Старий замок (Тернопіль)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Старий замок
Тернопільський замок
Тернопільський замок
Статус: Пам'ятка архітектури національного значення
Країна: Україна
Місце розташування: Тернопіль
Географічні координати: 49°34′ пн. ш. 25°36′ сх. д. / 49.567° пн. ш. 25.600° сх. д. / 49.567; 25.600Координати: 49°34′ пн. ш. 25°36′ сх. д. / 49.567° пн. ш. 25.600° сх. д. / 49.567; 25.600
Початок будівництва: 1540
Завершення будівництва: 1548

Старий за́мок або Тернопільський замок  — фортифікаційна споруда у місті Тернопіль (обласний центр в Україні), пам'ятка архітектури національного значення[1]. Розташований за адресою вул. Замкова, 12

Зведений 15401548 на лівому березі річки Серет в урочищі Сопільче для охорони південно-східний кордонів Речі Посполитої від нападів кримських татар.

В наш час від замку лишився лише палац.

Історія[ред.ред. код]

Будівництво замку[ред.ред. код]

Тернопільська фортеця з 7-ма бастіонами (1-а половина XVI століття, «Мапа України» Г. Л. де Боплана)

Право на володіння територією сучасного міста та спорудження замку надав король Сигізмунд І (Зиґмунт І Старий) великому короному гетьманові Яну Тарновському. Одночасно із замком у долині Серету насипали дамбу, звели греблю-міст, у результаті чого річка розлилася, утворився став (див. також Тернопільський став).

Із півночі замок та місто захищала річка Рудка з болотистою заплавою (нині вул. Соломії Крушельницької), з півдня — великий став В. Баворовського (нині його нема). Від міста замок був відділений вузьким сухим ровом-«фосою» й обнесений земляним валом із дубовим частоколом, підмурований зсередини; по краях висчіли муровані (з тесаного каменю) прямокутні вежі з бійницями. В'їхати до нього можна було зі сходу через кам'яну браму з підйомним мостом на ланцюгах.

Основною замковою спорудою був житловий палац, через природне розташування замку звели різноповерховим: окрім 3-х основних поверхів (було видно з боку міста) — 2 підземних, що відкривалися з крутого берега ставу 2-а рядами бійниць.

Перший запис у біографії Тернополя — 15 квітня 1540 року — пов'язаний із королівським дозволом на спорудження замку над Серетом краківському каштеляну Яну Амору Тарновському. Фортифікаційна споруда мала перекрити шлях наїзникам (в основному татарським) на широких просторах від Теребовлі до Буська, де на той час не було жодного великого укріплення, хоча були природні умови, які забезпечували захист місцевості. Будівництво замку тривало 8 років, завершилося у 1548 році (або 4 роки, 1544 року[2]). У привілеї 1566 року згадуються тернопільська фортеця (діюча), її фундатор. У зв'язку із значними витратами на будівництво місто звільняється від багатьох податків. Замок було укріплено, добудовано сином Яна Тарновського — Яном Кшиштофом Тарновським. Немало коштів у добудову, розширення замку вклав Томаш Замойський, який отримав місто як придане дружини Катерини, дочки відомого українського культурного діяча і мецената князя Костянтина Острозького.

У першій половині XVII століття фортечні укріплення Тернополя мали форму прямокутника. З боку міста замок був захищений глибоким ровом, валом, укріплений дубовим частоколом. Із заходу його омивали води штучного ставу, створеного 1548 року. Вали проходили в районі сучасних вулиць Танцорова, Багатої, Руської, Валової, Грушевського; замикалися на став. На відрогах валу стояло дві оборонні вежі: Кушнірська — над ставом, неподалік Воздвиженської церкви, Шевська — на краю заплавних лугів, приблизно в районі теперішнього парку ім. Тараса Шевченка. До замкового палацу існувало сполучення через навісний міст, в'їзну браму.
Розташування замку над ставом спричинило його різноповерховість: із заходу мав додаткові поверхи казематів, складів, у підмурівках були бійниці; знаходилася в'язниця. Поруч знаходилися інші споруди: пекарня, кухня, стайні. Замковий арсенал (розміщувався в оборонних вежах) мав гармати, гаківниці, мушкети, порох, ядра, олово. Для оборони замку утримувалася невелика залога. Великий дитинець використовувався для вимуштровування солдатів. До кінця XVII століття всі мешканці міста платили від кожного дому по 10 грошів.

Татарські напади[ред.ред. код]

Тернопільський замок на початку ХХ століття

Впродовж всієї своєї історії Тернопільський замок часто піддавався різним нападам і руйнаціям. Під час будівництва, у 1544 році, татари намагалися напасти на місто, проте завдяки захисту міського ополчення, яке очолювали Бернард Претвич, Ян Гербурт, Александр і Прокоп Сенявські, вдалося стримати татарську навалу до підходу лицарських сил з-під Сандомира. Серйозних руйнувань зазнав замок у 1575, 1589, 1672 рр. У 1675 році турецький паша Ібраґім Шишман отаборився біля Тернополя, взяв місто в облогу.

Під час нападів татарів і турків (15441675 років) міщани ховалися в підземеллях замку, пристосованому до тривалої оборони. Підземні ходи зв'язували замок із Надставною, Середньою і Монастирською церквами, костьолами оо. Домініканців та Єзуїтів, синагогами; можливо, під ставом — із Загребеллям.

1621 року власник міста Томаш Замойський реставрував замок; приймав тут королевича Владислава IV Вазу.

Відомості про замок, місто і став відомі з «Щоденника подорожі» німецького мандрівника У. фон Вердума, який подорожував територією сучасної Тернопільщини у липні 1671 — січні 1672.

1675 року турки з татарами спалили замок, зруйнувалм укріплення, підірвали обидві вежі (їх більше не відбудовували).

Замок відбудовувався вкінці 17 — на початку 18 ст.

19 століття[ред.ред. код]

1810 року росіяни організували в ньому «танцювальне казино», де губернатор Тернопільського краю Іґнатій Тейльс[3] влаштовував великосвітські бали.

На початку 19 століття дідич граф Францішек[4] Коритовський надав кошти для перебудови замку під палац; було знесено оборонні укріплення, вежі, брами, оточено звичайним муром. Із південного боку збудовано 3-поверховий Новий замок (Замковий палац), зведено нові в'їзні ворота — з вузькими хвіртками, 2-ма мурованими пілонами.

1843 року останній власник Тернополя Т. Туркулл продав замок міській громаді, яка передала його австрійському війську під касарні (казарми).

Замок на початку 20 століття[ред.ред. код]

Російські війська, відступаючи з міста, 21 липня 1917 року спалили Старий замок. 15 квітня 1931 року посвячений відбудований замок; у ньому діяли Піхотна школа підхорунжих резерву, від 1936 року Науковий комітет ім. Баворовських, що мав цінну збірку рукописів і документів.

Друга світова війна[ред.ред. код]

У квітні 1944 Старий замок — один із останніх пунктів оборони гітлерівців; зруйнований військами ЧА. Руїни Нового замку після війни розібрані, на його місці нині — готель «Тернопіль». Розібрані мури, брама.

Реставрація замку. Сучасність[ред.ред. код]

Тернопільський замок, 12 травня 2012
Тернопільський замок, 2 жовтня 2011

Старий замок відбудований 1956 р. Діє як Палац спорту, тут розташована обласна спортивна установа, від 1969 — спортивна школа з класичної (греко-римської) боротьби. Від первісного замку збереглась нижня (цокольна) частина, товщина стін якої — 2, 5-4, 5 м. Нинішня споруда — результат перебудов, що змінили його зовніш. вигляд та інтер'єри.

Під час Другої Світової війни замок був сильно пошкоджений; відбудували, у стінах замку розмістили спортивну школу, яка розташована там до сих пір. Зі сторони набережної Тернопільського ставу у 1950-ті роки до замку прибудували ресторан «Хвиля» (тепер розважальний комплекс «Максим»).
Весною 2009 року міська рада Тернополя підняла питання стосовно доцільности перебування спортивної школи у стінах історичної споруди. У рамках реалізації «Програми збереження, відновлення та популяризації історико-культурної спадщини Тернополя» у Тернопільському замку депутати пропонують розмістити Музей історії міста, зал для почесних делеґацій.

Перспективи[ред.ред. код]

Тернопільський замок у культурі та мистецтві[ред.ред. код]

Акварель Наполеона Орди

Тернопільський замок — символ Тернополя. Як основна геральдична фігура зображений на новому (1992) гербі Тернополя. Це також найстаріша будівля міста.

Перше акварельне зображення Старого замку належить польському митцеві Наполеону Орді (1870-ті роки; зберігається у Національному музеї в м. Краків, Польща).

Про Тернопільський замок складено вірші тернопільської поетеси[5] та Олега Германа «Тернопільський замок»[6], пісню І. Шокало «Старий замок Тернополя»[7].

Примітки[ред.ред. код]

  1. http://www.heritage.com.ua/reestry/index.php?id=70
  2. Окаринський В., Ханас В. Тарновський Ян ІІ Амор // Тернопільський енциклопедичний словник / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль: видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004–2010. — Т. 1–4. — ISBN 978-966-528-279-2. — Т. 3: П-Я. — 2008. — 708 c. с.385
  3. О.Клименко. Тейльс Ігнатій Антонович // Тернопільський енциклопедичний словник / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль: видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004–2010. — Т. 1–4. — ISBN 978-966-528-279-2. — Т. 3: П-Я. — 2008. — 708 c. с.389
  4. В.Окаринський. Коритовський Францішек // Тернопільський енциклопедичний словник / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль: видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004–2010. — Т. 1–4. — ISBN 966-528-199-2. — Т. 2: К-О. — 2005. — 706 c. с.176
  5. «Тернопільський замок», опубліковано у поетичні збірці «Росин намисто зоряне», Т., 2002
  6. «Тернопільський замок»
  7. «Старий замок Тернополя», опубліковано у газеті «Вільне життя», № 52 від 24 травня 2003

Посилання[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]