Старий Угринів

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
село Старий Угринів
Хата родини Бандери в селі
Хата родини Бандери в селі
Країна Україна Україна
Область Івано-Франківська область Івано-Франківська область
Район/міськрада Калуський район
Рада Середньоугринівська сільська рада
Код КОАТУУ 2622886702
Locator Dot2.gif
Розташування села Старий Угринів
Старий Угринів на мапі Калуського району
Основні дані
Засноване 1447
Населення 1010
Площа 7,51 км²
Густота населення 134,49 осіб/км²
Поштовий індекс 77362
Телефонний код +380 3472
Географічні дані
Географічні координати 48°56′42″ пн. ш. 24°22′17″ сх. д. / 48.94500° пн. ш. 24.37139° сх. д. / 48.94500; 24.37139Координати: 48°56′42″ пн. ш. 24°22′17″ сх. д. / 48.94500° пн. ш. 24.37139° сх. д. / 48.94500; 24.37139
Водойми Бережничка
Місцева влада
Адреса ради 77363, Івано-Франківська обл., Калуський район, с. Середній Угринів, вул. Шевченка, 123 , тел. 97-5-12; 97-5-10
Карта
Старий Угринів (Україна)
Старий Угринів
Старий Угринів
Старий Угринів (Івано-Франківська область)
Старий Угринів
Старий Угринів

Старий Угри́нів — село Калуського району Івано-Франківської області на берега річки Бережниця.

Назва[ред.ред. код]

Щодо походження назви села існують різні гіпотези. Серед населення побутують перекази, які пов'язують появу назви села з іменем його легендарного засновника Гриня. Прикметник «старий» додався до назви нібито тоді, коли від старого Гриня відокремився його середущий син (з ним пов'язують появу Середнього Угринова: перша письмова згадка 1605 р.). Правдоподібнішою є інша думка, яка пов'язує походження назви Старого Угринова із угорцями (в давнину їх ще називали уграми).

На користь цієї гіпотези свідчить і той факт, що найстарішим і найпоширенішим прізвищем у селі є прізвище Перегіняк, тобто той, кого насильно переселяли, переганяли. Можна припустити, що першими поселенцями на сучасній території села були власне угри (угорці), або населення переселене з підвладних на той час Угорщині території. До речі, вихідців із Закарпаття в краї до тепер інколи називають «мадярами» (угорцями).

Історія[ред.ред. код]

Середньовіччя[ред.ред. код]

У «Історії міст та сіл Української РСР» перша письмова згадка про Старий Угринів датується 1447 роком. Щоправда у своєму «Нарисі Історії Прикарпаття» В. Грабовецький перераховуючи села, які вперше згадуються в 1440 році, називає і Старий Угринів, хоча у "Метриці коронній з часів Казимира Ягелончика" за 16.05.1440 згадується Угринів серед сусідніх сіл Ямниця і Братківці, тобто мова йде аж ніяк не про Старий Угринів[1].

Історичні джерела зберегли точну дату заснування: люстрація 1565 року пише: "Угринів - село, яке найясніший пан воєвода руський 2 роки тому почав заселяти при старому селі Новиця в діброві на річкою Бережниця. В ньому є осідлих селян з отаманом 8, які за правом волоським проживають. Данину мають давати в Новицю, але мають свободу до 12 років..."[2], селяни перераховуються поіменно.

Дані щодо перших століть існування Старого Угринова є дуже фрагментарними. Староугринівці повністю розділили долю всього краю. В 1648 р. жителі Старого Угринова разом із іншими сусідами брали участь у повстанні під проводом священика Івана Грабівського, яке вибухнуло під впливом перемог Богдана Хмельницького над поляками. Повстання було жорстоко придушено[3].

Церква В’їзду Господа Нашого Ісуса Христа до Єрусалиму згадується 1684 року в реєстрі катедратика (столового податку) і її наступниця - у протоколах генеральних візитацій Львівсько-Галицько-Камянецької єпархії 1740-1755 рр. (рік побудови - 1735, 20 парохіян-господарів). 

У складі Австро-Угорщини[ред.ред. код]

У 1880 році було 118 будинків і 522 мешканці  (512  греко-католиків, 1 римо-католик, 9 іудеїв; 512 українців, 10 поляків), церква належала до греко-католицької парафії у селі Бережниця[4].

Не зважаючи на всі перепони, які становило іноземне панування для місцевого населення на шляху до здобуття освіти, окремим нашим краянам вдавалось досягти значних висот та визнання. Таким був Степан Стефурак актор Львівського театру «Руська бесіда».

У ті часи центром громадського життя села була церква. Священики, будучи найосвіченішими людьми в селі, були вчителями та порадниками для своїх парафіян: Степан Микитинський, Микола Савіцький, Михайло Савіцький, Венцеслав Нойкацький, Володимир Петрушевич — залишили після себе добру згадку в серцях селян. У 1883–1913 рр. парохом Старого Угринова та Бережниці був Володимир Глодзінський, його перевели сюди із сусіднього села Завою. Саме в ці часи було побудовано резиденцію священиків Старого Угринова (1893 р.), капличку Покрови (десь у 1900 році). Діти Глодзінського закладають читальню «Просвіти».

Перша світова війна та Визвольні змагання[ред.ред. код]

В 1914 році почалась перша світова війна, яка принесла чимало страждань староугринівцям. З війни не вернулося три десятки жителів села, стільки ж вернулося інвалідами. З церковного подвір'я було забрано усі дзвони. В 1914 році від попадання снаряду згоріла сільська церква, яка була побудована в 1820 році. 19181919 роки були також періодом боротьби за українську державність. В листопаді 1918 року староугринівці разом із жителями сусідніх сіл під проводом свого священика о. Андрія Бандери взяли активну участь у революції в Калуському повіті, в ході якого влада перейшла до українців. У рядах Українських Січових Стрільців та Української Галицької Армії відзначився уродженець Старого Угринова Микола-Амвросій Саєвич.

Друга Річ Посполита та ОУНівський рух[ред.ред. код]

Іноземне панування викликало невдоволення і спротив з боку місцевого населення. В Старому Угринові бурхливо розвивалося громадське життя, значною мірою завдяки отцю Андрію Бандері та його дітям. Головним натхненником діяльності українських організацій у селі був Степан Бандера. Найближчими помічниками Степана були Небилович Гринь, Михайлюк Дмитро і Небилович Іван. Гринь Небилович був поводирем сільської молоді, яка в ті часи була дуже активною. Літом 1933 року він помер у лікарні під час операції (в селі ходили чутки про причетність польської влади до його смерті). Продовжувачем справи Небиловича став Дмитро Михайлюк. Степан Бандера, будучи студентом, часто приїздив у рідне село і брав безпосередню участь у громадській роботі.

Активно діяла хата-читальня «Просвіти», в кінці 30-х років тут нараховувалось до 800 книжок. Справами читальні керував Василь Небилович. У 1934–1935 рр. сільська молодь, власними силами побудувала нове приміщення для «Просвіти» (тепер це Староугринівський Народний Дім).

Діяли молодіжні товариства «Січ», «Луг», «Пласт», пізніше «Юнацтво ОУН». Боротьбу із вживанням алкоголю та тютюну провадило товариство «Відродження». Завдяки Степану Бандері діяв аматорський драматичний гурток, його учасниками були крім самого Бандери сільські хлопці та дівчата, а також студенти із Стрия та Львова, товариші Степана. Староугринівці зі своїми виставами з успіхом виступали в сусідніх селах. Степан Бандера також керував сільським хором. Коли в 1933 році Андрія Бандеру перевели у Волю Задеревацьку, староугринівську парафію зайняв Володимир Соломка, який продовжив просвітницьку діяльність Бандерів. Збереглась світлина сільського хору 1933 року, в центрі сидить священик Соломка.

У вирі боротьби УПА[ред.ред. код]

З приходом німців оунівці організували нічні варти. В разі небезпеки вартові мали подати сигнал (світло на церкві). Тієї ночі вартували двоє: Петро Федорів та Іван Василів. Німці, що приїхали на підводі відкрили вогонь: Федорів був вбитий одразу (куля потрапила в голову), Василіву вдалося втекти (пізніше він загинув від рук більшовиків). Могила Федоріва знаходиться біля церковної огорожі під осикою.

Справжнє кровопролиття почалось із другим приходом радянської влади у 1944 році. Більшість молодих хлопців подались в ряди УПА. Визначними діячами ОУН-УПА були староугринівці: Михайлюк Дмитро, Небилович Іван, Рученчин Іван.

18 листопада 1950 року в урочищі «Медвіцьке» між Старим Угриновом та Бережницею більшовикам вдалося виявити бункер, у якому переховувався провід Калуського р-ну. Загинуло сім осіб. Деяку інформацію про цих людей можна знайти у архівних фондах Станіславського обкому КП(б)У. У звіті обкому 28 листопада 1950 року повідомлялось про ліквідацію керівника крайового проводу ОУН «Захід-Карпати» Степана Слободяна («Клим», «Єфрем», «05», «12»), уродженця Тернопільської області, Теребовлянського району, що перебував у підпіллі з 1944 року. Разом із ним в «Медвіцькому» загинули: Іван Петрович Духовий, 1920 р.н., уродженець села Крилос Галицького району, Іван Пилипович Морис, уродженець села Середній Угринів («Дуб»), Іван Петрович Юрків («Микола»), житель Старого Угринова.

Загинула тоді одна жінка, її псевдо було «Марта». Це була Марія Німа, дочка священика із села Старі Скоморохи Галицького району, їй було тільки 26 років. До 1945 року вона була керівником жіночої сітки окружного проводу ОУН, займала керівне становище в крайовому проводі. Кати винищили майже всю родину Німих: Богдан Німий (нар. 1919), студент Львівського університету закатований у Львові в 1941 році, Ярослав Німий (нар. 1921), провідник СБ, загинув в 1946 році в селі Суботові, Ліда Німа загинула в 1947 році, така ж доля спіткала й Зою Німу. Як бачимо, в цій родині воля України була найвищою цінністю.

В рідному селі Степана Бандери ситуація була особливо гострою. Голова сільради, який, за свідченнями колишніх повстанців, спочатку діяв «на дві руки», після кількох зданих криївок, став мішенню для СБ ОУН-УПА і, в свою чергу, забравши родину до Перегінська, почав відкриту війну проти своїх односельчан-підпільників. Староугринівцям, які пробували йому перечити, відкрито погрожував Сибіром, заявляв, що вже подав до району списки потенційних переселенців, у разі, якщо з ним щось станеться. І сталось. 17 серпня 1949 року Яків Романюк (в селі його називали «Бабієм»), разом із райфінагентом Клеотовим, солдатом 7-ої роти Благовим серед білого дня були знищені упівцями. Через кілька місяців кожна четверта сім'я староугринівців у товарних вагонах була депортована до Хабаровського та Красноярського краю. Всього Старий Угринів втратив 62 сім'ї, 249 осіб.

Загалом села, що розміщувались на околицях «Чорного лісу» були «проблемними» для совітів. Компартійні звіти рясніли повідомленнями про «бандпрояви» з Угриновів, Бережниці, Грабівки, Завою та інших навколишніх сіл. В Угринові та на його околицях, за даними зібраними покійним Іваном Семаньківом у книзі «Перемогла ідея» (2002 р.), полягли вихідці з інших населених пунктів: Михайло Скурчак (1945 р.) з Бережниці, Іван Романів та Федір Срібняк (1947 р.) з Грабівки, Михайло Прокопів «Щиголь» (1949 р.) з Завою, Павло Головчак (1944 р.), Іван Гриньків (1948 р.), Іван Деркач (у бою з угорськими формуваннями в 1944 році), Василь Поповняк (1945 р.) з Новиці, Дмитро Новицький («Карпо», 1948 р.) з Ріп'янки, Федір Садула (1947 р.) з Завадки.

Щоб остаточно придушити будь-який опір у січні 1950 року вночі зі Старого Угринова було виселено 50 сімей. Вони були розсіяні по всіх найвіддаленіших куточках СРСР (Хабаровський край, Казахстан).

Соціальна сфера[ред.ред. код]

Церква В’їзду Господа Нашого Ісуса Христа до Єрусалиму (храмове свято на Вербну неділю, фактично на Великдень), збудована 1820 року, поновлена 1924 року. Народний дім, ФАП, школа І-ІІІ ст[5]. на 250 учнівських місць, 262 двори, 983 мешканці. У 90-х роках минулого століття тут постав меморіальний комплекс Степана Бандери.

Вулиці[ред.ред. код]

У селі є вулиці[6]:

  • Березовського
  • Береста
  • Василя Стефаника
  • Григорія Перегіняка
  • Загірська
  • Гетьмана Мазепи
  • Коновальця
  • Куровця
  • Михайла Грушевського
  • Небиловичів
  • Петлюри
  • Петрушевича
  • Повстанчої Армії
  • П'ятихатка
  • Садова
  • Саєвича
  • Січових Стрільців
  • Степана Бандери
  • Стефурака
  • Тараса Шевченка
  • Чорновола

Відомі уродженці[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • Історія міст і сіл Української РСР. — Київ: Головна редакція УРЕ АН УРСР.
  • Грабовецький В. Г — 75 Ілюстрована історія Прикарпаття. Друге доповнене видання. — Івано-Франківськ: «Нова Зоря», 2002.
  • Федорів Т. Комуно-більшовицькі репресії проти родини і земляків Степана Бандери
  • Батьківщина Бандери // Вісті Калущини.- 2007.- 6.10.Бунтарчук Ю. Угринів: у майбутнє з пам'ятю про минуле // Калуське віче.- 20 липня.
  • Богдан І. Пам'ятник родині Бандерів і Глодзінських // Бандера…-2007.- ч.4.- С.8.
  • Василюк Г. Сільський голова Бандерівського краю // НД газета.- 2003.- № 3.- С.3.
  • Гузій І. «Бандерівське земляцтво» вшанувало пароха-патріота// Дзвони Підгір'я.- 28 липня.
  • Дмитрів В. Отець Андрій Бандера повернувся до Старого Угринова у граніті // Вісті Калущини.- 2007.- 15.12. — С.2.
  • Місевич С. Вечірній плач над могилами // Дзвони Підгір'я.- 8 березня.- С.1.
  • Нові перспективи Старого і Середнього Угриновів // Бандера…-2007.= ч.4.- С.6.
  • Перегіняк В. Село моє, для мене ти єдине // Дзвони Підгір'я.- 21 липня. Староугринівці, які полягли за волю України // Вісник Історико-меморіального музею Степана Бандери.-1998/- № 1.
  • Свято незалежності в Угринові // Вісті Калущини. — 2007.- 8.09Старий і Середній Угринови: 50 років разом // Бандерівський край.- 2004.-.-С.29-30.
  • Угринівці за чистоту // Вісті Калущини.-31 березня.-С.2г.
  • Федорів Т. Старий Угринів. Рідне село Степана Бандери.-2002.-64 с.
  • Федорів Т. Наш Бандера.-Івано-Франківськ, 2008.
  • Федорів Т. Старий Угринів — рідне село Степана Бандери // Краєзнавець Прикарпаття.-№ 1.- С. 14-15.
  • Федорів Т. Старому Угринову — 550: сторінки історії // Вісник Історико-меморіального музею Степана Бандери.-1998/- № 1.
  • Федорів Т. Старий Угринів: дорога до «комуністичного раю». Сумний святий вечір // Бандерівський край.- 2000.-ч.2.- С.8-9.
  • Федорів Т. Бандерівський рух зблизька // Вісті Калущини.-2006.-№ 42(53).-8-14.10.
  • Федорів Т. Гриць Перегіняк — ще один герой зі Старого Угринова // Новий час.-1997.-13вересня
  • Федорів Т. Старий Угринів: сторінки історії // Дзвони Підгір'я.- 1997.-16 липня.
  • Федорів Т. Історія пам'ятника складна як і вся наша // Світ молоді.-1998.-21 травня
  • Федорів Т. Староугринівській церкві — 75 // Нова зоря.-1998.- 19 травня.
  • Федорів Т. Степан Бандера і Старий Угринів // Галичина.-1998.-15 жовтня.
  • Федорів Т. У рідному селі Степана Бандери // Освіта.-1998.-25 лютого-4 березня.
  • Федорів Т. Меморіальні музеї Степана Бандери: стан і перспективи розвитку // Воля і Батьківщина.-1999.-№ 1.-С.126-129
  • Федорів Т. Степан Бандера — антифашист // Дзвони Підгір'я.-1999.-4 травня.
  • Федорів Т. Старий Угринів — осередок національно-визвольного руху // Дзвони Підгір'я.-2002.-11.05.
  • Федорів Т. Наш Бандера. Провідник у пам'яті й сьогоденні земляків // Рідна земля.-2002.
  • Федорів Т. Старий Угринів — бандерівський осередок (земляки Степана Бандери під стягами ОУН-УПА) // Молодь України.-2005.-21.10.
  • Федорів Т. Старий Угринів — «Мекка» нашого краю // Вісті Калущини.- 2007.- 21.04.- с.2а.