Ставропігія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Ставропігі́я (від грец. «ставрос» і «пігіон» — поставлення хреста) — автономна православна церковна одиниця (церква, монастир, братство), яка підлягає юрисдикції не місцевому ієрархові, а безпосередньо патріарховіРосійській Імперії з 1721 Святішому Синодові) і користується спеціальними правами (догляд над духовенством, іноді навіть над ієрархами).

Класичним прикладом ставропігії можуть слугувати 20 нині діючих монастирів Святої гори Афон в Греції.

В Україні[ред.ред. код]

В Україні право ставропігії надавали константинопольські (до 1686), а згодом московські патріархи (до початку 18 ст.). Цим правом скористалися деякі церковні братства, які під час релігійної боротьби (перша половина 17 ст.) стали на оборону Православ’я, поборюючи деякі заходи місцевих єпископів.

Церковна ієрархія виступила проти ставропігії, а архієпископ Мелетій Смотрицький здобув 1626 грамоту від константинопольського патріарха про скасування ставропігії у Київській митрополії; цю постанову пізніше обмежено новонаданими ставропігіями.

Історичні ставропігії[ред.ред. код]

З другої пол. 17 ст. С. втрачають роль, яку доти відігравали. Найдовше користувалося Львівське ставропігійське Успенське братство, яке 1709 перейшло на унію і було перетворене на Ставропігійський інститут.

Література[ред.ред. код]