Станиця

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Станиця — 1) У 18 — 20 ст. (до 1920) адміністративно-територіальна одиниця на території коз. війська в Рос. Імперії: Кубанського, Донського, Терського тощо. С. об'єднувала кілька коз. поселень — селищ і хуторів. Все коз. населення С., за винятком осіб, що не належали до коз. стану (іногородні), становило станичну громадськість, органом влади якої був станичний сход з домовласників-козаків, що на ньому обиралося станичне управління (станичний отаман, його помічники і скарбник) та станичний суд. Сход розподіляв коз. землі і повинності, завідував гром. магазинами, школами тощо; станичний суд розглядав дрібні кримінальні і цивільні справи. По всіх поселеннях, які мали не менше 60 дворів, діяли хутірське управління і хутірський отаман. Іногородні, що жили на території С., вносили за своє дворове місце і за право користування ріллею плату за кожний сажень (також за право користування пасовищами, лісами тощо).

2) В СРСР — сіль. населений пункт на території кол. коз. обл.; органом влади в С. є станична Рада депутатів трудящих.

Література[ред.ред. код]