Станіслав Виспянський
| Станіслав Виспянський | |
| пол. Stanisław Wyspiański | |
 Автопортрет |
|
| Дата народження: |
15 січня 1869 |
|---|---|
| Місце народження: |
Краків |
| Дата смерті: |
28 листопада 1907 (38 років) |
| Місце смерті: |
Краків |
| Національність: | поляк |
| Громадянство: |  Австро-Угорщина |
| Мова творів: | польська |
| Рід діяльності: | драматург, художник, архітектор |
| Роки активності: | 1891 — 1907 |
| Напрямок: | символізм |
| Жанр: | драма |
| Magnum opus: | «Весілля» (1901) |
Станіслав Виспянський (пол. Stanisław Wyspiański; 15 січня 1869, Краків — †28 листопада 1907, Краків) — польський драматург, художник, поет, i архітектор.
Зміст |
Художник [ред.]
В образотворчому мистецтві прагнув до реалізації національного початку в стилі модерн. В ескізах вітражів для реставрованого костьолу й собору на Вавелі в Кракові (1896—1906) використав як засоби виразності гнучкі, контурні лінії й плями чистих квітів, комбінуючи рослинні, геральдичні й геометричні мотиви.
Автор пастельних пейзажей и портретов, сочетающиъ узагальнену виразну манеру малюнка, натхненність і тонку поезію.
Як керівник художнього відділу беручи участь у виданні щотижневого часопису «Życie» («Життя») під редакцією С. Пшибишевського. Створив новий тип оформлення книги, досягши декоративної єдності шрифту і м'якого по ритму стилізованого рослинного орнамента.
Співробітничав з Міським театром у Кракові. Працював також в області декоративного мистецтва (оформлення інтер'єру будинку Медичного товариства в Кракові, біля 1905; ескізи меблів, тканин, виробів з металу).
Літератор [ред.]
Є автором 37 драматичних творів. Добре знайомий з різними традиціями європейської драматургії, писав з орієнтацією на них: античну традицію по-своєму продовжили його «Повернення Одіссея» (1907) і «Ахіллеїда», шекспирівську — парафраз «Гамлета», вагнерівську — «Легенда» (1897), «Протесилай і Лаодамія» відсилають до Метерлинка. П'єси на сюжети давньогрецьких міфів «Мелеагр» (1898) і «Проклін» (1899) трактують сучасні події в дусі античної трагедійності.
На теми минулого Польщі написаний «Болеслав Сміливий», 1900 й «Казимеж Великий», 1900). Історичні драми «Варшав'янка» (1898), «Легіон» (1900), «Листопадова ніч» (1904) піднімають проблематику польського романтизма й національно-визвольного повстання 1831 року.
Вершиною драматургічної творчості Виспяньского вважається метафорична драма «Весілля» (1901). Якщо «Варшав'янка» з йому популярність, то «Весілля» — славу. Політичні драми «Звільнення» (1903) і «Акрополь» (1904) стосуються вибору шляхів національно-визвольної боротьби.
Творчість характеризується монументальністю і синтетичністю, сполученням елементів класичної трагедії й патріотичних мотивів, реалістичного бачення миру із символікою.
Вшанування [ред.]
По смерті митця у Кракові було відкрито музей Виспянського, що є відділом Національного музею в Кракові. Перед центральною будівлею цього музею встановлено пам'ятник Виспянському. Ім'я Станіслава Виспянського носить Сілезький театр.
Українські переклади [ред.]
Твори Станіслава Виспянського українською мовою перекладав Анатолій Глущак.
Джерела [ред.]
- Польський літературний вітраж / Переклади Анатолія Глущака. – Одеса: видавництво Маяк, 2007. – с. 21.
Посилання [ред.]
 |
ВікіСховище має мультимедійні дані за темою: Станіслав Виспянський |
