Стариця (Тверська область)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
місто Стариця
Старица
Герб Прапор
Країна Росія Росія
Суб'єкт Російської Федерації Тверська область
Код ЗКАТУ: 28253501
Код ЗКТМО: 28653101001
Основні дані
Час заснування 1297
Статус міста 1775
Населення 8116(2015)
Площа 8 км²
Поштові індекси 171360
Телефонний код +7 48263
Географічні координати: 56°30′27″ пн. ш. 34°56′08″ сх. д. / 56.50750000002777540° пн. ш. 34.935555555583775345° сх. д. / 56.50750000002777540; 34.935555555583775345Координати: 56°30′27″ пн. ш. 34°56′08″ сх. д. / 56.50750000002777540° пн. ш. 34.935555555583775345° сх. д. / 56.50750000002777540; 34.935555555583775345
Часовий пояс UTC+4
Вебсторінка старицкийрайон.рф
Мапа
Стариця (Росія)
Стариця
Стариця

Мапа


CMNS: Стариця у Вікісховищі

Ста́риця (рос. Старица) — місто у Росії, адміністративний центр Старицького району Тверської області.

Місто розташоване на східній околиці Валдайської височини, пристань на Волзі, за 12 км від залізничної станції, за 65 км на південний захід від Твері.

Історія[ред. | ред. код]

Вид міста у 1912 році

Засноване у 1297 Тверським князем Михайлом Ярославичем як фортеця Новий город ( також Городок на Стариці, Високий Городок, Новий Городок). З кінця XIV століття називається Стариця . Назва по розташуванню на річці Стариці.

Існує легенда, що на місці міста Стариці було місто Любим, яке було вщент розорено татарами в 1292 році. При закладенні міста Стариці на тому місці жила одна стара («стариця»), сховавшись в одній з печер, від якої місто і отримало свою назву. Переказ не суперечить ходу історичних подій, але відсутня документальна згадка про місто Любим[1][2].

У 1485 році у складі Тверського князівства приєднане до Великого князівства Московського. У 15191567 роках було у складі Старицького князівства.

У XVIII-XIX століттях велика пристань на водному шляху в Санкт-Петербург. У Стариці вівся видобуток вапняку.

У 1963 році відкрито арочний Старицький міст через Волгу.

Пам'ятки архітектури[ред. | ред. код]

Свято-Успенський монастир у 1910 році, фото С. М. Прокудіна-Горського
  • Комплекс Свято-Успенського монастиря (заснований у XII ст.) з Успенським (1530) і Троїцьким собором, церквами Введенською (1570; у ній розміщено архітектурно-художній та археологічний музей) та Іоанна Богослова (1594).
  • Церква Параскеви П'ятниці (1750).
  • Борисоглібський собор (1808—1820).
  • Спаська церква-дзвіниця (1827).
  • Церква Іллі Пророка (1807).
  • Церква Преображення Господнього (1843).
  • Білокам'яні кузні (1792).
  • Будинок купця Філіппова.
  • Вапнякові печери.

Відомі старичани[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Арсений (игумен). Историческое описание Старицкого Успенского монастыря. — Тверь : Типография Губернского Правления, 1895. — 88 с. — С. 24.
  2. Іван Грозний любив Старицю і називав її «городъ Любимъ». (Арсений (игумен). Историческое описание Старицкого Успенского монастыря. — Тверь : Типография Губернского Правления, 1895. — 88 с. — С. 8)

Посилання[ред. | ред. код]