Стара пінакотека

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Координати: 48°08′54″ пн. ш. 11°34′12″ сх. д. / 48.14833° пн. ш. 11.57000° сх. д. / 48.14833; 11.57000

Стара Пінакотека (Мюнхен)
Alte Pinakothek.JPG
Засновано 1529, відкритий у 1836 р.
Розташування Німеччина, Мюнхен,вул. Arcisstraße
Куратор Клаус Шренк
Сайт http://www.pinakothek.de/alte-pinakothek

Стара пінакотека в Мюнхені (нім. Alte Pinakothek) — картинна галерея, унікальна колекція творів живопису майстрів Середньовіччя до середини 18 століття, які були зібрані правителями Баварії. Будівля Старої Панакотеки побудована за проектом Лео фон Кленце.

Навпроти Старої пінакотеки розташована Нова пінакотека з роботами художників 19 — початку 20 століть. В третій пінакотеці Мюнхена — «Пінакотеці сучасності» представлено мистецтво 20 і 21 століть.

Історія[ред.ред. код]

Заснування[ред.ред. код]

Початок майже п'ятивікової історії пінакотеки (від грец. «зберігальня картин») відносится до 1528 р. Саме тоді герцог Вільгельм фон Віттельсбах (1508—1550 рр.) замовив у найкращих німецьких художників картини на історичні і біблійні теми для того, щоб прикрасити літній павільйон своєї резиденції. Першою картиною, яка потрапила у його колекцію, стала «Битва Александра Македонського з Дарієм», яка була написана Альбрехтом Альтдорфером у 1529 р.

Подальший розвиток і існування[ред.ред. код]

Дірк Боутс, Христос і грішниця в домі Симона фарісея, до 1450 р.

Спадкоємці Вільгельма продовжили традицію колекціонування художніх полотен. Більшість картин завдяки турботам володарів та хранителів пінакотеки збереглися до нашого часу. Герцог Максиміліан І (1597—1651 рр.) збирав німецький живопис 16ст. При ньому була придбана картина Альбрехта Дюрера «Чотири апостоли» (1526 р.), яка стала відомим експонатом пінакотеки. Свою картину Дюрер подарував рідному Нюрнбергу, але Максиміліан І фактично виманив шедевр у жителів цього міста. При Максиміліані ІІ Емануїлі (1679—1726 рр.) пинакотека набула слави однієї з найкращих в Європі. Пристрасть Максиміліана ІІ до колекціонуваня призаела до того, що борги правителя досягли великої суми, яку його спадкоємці виплатили лише через 5 роів після його смерті. Але саме він під час свого намісництва у Нідерландах придбав в одного антиквара унікальну колекцію фламандського живопису 17ст. , у тому числі полотна Рубенса і ван Дейка. На початку 19ст. в колекцію увійшла велика кількість картин знаменитих художників Європи — Гольбейна Молодшого, Нітхардта, Рембрандта, майстрів італійського Відродження — Рафаеля і Тиціана.

Колекція картин Рубенса посіла визачне міце у музейних збірках Європи як за кількістю творів, так і за їх мистецькоюякістю та різновидами жанрів.

Жозеф Вів'єн, курфюрст Макс ІІ Еммануїл

Ще у 1698 р. Макс ІІ Еммануїл, під час перебування в Південних Нідерландах, придбав колекцію Гісберта ван Койлена. Вона мала декілька полотен самого Рубенса та представників фламандського бароко. Ще з 17 століття збірка в своєму складі мала шедевр пізньої творчої пори Тиціана - «Коронування Христа терновим вінцем».

У 1777 р. збірка була доповнена картинною галереєю з міста Мангейм, з 1806 р. сюди перейшли картини з міста Дюсельдорф.

Особливою була і мистецька збірка братів Буассере. Вони жили в місті Кельн. Сюльпіс Буассере збирав старонідерландський живопис. На хвилі зацікавленості в німецьких старожитностях він збирав також твори старонімецьких майстрів, чим рятував їх для історії Європи взагалі. Збірка картин Буассере в 19 ст. також увійшла складовою частиною в Стару Пінакотеку, що зробило зібрання індивідуальним і національно забарвленим. Адже середньовічний ( пізньо готичний ) живопис Німеччини взагалі мало відомий в Західній Європі. Стара Пінакотека має твори майже всіх уславлених німецьких майстрів, серед яких -

Особливості експонування[ред.ред. код]

Зала № 9.
Франс Галс, портрет Віллєма Хейтхейзена

Постійна експозиція розгорнута у 49 кабінетах та 19 залах музею. Особливості експонування полягають в демонстрації тільки живопису. В кабінетах і залах відсутні твори декоративно-ужиткового мистецтва, що додають експозиції автентичності доби, її стилістики. Адже живопис не в кожну епоху мав провідні позиції в мистецтві тої чи іншої держави, взагалі є відображенням елітного шару мистецтва, шанованого, але елітного, досить недемократичного. Палацовий характер має і збірка галереї - Стара Пінакотека. Але без показу - порцеляни, золочених меблів, скульптури, що мала в мистецтві Німеччини важливе значення, більше, наприклад, ніж живопис в добу пізньої готики. Стара Пінакотека показує лише живопис.

Територіальна близькість до Нідерландів ( і художня ініціатива, що йшла від нідерландських майстрів у Європу ) обумовила вплив на майстрів німецьких князівств, особливо відчутний у 15 столітті і у 17-му, після спустошливої для Німеччини Тридцятилітньої війни. Збірка картин голландських майстрів невелика, але є Рембрандт, Якоб ан Рейсдал, Мейндерт Гоббема, Ян Стен, Герард Терборх, Адріан Остаде, Ян ван Гойєн. Розуміючи це, керівництво Старої Пінакотеки в 20 ст. придбало капітальний твір Франса Галса - портрет Віллєма Хейтхейзена ( у повний зріст ) за астрономічну суму, аби якось підсилити колекцію картин голландського розділу.

Також відносно слабкий розділ живопису Франції. Добре представлені лише представники доби французького рококо, де є - Франсуа Буше, Жан-Оноре Фрагонар, Шарден, Луї Токе, Жозеф Вів'єн. Ключовим твором французької колекції 17 століття є картина Ніколя Пуссена - «Цар Мідас перед богом Вакхом».

Експонати[ред.ред. код]

Майстри Нідерландів[ред.ред. код]

Майстри Німеччини[ред.ред. код]

Майстри Італії[ред.ред. код]

Іспанські майстри[ред.ред. код]

Картини майстрів Франції[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]