Старий Заповіт

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Перейти до: навігація, пошук
Цей термін має також інші значення. Див. Заповіт (значення).

Старий Заповіт - одна з двох частин Біблії, в його основі лежить "Танах" та поділяється на книги Закону (Тора), Пророків (Невіім) та Писання (Кетувім), що в свою чергу поділяються на історичні, поетичні та повчальні твори.

У найпершому значенні слово "заповіт" означає якби "договор", спочатку укладений між єдиним Богом та Авраамом, а потім між Богом та усім народом давнього Ізраїлю на горі Синай.

Усі книги Старого Заповіту були написані до народження Ісуса з Назарету, котрий разом зі своїми учнями започаткував Новий Заповіт.

Більшість вчених вважає, що Старий Заповіт було укладено у період між 5-м та 2-м сторіччами до н.е. Однак деякі частини С.З. були створені значно раніше.

Розповідає про історію Створення Світу, життя єврейського народу та його взаємовідносини з Богом та іншими народами.

Зміст

[ред.] Закон

До книг Закону (Тора) відносять п'ять творів:

[ред.] Пророки

До Пророків (Невіім) відносяться:

[ред.] Писання

До розділу Писання (Кетувім) належать наступні твори:

[ред.] Зовнішні посилання

[ред.] Див. також

Wikisource


Релігія Це незавершена стаття з релігії.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.


Отримано з http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%80%D0%B8%D0%B9_%D0%97%D0%B0%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D1%96%D1%82
Особисті інструменти