Старий Самбір

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Старий Самбір
Sambor.png S sambor prapor.gif
Герб Старого Самбора Прапор Старого Самбора
Автостанція у Старому Самборі
Автостанція у Старому Самборі
Старий Самбір
Старий Самбір на мапі України
Старий Самбір на мапі України
Основні дані
Країна Україна Україна
Регіон Львівська область
Район/міськрада Старосамбірський район
Рада Старосамбірська міська рада
Код КОАТУУ 4625110100
Засноване 1199
Магдебурзьке право 1553
Статус міста з 1553 року
Населення 6266 (01.01.2011)[1]
Площа 14,50 км²[2]
Поштові індекси 82000
Телефонний код +380-3238
Координати 49°26′28″ пн. ш. 23°00′29″ сх. д. / 49.44111° пн. ш. 23.00806° сх. д. / 49.44111; 23.00806Координати: 49°26′28″ пн. ш. 23°00′29″ сх. д. / 49.44111° пн. ш. 23.00806° сх. д. / 49.44111; 23.00806
Висота над рівнем моря 344[3] м
Водойма р. Дністер
День міста 24 травня
Відстань
Найближча залізнична станція Старий Самбір
До обл./респ. центру
 - залізницею 98 км
 - автошляхами 98 км
Міська влада
Адреса 82000, Львівська обл., Старосамбірський район, м. Старий Самбір, вул. Л. Галицького, 35
Міський голова Грись Іван Михайлович

Старий Са́мбір — місто, адміністративний центр Старосамбірського району Львівської області.

Розташоване у верхів'ях р. Дністер.

День міста — 24 травня (де-факто відзначається у 4-й вікенд травня).

Походження назви Самбір

Існує кілька версій походження назви Старий Самбір:

  • від племені сабірів, які нібито колись населяли цю територію
  • від назви кам'янисто-піщаних осипищ — «самборів», яких багато в цій місцевості
  • від назви «съборъ» — «зібрання, віче». Ще в ΧΙΙΙ ст. Старий Самбір був значним релігійним центром. У дорожнику східно- та південнослов'янських купців (не пізніше 1381 р.) записано «Самбор, ту лежить святий Ануфрей»
  • може також походити від найстарішого типу оборонної структури — «Самборз» — проїздної вежі, що завершується приміщенням для сторожі. Відомо, що місто відігравало велике значення в оборонній структурі Прикарпаття
  • від слів «сам» і «бір» (сосновий ліс)

Історія

Місто було засноване 1199 року як Самбір. Коли поселення 1241 року зруйновали татари, частина мешканців переселилася до села Погонич, яке відтак отримало назву Новий Самбір. З 1390 року старе поселення почало називатися Старим Самбором або Старим Містом — на відміну від Нового Самбора. Невдовзі Новий Самбір став просто Самбором.

1375 — місто було центром повіту.

1553 — Старий Самбір отримав привілей на Магдебурзьке право.

Найдавнішим заняттям населення було ремесло, особливо ткацтво. В XVI столітті тут вже існували різничий, пекарський, ковальський, ткацький, шевський, кравецький та кушнірські цехи з загальною кількістю 30-35 майстрів. 1628 року було вже 43 майстри.

Старий Самбір був значним торговим центром, де відбувалися два ярмарки та щотижневі торги. В 1659 році місто дістало право складу купецьких товарів у торгові дні, тобто прибулі сюди купці повинні були виставляти свій товар на продаж і лише непродані товари можна було везти далі.

13 жовтня 1648 року Старий Самбір здобули війська Богдана Хмельницького. Штурмом міста керував отаман Капуста.

1650 — король Ян Казимір підтвердив привілеї Старого Самбора.

1690 — місто потерпіло від саранчі, а 1705 — від епідемії чуми.

1753 — римо-католицький єпископ Сєраковський посвятив костел в Старому Самборі.

1837 — землетрус знищив місто. З того часу воно не відігравало значної ролі в регіоні, натомість процвітав Новий Самбір.

1870 — через місто пройшла залізниця.

1914—1918 роки

Під час Першої світової війни, внаслідок Галицької битви, російські війська наприкінці вересня 1914 року ввійшли в Карпати. Старий Самбір зайняли частини 8-ї російської армії і перебували там до початку 1915 року. В районах Турки і Старого Самбора відбувалися бої між російськими та австро-німецькими військами. Під час війни населення міста підтримувало Австро-Угорщину.

3 березня 1918 року в місті відбулось «свято державності і миру» (віче) на підтримку дій уряду УНР, на якому були присутні близько 10 000 осіб.[4]

Західноукраїнська Народна Республіка

2 листопада в повіті Старий Самбір було встановлено Українську владу — ЗУНР.[5]

У часи українсько-польської війни 1918–1919 рр. в Старому Самборі сформували гірську бригаду Січових Стрільців. Ця група згодом стала називатися «Старий Самбір».

ІІ Річ Посполита

У 1920-х роках близько 80% мешканців містечка становили євреї, 18% — українці і 2% — поляки. В той час основна маса сільськогосподарського населення міста розорялась. Значних розмірів набуває еміграція, в основному до Америки. Місто часто горіло. Останні великі пожежі сталися 1912 та 1925 роках. 1925 напередодні Судного Дня (Йом Кіпур) згоріла половина міста, дві синагоги. Єврейська громада Самбора допомогла євреям Старого Самбора харчами та всім необхідним для відбудови.

На початку 1927 року в Старому Самборі було 93 ремісники. Тоді ж було 53 торгові підприємства, діяли торговельно-кредитний банк, повітова інвестиційна каса, кооператив. В 19261929 роках в місті постійно налічувалось від 195 до 220 чоловік безробітних. Проте були єврейські родини, які розбагатіли на концесіях від австрійського уряду — мито за провіз товару через місто до Ужоцького перевалу на Закарпаття та в Угорщину. Цим шляхом провозили в обидва напрямки чимало різних товарів. З Угорщини — вина, з Галичини — сіль і деревину.

У 1936 році в Старому Самборі існували млин і паровий тартак, а також невеличка електростанція, меблева майстерня, дві цегельні і 6 олійниць.

На початку Другої світової війни 30 червня 1941 року Старий Самбір був захоплений німецькими військами. В перші ж місяці окупації було знищено майже все єврейське населення (2300 чол.), врятувалося лише 15 чоловік. 1943 року в місті був створений один з куренів Української Народної Самооборони під назвою «Галайда», командиром якого був дехто Мирошкевич (псевдонім Богдан).

Влітку війська 1-го Українського фронту розгромили німецьке угрупування в районі Броди-Львів, вийшли до Старого Самбора і 7 серпня 1944 року визволили місто.

1948 року в місті організований колгосп ім. Леніна. В 1960 році колгосп реорганізований в радгосп «Старосамбірський». В 1966 році радгосп перейменовано в «Дністровський» і його центральна садиба переведена в село Спас. В 1953 році в місті побудований кінотеатр ім. Шевченка на 380 місць який діє досі.

В 1963 році в розбито єдиний в місті сквер. В 1967 році розпочав свою роботу комбінат побутового обслуговування «Карпати».

В 1958 році споруджено пам'ятник В. І. Леніну та скульптуру «Мати-героїня», в 1959 році пам'ятник воїнам полеглим у Другій світовій війні. В 90-ті роки, пам'ятники демонтовано, а могилу Козакова перенесено на міський цвинтар. У 2000 році на цьому ж місці споруджено символічний хрест в честь 2000 років від народження Христового.

Місцевості

До складу сучасного міста входять:

  • Посада Горішня (на південному сході),
  • Посада Долішня (на північному сході)
  • Смільниця, що вперше згадується як окреме село в 1378 році.

Освіта і культура

Першу (т. зв. «тривіальну») школу, де навчалися 12 учнів, відкрили 1799 року. У 1860 р. в ній навчалось 89 учнів з 243 дітей шкільного віку.

Народний Дім

1914 року в місті були 6-класні жіноча та чоловіча школи, в яких працювало 19 вчителів, а в 1920–1930 рр. — 7-класна загальна чоловіча і 7-класна жіноча школа з польською мовою викладання. 1939 в них навчалися 210 хлопців і 118 дівчат.

В 1960-х рр. у місті діяли середня школа, вечірня середня школа робітничої молоді, музична школа-семирічка, відкрита 1963 р.

Станом на 2008 р. в місті діє музична школа, середня школа № 1 (директор — Нискогуз Г.М) та середня школа № 2 ім. о. Дашо (з поглибленим вивченням іноземних мов (німецька та англійська); директор — Хмельовський І.О).

Кінотеатр

В Старому Самборі ще в 1925 році діяли громадські організації «Просвіта», «Стрілець», «Агудас Ізраел», «Сокіл».

2008 року діють «Союз Українок» «Меморіал», Червоний Хрест, «Просвіта», «Пласт» та ін.

ЗМІ

У 1945–1960 рр. в Старому Самборі виходила газета «Радянське село», у 1960–1991 рр. — «Радянське Прикарпаття», у 1991–2007 рр — газета районної ради «Прикарпаття».

Приміщення редакції газети «Голос Прикарпаття»

2008 року почали виходити газети «Голос Прикарпаття» та «Прикарпатська ватра».

Також в місті діє радіо «Голос Прикарпаття», яке віднедавна почало трансляцію і на FM-хвилях.

Пам'ятки архітектури та некрополі

Персоналії

Фотографії


Виноски

Посилання