Старий союз

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Старий союз (Auld Alliance) — військово-політичний, а також культурний альянс середньовічних Франції та Шотландії, спрямований, у першу чергу, на стримування зовнішньополітичних амбіцій Англії. Союз було оформлено 1295 року королями Філіпом Красивим та Джоном Балліолем, і проіснував він 265 років.

Історія[ред.ред. код]

Первинно союз був спрямований на стримування завойовницьких прагнень Едуарда I. Упродовж Столітньої війни Англія являла однакову загрозу для Франції та Шотландії, тому союзні відносини за традицією оновлювались під час зміни монархів в обох країнах. Уряди Франції, Шотландії та Норвегії координували свої дії проти Англії та до офіційного оформлення союзних відносин. Коли 1173 року проти англійського короля Генріха Плантагенета зі зброєю в руках виступили його дружина і троє синів, Франція та Шотландія обмінялися посольствами, що надавали підтримку повстанцям.

Вінценосне подружжя — Франциск Французький та Марія Шотландська

Після розгрому французів у битві під Кресі (1346) на їхнє прохання шотландський король Давид II поспіхом вторгся до меж Англії, аби відтягнути сили англійців з контингенту. Однак під Невіллс-Кроссом він зазнав поразки й потрапив у полон до англійців.

У 1421 році спільні франко-шотландські сили здобули перемогу над англійцями в битві під Боже. Під час знаменитої облоги Орлеана на боці французів також билися шотландці. Битва під Флодденом була приурочена до чергового загострення англо-французьких відносин.

Незважаючи на шлюб французького короля Франциска II та шотландської королеви Марії Стюарт, інтереси Франції та Шотландії до середини XVI століття стали об'єктивно розбігатися. Шотландська Реформація виявилася куди успішнішою за французьку. У Франції розгоралися війни католицького уряду з протестантською меншістю, у той час більшість населення Шотландії, навпаки, складали протестанти.

У 1560 році Англія та Шотландія уклали Единбурзьку угоду, за якою на зміну профранцузькій орієнтації шотландського уряду приходила проанглійська. Після сходження на англійський престол 1603 року династії Стюартів обидві держави поєдналися в особистій унії. Раніше цієї дати шотландська корона кілька разів спрямовувала невеликі загони на допомогу французьким гугенотам.

У XVIII столітті у зв'язку з якобітськими повстаннями Франція неофіційно відновила стосунки із сепаратистськи налаштованою частиною шотландського дворянства. Французька корона надавала підтримку спробам Стюартів висадитися в Шотландії й надала притулок якобітам, змушеним залишити рідні края. Шотландська варта охороняла покої французького короля із Середньовіччя, і аж до зречення останнього з Бурбонів у 1830 році.

У розпал Другої світової війни, у 1942 році, Шарль де Голль, виступаючи в Единбурзі, назвав союз Франції та Шотландії найстарішим у світі.

У 1995 році в обох країнах відзначалось 700-річчя союзних відносин.

Див. також[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • Norman Macdougall. An Antidote to the English: The Auld Alliance, 1295—1560. Tuckwell Press, 2001. ISBN 1862321450.