Ставковик

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Ставковики)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ставковик
Lymnaea stagnalis
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Молюски (Mollusca)
Клас: Черевоногі (Gastropoda)
Ряд: Pulmonata
Родина: Lymnaeidae
Рід: Ставковик (Lymnaea)
Lamarck, 1801
Види
Посилання
Вікісховище: Lymnaea
Віківиди: Lymnaea
EOL: 58089
ITIS: 76484
NCBI: 6522
Fossilworks: 83642

Ставковик (Lymnaea) — рід прісноводних равликів від малого до великого розміру. Мушля ставковика спірально закручена, нагадує башту з верхівкою, несиметрична. Колір мушлі бурий та довжина за розміром 45-60 мм, а завдовжки 20-34 мм. Кількість завитків від поздовжньої осі варією від 3 до 5.

Середовище життя та будова ставковика[ред. | ред. код]

Ставковики в процесі спарювання

У ставках, озерах і тихих затонах річок на водяних рослинах завжди можна побачити чималого молюска ставковика звичайного. Його тіло вкрите спірально закрученою (на 4—5 обертів) черепашкою з гострим верхом і широким отвором — устям. Черепашка складається з вапняку і покрита зверху шаром зеленкувато-коричневої рогоподібної речовини. Вона захищає м’яке тіло ставковика.

У тілі ставковика виділяють три основні частини: тулуб, голову і ногу, але вони різко не розмежовані. Крізь устя черепашки може висуватися тільки голова, нога і передня частина тулуба. Нога в ставковика м’язиста і займає всю черевну частину тіла. Молюски, що мають такі ноги, як у ставковика, називаються черевоногими. Ковзаючи підошвою ноги по підводних предметах або підвісившись знизу до поверхневої плівки води, ставковик плавно рухається вперед.

Тулуб має таку саму форму, як і черепашка. Він щільно прилягає до неї. У передній частині тулуб покритий особливою складкою — мантією. Простір між тілом і мантією називають мантійною порожниною. Спереду тулуб переходить у голову. На нижній її частині міститься рот, а з боків — двоє чутливих щупалець. Якщо доторкнутися до них, молюск швидко втягує голову й ногу в черепашку. Біля основи обох щупалець є по одному оку.

Живлення[ред. | ред. код]

Рот веде до глотки. У ній є м’язистий язик, покритий зубчиками. Це так звана тертка. Нею ставковик зіскрібає наліт з різних мікроорганізмів, що утворився на підводних предметах, або м’які частини рослин. Із глотки їжа надходить у шлунок, потім у кишечник. Перетравленню її сприяє особлива травна залоза — печінка. Кишечник відкривається анальним отвором у мантійну порожнину.

Дихання[ред. | ред. код]

Хоча ставковик живе у воді, він дихає атмосферним повітрям. Щоб дихати, ставковик підіймається до поверхні води й відкриває біля краю черепашки круглий дихальний отвір, який веде до особливої кишені мантії — легені. Стінки легені густо обплетені кровоносними судинами. Тут кров збагачується киснем і віддає вуглекислий газ.

Кровообіг[ред. | ред. код]

Серце виштовхує кров у судини. Великі судини переходять у маленькі, з яких кров потрапляє в проміжки між органами. Таку кровоносну систему називають незамкнутою. Кров обмиває всі органи, потім збирається знову в судинах, які йдуть до легені, а звідти повертається в серце. Забезпечити рух крові в такій системі важче, ніж у замкнутій, бо в проміжках між органами кров рухається повільніше. Тому в молюсків і з’явилося серце, яке проштовхує кров між органами.

Виділення здійснюється ниркою. Будова нирки в основному нагадує будову органів виділення дощового черв’яка, але вона набагато складніша.

Нервова система[ред. | ред. код]

Нервова система ставковика має навкологлоткове скупчення нервових вузлів. Від них відходять нерви до всіх органів молюска.

Розмноження[ред. | ред. код]

Ставковики — гермафродити, але запліднення в них перехресне. Вони відкладають яйця у прозорі слизисті шнури, що прикріплюються до підводних рослин. З яєць вилуплюються маленькі ставковики, вкриті тонкою черепашкою.