Ставангер

Ставангер; Stavanger
	Герб
Основні дані
Країна	Норвегія
Фюльке	Руґалан
Населення	124 511 осіб (2010)
Площа	71 км²
Часовий пояс	UTC+1, влітку UTC+2
Географічні координати	58°57′48″ пн. ш. 5°48′08″ сх. д. / 58.963333° пн. ш. 5.802222° сх. д. (G)Координати: 58°57′48″ пн. ш. 5°48′08″ сх. д. / 58.963333° пн. ш. 5.802222° сх. д. (G)
Місцева влада
Веб-сторінка	http://www.stavanger.kommune.no/
Карта
	; Ставангер

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Перейти до: навігація, пошук

Ставанґер (норв. Stavanger) – місто на заході Норвегії, центр провінції Ругалан. Осередок нафтовидобувної промисловості Норвегії. В місті діють університет, музей нафти, знаходиться найстаріший кафедральний собор країни.

Ставанґер — місто із 900-річною історією. Воно зберегло свою історичну частину, вибудувану з дерева у XVIII столітті. У 2008 році Ставангер проголосили Європейським центром культури (разом із британським Ліверпулем).

[ред.] Походження назви

Древньонорвезька назва міста — Стафанґр (норв. Stafangr). Походження назви обговорювалось десятиліттями, і найбільш прийнятним тлумаченням було те, що первинно ця назва стосувалася бухти (тепер званої Воґен). Першим елементом імені є стафр, що означає посох, палиця. Це могло відноситися як до форми затоки, так і до форми гори Вальберґет (Ставен — посох, є звиклою назвою високих і крутих гір в Норвегії). Другим елементом імені є анґр (затока, фйорд).

[ред.] Історія

Ставанґер виконував роль міста ще до отримання статусу міста у 1425 році, а саме розвиток його як міста розпочався з часів заснування Ставанґерської єпархії у 1120-тих рр, перетворюючи його на осередок церковної адміністрації і важливий південно-західний торговий центр близько 1100-1300 рр. Багато істориків вважають, що землі навколо Ставанґера, відомі як північний Ярен, були центром господарчого та військового життя ще у 800-900-тих роках з консолідацією нації під час битви при Гафсфйорді бл. 872 році.

З реформацією у 1536 році роль міста як релігійного центру занепала і заснування Крістіансану на поч. 17-го століття призвело до переміщення єпархіальної адміністрації. Проте, багаті улови селедця у 19-му столітті дали Ставанґеру нове життя.

[ред.] Економіка

Довший час найважливішими видами промисловості міста були мореплавство, кораблебудування та рибообробна промисловість. У 1969 році розпочалася нова сторінка в історії міста — з відкриттям покладів нафти у Північному морі, Ставанґер обрали материковим центром для нафтової промисловості на норвезькій ділянці Північного моря. За цим послідував період стрімкого розвитку міста.