Станівник

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Станівник або Слова категорії стану — клас невідмінюваних слів з категоріальним значенням непроцесуального стану у функції головного члена (присудка) односкладних (безособових) речень.

Станівник сформувався на базі різних частин мови, але не в усіх своїх лексичних значеннях, а лише тих, які стали вживатися у функції присудка. До них належать: іменники, прислівники, модальники. Але в усіх випадках у станівник переходять лише ті слова, які втрачають всі інші функції і виконують лише функцію головного члена односкладного речення.

До станівника належать слова безлюдно, важливо, вітряно, видно, спішно, можна, морозно, треба, потрібно, чутно, сімнівно, ліньки, прикро, жалко, корисно, соромно, необхідно, варто, страх, жаль, гріх, лихо, тихо і под.[1]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Горпинич В.О. Морфологія української мови. — К., 2004. — С.237

Література[ред.ред. код]

  • Виноградов В.В. Русский язык. Граматическое учение о слове, М.,1947. — 856с.
  • Жовтобрюх М.А. Українська літературна мова. - К.,1984. - С.161-180
  • Поспелов Н.С. В защиту категории состояния. - ВЯ,1955. - №2. - С.25-26
  • Сучасна українська літературна мова/За ред. А.П. Грищенка. - Вид.2. - К., 1997. - 440с.
  • Шапиро А.Б. Есть ли в русском языке категория состояния как часть речи? - ВЯ, 1955. - №2. - С.23-24
  • Щерба В.В. О частях речи в русском языке // Избранные работы по русскому языку. - М., 1957. - 187с.


Мовознавство Це незавершена стаття з мовознавства.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.