Стариков Микола Вікторович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Стариков Микола Вікторович
Nikolai Starikov (MIBF 2010) 2.JPG
Дата народження 23 серпня 1970(1970-08-23) (44 роки)
Місце народження Санкт-Петербург
Рід діяльності письменник, публіцист, блогер
Роки активності: з 2006 року
nstarikov.ru

Мико́ла Ві́кторович Ста́риков (* 23 серпня 1970, Санкт-Петербург) — російський письменник, публіцист, блогер. Автор численних книг з економіки, нової і новітньої історії, які викликали неоднозначну реакцію в наукових колах[1][2]. Кандидат економічних наук[3].

Засновник та ідейний лідер суспільної організації Профспілки громадян Росії(рос.)укр.. Разом із засновником IT-компанії «Ашманов і партнери» Ігорем Ашмановим(рос.)укр. створив партію Нова Велика Росія(рос.)укр.[4]. Комерційний директор ВАТ «Перший канал — Санкт-Петербург»[5].

Біографія[ред.ред. код]

Народився 23 серпня 1970 року в місті Санкт-Петербург. В 1992 році закінчив Санкт-Петербурзький інженерно-економічний інститут(рос.)укр. (диплом інженера-економіста хімічної промисловості).

2002 року брав участь у виборах в Законодавчі збори Санкт-Петербурга(рос.)укр.. За результатами голосування набрав 230 голосів (0,95% від кількості проголосувавших) і депутатом не став[6]. На момент висування працював замісником комерційного директора ЗАО «Європа плюс Санкт-Петербург»[7]. На даний момент працює комерційним директором петербурзького філіалу Першого каналу[8]. Одружений, виховує двох дочок.

Знімався в документальних фільмах «ПарВус революції» и «Штурм Зимового. Спростування»(рос.)укр. в якості експерта.

Погляди[ред.ред. код]

Прихильник консервативних поглядів, виступаючи супротивником лібералізму[9]. Займає провладну позицію, підтримуючи В. В. Путіна[10][11]. Підтримує інтеграційні процеси на территорії СНД, різко виступаючи проти будь-яких проявів сепаратизму[12][13]. Виступає за збереження традиційних сімейних цінностей[14]. Вважає, що громадян Російської Федерації не можна судити і тримати під вартою за межами РФ[15].

Підтримує точку зору, що Сталін відіграв значну позитивну роль в розвитку країни[16]. Важає, що він був отруєний при активній участі західних спецслужб[17].

Виступає проти вступу Росії в СОТ[18], проти введення в Росії ювенальної юстиції, за націоналізацію. Намагався ініціювати судове переслідування М. С. Горбачова за розпад СРСР.

Н. В. Стариков про конспірологію:

Мені часто дорікають в потягу до конспірології. Але я завжди говорив і буду повторювати: мої книги мають до конспірології таке ж відношення, як астрономія до астрології.

[19]

Реакція[ред.ред. код]

Зрив презентації книги «Сталін. Згадуємо разом» у Києві[ред.ред. код]

14 березня 2013 р. у магазині «Читай-город» (Київ) була запланована презентація книги Миколи Старикова «Сталін. Згадуємо разом». В зал, розрахований на 50 чоловік, зійшлося втричі більше людей. Виявилося, що задні ряди в залі зайняли численні активісти партії «Свободи».

Коли публіці почали представляти автора українською, хтось в залі попросив перейти на російську, враховуючи, що Стариков приїхав з Росії. Після того, як мікрофон передали Старикову, активісти «Свободи» почали заважати перекрикувати його вигуками «Ганьба!». Далі протест продовжився скандуванням: «Тут господар — українець!», «Бандера прийде — порядок наведе!», «Комуняку — на гілляку!», «Де Сталін, там і смерть!», «Окупанти — до Москви!». При цьому в залі кілька разів виникали короткі сутички.

Продовжити презентацію не вдалося. У підсумку Стариков у супроводі двох охоронців покинув зал[20][21][22].

Очільник протесту народний депутат України Андрій Іллєнко, коментуючи пізніше подію журналістам, заявив, що «в столиці незалежної України» неприпустимо проводити «антиукраїнські презентації» і рекламувати книги, що прославляють Сталіна, винного в загибелі мільйонів українців[23].

Стариков прокоментував цю подію на блозі: «Партія „Свобода“ привернула до моєї книги „Сталін. Згадуємо разом“ таку увагу, яка абсолютно точно приведе до діаметрально протилежних результатів, ніж ті, які планували члени „Свободи“»[24].

Суспільна діяльність[ред.ред. код]

Засновник та ідейний лідер суспільної організації Профспілки громадян Росії(рос.)укр..

Влітку 2012 року створив соціальну мережу «Інтернет-Ополчення», яка проголосила своєю метою боротьбу з лібералами, зрадниками і збоченцями, які по суті — одне і те ж. Організація закликала керівництво РФ позбавити учасниць группы Pussy Riot громадянства Російскої Федерації, вислати їх із країни, з забороною на повернення назад[25]. Також учасники руху надіслали в Твіттер губернатора Санкт-Петербурга Георгія Полтавченко безліч повідомлень з проханням заборонити гей-парад[26].

Виступає в ефірі радіостанцій та на публіці, читаючи лекції з історії в найбільших книгарнях Санкт-Петербурга.

Книги[ред.ред. код]

  • Кто убил Российскую империю? Главная тайна ХХ века. — М.: Яуза, Эксмо, 2006. — 512 с. — 4000 экз. 2 изд. — Февраль 1917: революция или спецоперация?. — М.: Яуза, Эксмо, 2007. — 320 с. — 5000 экз. 3 изд. — 1917. Не революция, а спецоперация!. — М.: Яуза, Эксмо, 2007. — 320 с. — 4100 экз.4 изд. — 1917. Разгадка русской революции. — М.: Эксмо, 2008. — 416 с. — 5000 экз.
  • Мифы и правда о Гражданской войне. Кто добил Россию? — М.: Яуза, Эксмо, 2006. — 512 с. — 4000 экз. 2 изд. — 1917. Кто убил Россию. — М.: Яуза, Эксмо, 2007. — 448 с. — 4000 экз. 3 изд. — Ликвидация России. Кто помог красным победить в Гражданской войне? — СПб.: Питер, 2010. — 384 с. — 5000 экз. 2012. — 3000 экз. доп. тираж
  • Преданная Россия. Наши «союзники» от Бориса Годунова до Николая II. — М.: Яуза, Эксмо, 2007. — 320 с. — 4000 экз. 2 изд. — Преданная Россия. Мифы и правда о наших «союзниках» . — М.: Яуза, Эксмо, 2007. — 352 с. — 4000 экз. 3 изд. — Главный враг России. Все зло приходит с Запада. — М.: Яуза, Эксмо, 2008. — 320 с. — 5000 экз. 4 изд. — Запад против России. Главный враг России. — М.: Яуза, Эксмо, 2009. — 320 с. — 4000 экз. 5 изд. — Как предавали Россию. — СПб.: Питер, 2010. — 336 с.
  • От декабристов до моджахедов. — СПб.: Питер, 2008. — 288 с. — 2700 экз. 2 изд. — Кто финансирует развал России? От декабристов до моджахедов. — СПб.: Питер, 2010. — 288 с. — 3500 экз.
  • Кто заставил Гитлера напасть на Сталина. — СПб.: Питер, 2008. — 368 с. — 4000 экз. 2 изд. — Кто заставил Гитлера напасть на Сталина. Роковая ошибка Гитлера. — СПб.: Питер, 2009. — 368 с. — 3000 экз.
  • Шерше ля нефть. Почему наш Стабилизационный фонд находится там? — СПб.: Питер, 2008. — 272 с. — 7000 экз.
  • Кризи$: Как это делается. — СПб.: Питер, 2009. — 304 с. — 7000 экз.
  • Спасение доллара — война. — СПб.: Питер, 2010. Рейтинг за продажами за місяць: 1-ше місце серед книг видавництва Питер
  • Национализация рубля — путь к свободе России. — СПб.: Питер, 2011. — 336 с. — 20 000 экз.
  • Кризис: Как это делается (+ аудиодиск, читает автор). — СПб.: Питер, 2011. — 304 с. — 1000 экз.
  • Хаос и революции — оружие доллара. — СПб.: Питер, 2011. — 330 с. — 15 000 экз.
  • Сталин. Вспоминаем вместе. — СПб.: Питер, 2012. — 416 с. — 20 000 экз.

Перекладені видання[ред.ред. код]

  • 2009 року книга «Кризис. Как это делается» була видана українською мовою[27].
  • 2011 року книга «Шерше ля Нефть» була видана українською мовою.
  • 2012 року книга «Национализация рубля. Путь к свободе России» була видана англійською мовою.

Інтерв'ю ЗМІ[ред.ред. код]

Виступи по радіо і ТБ[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Андрій Соловйов. «Рецензія на книгу Н. Старикова «Криза: як це робиться?»» (рос.). Архів оригіналу за 2012-08-08. Процитовано 2012-07-11. 
  2. Балацький, Євгеній (2009-04-14). «Ще одна абсурдна трактовка фінансової кризи» (рос.). Капитал страны. Архів оригіналу за 2012-10-25. 
  3. Інститут економічних стратегій ІНЕС (рос.)
  4. «Ашманов будує «Нову Велику Росію» (рос.). Дни.ру. 2012-04-17. Архів оригіналу за 2012-12-10. 
  5. Перший канал. Санкт-Петербург. Офіційний сайт
  6. «Результати виборів в депутати Законодавчих Зборів Санкт-Петербурга третього скликання по ОВК № 10» (рос.). Процитовано 2012-07-11. 
  7. Відомості про висунутих і зареєстрованих кандидатів у депутати в Законодавчі збори Санкт-Петербурга (рос.)
  8. Перший канал. Контакти
  9. Н. Стариков в студії РБК (рос.)
  10. Микола Стариков: Руки геть від Путіна! (рос.)
  11. «Микола Стариков: Що зробив Путін?» (рос.). iRepeater. 2012-07-04. Архів оригіналу за 2012-12-20last=. 
  12. Стариков, Миколай (2012-06-15). «Головна задача Європи – не дати Україні інтегруватися з Росією» (рос.). Maxpark. Архів оригіналу за 2012-12-17. 
  13. Федорович, Віктор (2011-11-29). «Чи стане Білорусь новою російською губернією?» (рос.). Naviny.by. 
  14. Мітинг проти ювенальної юстиції
  15. ««Комсомольская правда». Про суд над Віктором Бутом» (рос.). YouTube. 2012-04-06. 
  16. Зуев, Иван (2011-12-23). ««Після 20 років брехні про Сталіна наші ліберали вважають, що набрехали недостатньо»» (рос.). Накануне. Архів оригіналу за 2012-12-08. 
  17. Нільс Йогансен (2013-03-01). «Інсульт чи вбивство?» (рос.). Газета «Культура». Архів оригіналу за 2013-03-12. Процитовано 2013-03-06. 
  18. Стариков, Миколай (2011-11-23). «СОТ і Митний союз» (рос.). Око Планеты. Архів оригіналу за 2012-12-08. 
  19. Барешева, Єлена (2009-06-15). «Льодоколи і правдоруби» (рос.). Огоньок. Архів оригіналу за 2012-12-08. 
  20. Відео події на YouTube]
  21. http://www.youtube.com/watch?feature=player_embedded&v=P_-WvGiCL5I
  22. «Свободівці у Києві зірвали презентацію книги про Сталіна», ТСН.ua
  23. Відео-інтерв'ю на YouTube
  24. М. В. Стариков «Гарячий прийом у Києві»
  25. «В інтернеті збирають підписи: лишити членів Pussy Riot громадянства і вислати із Росії» (рос.). baltija.eu. 2012-07-06. Архів оригіналу за 2012-12-10. 
  26. Клочкова, Ксения (2012-07-06). «Як твітер-тролі гей-прайд відмінили» (рос.). Фонтанка.ру. Архів оригіналу за 2012-12-08. 
  27. Микола Стариков: вихід із кризи там же, де і вхід

Посилання[ред.ред. код]