Станція глибокого закладення

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Станція глибокого закладення — узагальнена назва кількох типів станцій метрополітену, розташованих відносно глибоко від денної поверхні.

Станцією глибокого закладення називається станція, розташована на глибині понад 20 метрів[1]. З вестибюлем така станція пов'язується похилим ходом з ескалаторами. Будівництво такої станції ведеться, найчастіше, через шахтний стовбур, потім, до станції проводяться тунелі, а на завершальному етапі — споруджується вестибюль з похилим ходом.

Серед станцій глибокого закладення розрізняються:

Примітки[ред. | ред. код]