Станція закритого типу

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Станція «Гостиний двір»
Типова конструкція станції закритого типу («горизонтальний ліфт»)
Станція «Ломоносовська»
Станція «Маяковська» Петербурзького метро

Ста́нція закри́того ти́пугоризонтальний ліфт») — особливий тип колонно-стінної станції метрополітену глибокого закладення без берегових посадочних платформ. Обабіч центрального залу є отвори, закриті станційними дверима, відокремлюючими тунелі, де зупиняються прибуваючи потяги, від залу.

Потяги зупиняються з таким розрахунком, щоб створи дверей його вагонів точно збігалися з створами дверей залу. Поєднання дверей потягу та станції здійснюється машиністом за освітленим знаком «Зупинка першого вагона». Контроль за поєднанням йде з допомогою СОСД [1], що складається з блоку ламп і фотоелемента, що є лише на рівні першого вагона.

Спеціальний пристрій синхронізує час, черговість і швидкість відкриття і закриття дверей вагонів і станції. Відкриття дверей може здійснюватися як автоматично, так і з пульту управління машиністом. Також є можливість позаштатного відкриття конкретної двері ключем з платформи. При прибутті потяга спочатку відчиняються станційні двері, а через 1-2 секунди — двері потяга. При відправленні все робиться навпаки: спочатку зачиняються двері потяга, потім — двері станції.

Щоб уникнути потрапляння пасажирів і сторонніх предметів між станційними дверима і потягом, встановлено системи УФКП [2] (підмінна) і РУБЕЖ-3М [3] (основна), які за допомогою інфрачервоного променя визначають, чи вільний просвіток між поїздом і станційною стіною. При потраплянні будь-чого в цей простір в рейковий ланцюг подається нульова частота для заборони відправлення потяга.

Тип таких станцій також має умовну назву «горизонтальний ліфт» за схожість із ліфтами, які мають розсувні двері кабіни, котрі відкриваються одночасно із дверима шахти, розташованими на майданчику відповідного поверху.

«Горизонтальні ліфти» в СРСР будувалися лише у Ленінграді. Спочатку пропозиції щодо застосуванні такого типу було висунуто щодо станції «Чернишевська». Але першу у світі станцію на кшталт «горизонтальний ліфт» побудували у підземному залі станції «Парк Перемоги». Станцію відкрили у 1961 році, її розробкою займався А. К. Андрєєв. Нововведення з «горизонтальним ліфтом» прижилося лише на невських берегах; більше подібних станцій не будували.

Як переваги будівництва подібних станцій приводились такі аргументи:

  • Скорочення термінів спорудження станції і зниження собівартості робіт.
  • При спорудженні станції найбільш застосовуються індустріальні методи й механізація робіт.
  • Пасажири та обслуговуючий персонал станції повністю ізолюються від рухомого складу, колійного господарства і контактної мережі.
  • Станція закритого типу — досконаліша споруда, яка найбільш використовує досягнення автоматики.
  • Для пасажирів створюються найкомфортніші умови перебування на станції, оскільки знижується відлуння проїжджаючих поїздів.

Але вирішальним чинником застосування станцій закритого типу все ж таки було здешевлення і прискорення будівництва. Прискорення забезпечувалося за рахунок простішої технології будівництва станції, коли перегінні тунелі станції проходять транзитом, з укладанням в них спеціальних тюбінгів, у результаті є зайвим перемонтування і розворот прохідницького щита. Далі проходять станційний зал і розкривають отвори. Усе це у поєднані із зменшенням оздоблювальних робіт і матеріалів (відсутня необхідність обробки станційних тунелів) дозволяло приблизно на чверть здешевити будівництво.

Станції закритого типу необхідно відрізняти від поширених останнім часом в інших країнах, особливо у країнах із спекотним кліматом, станцій з так званим «закритим повітряним контуром» ("Platform screen doors"). Їх легко можна відрізнити наявністю платформи (у «горизонтальних ліфтів» платформ немає), відокремленої від колії дверима, які ізолюють тунелі Центрального залу та не впливають на конструкцію станції. Причина будівництва подібних станцій і спорудження платформових дверей на діючих станціях — необхідність розділити повітряні контури станції і тунелю й підвищення умов кондиціювання.

Також у останні роки на деяких старих перевантажених станціях — наприклад, в Парижі — вздовж краю платформи стали встановлюватися прозорі невисокі бар'єри з дверцятами, завдання яких полягає у недопущенні падіння людей на колії. Аналогічно станціям з закритим повітряним контуром дані станції не є станціями закритого типу.

Всього було побудовано десять станцій закритого типу (в дужках дата введення в експлуатацію):

  1. «Парк Перемоги» (29 квітня 1961)
  2. «Петроградська» (1 липня 1963)
  3. «Василеострівна» (3 листопада 1967)
  4. «Гостиний двір» (3 листопада 1967)
  5. «Маяковська» (3 листопада 1967)
  6. «Площадь Олександра Невського I» (3 листопада 1967)
  7. «Московська» (25 грудня 1969)
  8. «Єлізаровська» (21 грудня 1970)
  9. «Ломоносовська» (21 грудня 1970)
  10. «Зоряна» (25 грудня 1972)

Пізніше з'ясувалися недоліки подібного типу станцій. Станції виявилися складніші і дорожчі в експлуатації. Устаткування станційних дверей має потребу обслуговування. Знижується пропускна здатність станції — при зупинці поїзда доводиться точно поєднувати двері поїзда з дверима станції, що зумовлює збільшення часу стоянки, як наслідок, збільшення інтервалів руху поїздів. Площа станції майже в тричі менше звичайної, що також знижує пропускну спроможність. Окремо слід відзначити, що для ленінградського метрополітену довелося конструювати нові типи рухомого складу [4], оскільки потрібно було витримати обумовлений станціями інтервал між дверима вагонів.

Будівництво станцій закритого типу велося в Ленинграді до розробки конструкції і індустріального алгоритма спорудження односклепінної станції. В результаті відмовилися від використання першого типу на користь другого.

На початку XXI сторіччя будівництво станцій закритого типу вирішили відновити в Новосибірському метрополітені. Станція «Золотая Нива», яку запустили в експлуатацію 7 жовтня 2010 року, будувалась за закритим типом. За словами проектувальників, це здешевлює будівництво станції: на першому етапі проводиться наскрізна проходка тунелів через станцію, потім з-поміж них споруджується платформа, оздоблення тунелів не потрібне. Особливість новосибірської станції у тому, що вона мілкого закладення.

Терміни[ред.ред. код]

  1. СОСД — світильник відкриття станційних дверей
  2. УФКП — пристрій фотоелектричного контролю пасажира
  3. Рубеж-3М — вдосконалений контроль пасажира
  4. В.А.Раков "Локомотиви вітчизняних залізниць 1956-1975 роки."