Стамбульський легкий метрополітен

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Стамбульський легкий метрополітен
İstanbul Hafif Metro
Загальні дані
Розташування Стамбул
Тип транспорту Легкорейковий транспорт
Число ліній 2 (M1 й T4)
Число станцій M1 — 18
T4 — 22
Сервіс
Початок роботи M1 — 1989
T4 — 2007
Власник İstanbul Metropolitan Municipality
Оператор(и) İETT
Число засобів M1 — 80
T4 — 63
(Загальна кількість 143 одиниці)
Технічні дані
Довжина системи M1 — 19.6 км; T4 — 15.3 км Загальна довжина 35 км
Гафіф метро (M1) й метро (M2) в Стамбулі. T4 не показано

Стамбульський легкий метрополітен (Hafif raylı sistem або Hafif Metro) — система легкорейкового транспорту в Стамбулі, що складається з 2 ліній. Має 40 станцій, у тому числі 12 підземних і 3 естакадних станції на лініях довжиною 35 км. Лінії повністю відокремлені від решти вуличного руху без перетинів на одному рівні і мають підземну частину 10,4 км. 143 одиниці рухомого складу перевозять 320 000 пасажирів за день. Кошторисна вартість 700 млн.$.

M1 (Аксарай — Міжнародний аеропорт Ататюрк)[ред.ред. код]

Історія[ред.ред. код]

Перша лінія почала роботу 3 вересня 1989, між Аксараєм і Карталтепе. 18 грудня 1989 лінія була продовжена до Есенлер, але на той час станція Отогар (Otogar) (Міжміський автовокзал) була відсутня. Станція Отогар була відкрита 31 січня 1994. У цьому ж році були відкриті станції Теразидере (Terazidere), Давутпаша (Davutpaşa), Мертер (Merte), Зейтінбурну (Zeytinburnu) та Бакиркьой (Bakırköy). Станції Атакьой (Ataköy) і Єнібосна (Yenibosna) були відкриті в 1995, після чого довжина лінії становила близько 16 км. У 1999 була відкрита станція Бахчеліевлер (Bahçelievler) між станціями Атакьой й Бакиркьой. Нарешті лінія була завершена 20 грудня 2002 року з продовженням до Всесвітнього торгового центру й аеропорту ім. Ататюрка.

Рухомий склад[ред.ред. код]

Оскільки ця лінія є найстаршою сучасною рейковою лінією в Стамбулі, на ній використовується рухомий склад, виготовлений ABB в 1988. Найбільша швидкість 80 км/год з прискоренням 0,7 м/сек².

Станції[ред.ред. код]

Аксарай

Перспективи розвитку[ред.ред. код]

На 2013 рік запланована здача в експлуатацію відтинку до порту Єнікапи. Там пасажири зможуть пересісти на пороми İDO для переправи на азійський бік міста: Бостанджи, Кадикьой, Картал та інші міста Мармурового моря: Бурса, Бандирма, Ялова. Після завершення будівництва проекту Мармарай потяги перетинатимуть Босфор й прямуватимуть до Анатолійської частини міста. В більш віддалених планах приєднання гілки до лінії метро М2, яка прямує до промислових районів на іншому березі затоки Золотий Ріг.

Т4 (Топкапи — Месджід-і Селям)[ред.ред. код]

Інша лінія спочатку планувалася як трамвайна [тому вона має позначку T], але з огляду на довгий підземний відтинок і тип рухомого складу її вважають частиною легкорейкового транспорту.

Має вагони з високою підлогою, схожі на вагони лінії M1.

Станції[ред.ред. код]

Маршрут T4

Перспективи розвитку[ред.ред. код]

На півночі планується продовження до району Хабіблер.

Див. також[ред.ред. код]

Стамбульське метро

Посилання[ред.ред. код]