Сталевий пакт

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Bundesarchiv N 1603 Bild-282, Rom, Botschaft, deutsche und italienische Flagge.jpg

«Пакт про дружбу й союз між Німеччиною й Італією», відоміший як «Сталевий пакт» — міжнародний договір, підписаний 22 травня 1939 року в Берліні між Німеччиною та Італією. Згідно з пактом вісь Берлін — Рим була встановлена остаточно. Основний зміст пакту викладалося в сімох статтях.

Зміст документу[ред.ред. код]

Преамбула[ред.ред. код]

У преамбулі до пакту було зазначено, що обидві сторони нібито об'єднало прагнення до співробітництва «у сфері забезпечення миру в Європі» і вони й надалі повні рішучості спільно «виступати за збереження свого життєвого простору й підтримка миру», боротися за «збереження основ європейської культури».

1 стаття[ред.ред. код]

В 1-й статті обидві сторони зобов'язалися «погоджувати свої позиції із всіх питань, що стосується їхніх спільних інтересів або загального положення в Європі».

2 стаття[ред.ред. код]

В 2-й статті сторони заявили про свою готовність «робити повну політичну й дипломатичну підтримку» один одному, «якщо безпека або інші життєві інтереси однієї з сторін зазнають зовнішньої загрози».

3 стаття[ред.ред. код]

В 3-й статті зазначалося, що якщо одна зі сторін «буде в стані війни з одним або декількома державами, то інша сторона негайно виступить як союзник і надасть підтримку всіма своїми збройними силами на суші, на морі й у повітрі».

4 стаття[ред.ред. код]

4-я стаття вказувала, що «уряди обох сторін будуть і далі поглиблювати своє військове й військово-економічне співробітництво» та «будуть проводити поточні консультації й з інших питань, необхідних для практичного здійснення положень цього пакту». Для полегшення цих завдань передбачалося створення німецьких й італійських постійних комісій, які повинні були перебувати в підпорядкуванні міністрів закордонних справ двох країн.

5 стаття[ред.ред. код]

В 5-й статті Німеччина й Італія взяли на себе зобов'язання «у випадку спільного ведення війни заключати перемир'я або мир тільки при досягненні повної згоди обох сторін у цьому питанні».

6 стаття[ред.ред. код]

В 6-й статті сторони заявляли про свою готовність розвивати й підтримувати дружні відносини з тими країнами, з якими їх зв'язує спільність інтересів.

7 стаття[ред.ред. код]

В останній, 7-й статті обумовлювалося, що пакт набуває чинності одночасно з його підписанням і дійсний протягом 10 років.

Секретний протокол[ред.ред. код]

У секретному додатковому протоколі до «Сталевого пакту» міністри закордонних справ обох країн Йоахим фон Ріббентроп і Галеаццо Чіано, згідно зі статтею 4 пакту, зобов'язалися «якомога швидше домовитися про структуру, місце перебування й методи роботи підлеглих їм військово-економічних комісій», а також налагодити «відповідне співробітництво в області преси, інформації й пропаганди, що відповідає духу й цілям пакту».

Посилання[ред.ред. код]