связь, 1982. — 328 с.
  5. а б Політична економія: конспект лекцій для студ. заоч. форми навчання / Н. О. Черепанова; Одес. нац. політехн. ун-т. — О.: Наука і техніка, 2006. —— 196 с. : іл., табл. — Бібліогр.: с. 195. — 500 екз.
  6. а б в Джудит Миллер. Все об антиквариате. Перевод с англ. — М.: БММ АО, 2001. — С:224 ISBN 1-84028-320-3 (англ.) ISBN 5-88353-110-5 (рус.)
  7. а б Ювелирные изделия из золота и серебра. Silver plate and jewellery. // Государственный ордена Ленина Исторический музей. — Внешторгиздат, 1990
  8. а б в г Савченко Д. С. Дослідження протимікробних властивостей нанокомпозиту «Високодисперсного кремнезему-кластерів срібла», препарату «Силікс» і срібла нітрату // Запорожский медицинский журнал. Научно-практический журнал. — 2012, № 4 (73). ISSN: 1992-5921
  9. Alexander J.W. History of the medical use of silver / J.W. Alexan- der // Surg Infect. — 2009. — Vol. 10, No 3. — Р . 289–292
  10. Silver nanoparticles: Partial oxidation and antibacterial activities / 15. C.N. Lok, C.M. Ho, R. Chen [et al.] // J Biol Inorg Chem. — 2007. — Vol. 12, No 4. — Р . 527–534
  11. Говард Г. Манко (1968). Пайка та припої. Матеріали, конструкції, технологія та методи розрахунку (російська). Москва: Машиностроение. с. 113–116. 
  12. ГОСТ 19738-74. Припої срібні. Марки. (російська). Москва: Видавництво стандартів. 1986. с. 2–6. 
  13. Лашко С.В. Пайка металлов / С.В. Лашко, Н.Ф. Лашко. — М.: Машиностроение, 1988. — 376 с.
  14. Мастеров В.А. Серебро, сплавы и биметаллы на его основе / В.А. Мастеров, Ю.В. Саксонов. — М.: Металлургия, 1979. — 296 с.
  15. Панасюк А.Д. Стойкость неметаллических материалов в расплавах / А.Д. Панасюк, В.С. Фоменко, Г.Г. Глебова. — Киев.: Наук. думка, 1986. — 352 с.
  16. Allen Sykora (2010). "Rising Solar-Panel Generation Means Increasing Industrial Demand For Silver". Kitco News.
  17. Jaworske, D.A. (1997). "Reflectivity of silver and silver-coated substrates from 25 °C to 800 °C (for solar collectors)". Energy Conversion Engineering Conference, 1997. IECEC-97., Proceedings of the 32nd Intersociety 1: 407. doi:10.1109/IECEC.1997.659223. ISBN 0-7803-4515-0
  18. Крутяков Ю.А. Синтез и свойства наночастиц серебра: достижения и перспективы / Ю.А. Крутяков, А.А. Кудринский, А.Ю. Оленин и др. // Успехи химии. – 2008. – Т. 77. – No 3. – С. 242-269
  19. Вольхин В.В. Общая химия. Избранные главы / В.В. Вольхин. – СПб.: Лань, 2008. – 384 с.
  20. Губин С.П. Координационная химия наночастиц / С.П. Губин, Н.А. Катаева // Координационная химия. – 2006. – Т. 32. – No 12. – С. 883-893
  21. Todd Wilson (2007). Reflecting Telescope Optics I: Basic Design Theory and its Historical Development. Springer Science & Business Media. Retrieved 2014-07-20.
  22. Hill, Russ (1999). Coated Glass Applications and Markets. Fairfield, CA: BOC Coating Technology. pp. 1–4. ISBN 0-914289-01-2.
  23. а б в г Вячеславов П.М., Грилихес С.Я. и др. Гальванотехника благородных и редких металлов. — Изд-во: Л.: Машиностроение, 1970. — с.:248
  24. Chen X. Nanosilver: A nanoproduct in medical application / X. Chen, H.J. Schluesener // Toxicol Lett. — 2008. — Vol.176, No 1.-Р. 1-12.
  25. Алексеев В.Н., Гончаров А.И., Перфильевым Г.Д. и др. Сборник технологических инструкций по производству твердых сычужных сыров. — Изд. НПО «Углич», 1989. — с.218
  26. Фармацевтическая химия: Учеб. пособие / Под ред. А.П. Арзамасцева. — М.: ГЭОТАР-МЕД, 2004. — 640 с. ISBN 5-9231-0438-5 (с.:79)
  27. а б в Сапоніт і аеросил у тваринництві та медицині /Кулик М.Ф., Засуха Т.В., Луцюк М.Б. та ін. / За ред. Кулика М.Ф., Засухи Т.В., Луцюка М.Б – Вінниця: ФОП Рогальська І.О., 2012. — 362 с. (монографія)
  28. Історія срібла // «Chemnet» — офіційне електронне видання Хімічного факультету МДУ в Інтернеті

Література[ред.ред. код]

  • Глосарій термінів з хімії // Й. Опейда, О. Швайка. Ін-т фізико-органічної хімії та вуглехімії ім.. Л. М. Литвиненка НАН України, Донецький національний університет — Донецьк: «Вебер», 2008. — 758 с. ISBN 978-966-335-206-0
  • Ф. А. Деркач «Хімія» Л. 1968
  • Гірничий енциклопедичний словник: в 3 т. / За ред. В. С. Білецького. — Донецьк: Східний видавничий дім, 2001—2004.
  • Довідник експерта з дорогоцінних металів / М. М. Назимок, О. К. Шликов, О. С. Супрінович; Державна пробірна служба України. — К.: Воля, 2012. — 570 с. ISBN 978-966-8569-56-2

Див. також[ред.ред. код]