Старовокзальна вулиця (Київ)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Старовокзальна вулиця
Київ
Місцевість Арештантські городи, Євбаз
Район Шевченківський
Назва на честь тимчасового вокзалу станції Київ-Пасажирський
Колишні назви
Степанівська
Загальні відомості
Протяжність 500 м
Координати початку 50°26′46″ пн. ш. 30°29′40″ сх. д. / 50.44611° пн. ш. 30.494694° сх. д. / 50.44611; 30.494694Координати: 50°26′46″ пн. ш. 30°29′40″ сх. д. / 50.44611° пн. ш. 30.494694° сх. д. / 50.44611; 30.494694
Координати кінця 50°26′36″ пн. ш. 30°29′20″ сх. д. / 50.443528° пн. ш. 30.489028° сх. д. / 50.443528; 30.489028
поштові індекси 01032
Транспорт
Найближчі станції метро  «Вокзальна»
Трамваї 1, 3 (станція «Старовокзальна»);
15, 18
Маршрутні таксі Мт 181, 427, 558, 564
Найближчі залізничні станції Київ-Пасажирський, з. п. Північна
Рух автомобільний однобічний (на ділянці від вулиці Саксаганського до Жилянської вулиці);
трамвайний (від Жилянської вулиці)
Покриття асфальт
Зовнішні посилання
Код у реєстрі 11608
У проєкті OpenStreetMap r2155947
Мапа
Мапа
CMNS: Старовокзальна вулиця у Вікісховищі

Старовокза́льна ву́лиця — вулиця в Шевченківському районі міста Києва, місцевості Арештантські городи, Євбаз. Пролягає від Галицької площі та вулиці Саксаганського до Скомороської вулиці.

Прилучаються Жилянська вулиця і прохід до залізничних вокзалів Київ-Пасажирський і Київ-Приміський.

Історія[ред. | ред. код]

Вулиця виникла у 2-й половині XIX століття під назвою Степа́нівська. 1910 року початковим кварталом вулиці було прокладено трамвайні колії (зняті 1959 року). Сучасна назва — з 1939 року[1], оскільки вулиця виходила на площу до колишнього тимчасового київського вокзалу (1913–1932)[2], до якого вела вулиця (назву підтверджено 1944 року[3]). Під час нацистської окупації міста у 1941–1943 роках вулиця мала старе найменування Степанівська.

Кінцева частина Старовокзальної вулиці двічі підлягала реконструкції — у 1-й третині XX століття (внаслідок чого зникла Тамо́женна ву́лиця, що простягалася перпендикулярно до Старовокзальної вулиці, вздовж річки Либідь; назва — від міської митниці, що знаходилася на ній), і наприкінці 1980-х років, коли по вулиці було прокладено трамвайну колію, в кінці її влаштовано площу, до якої виведено також сучасну Скомороську вулицю (до того часу пролягала до тупика).

Пам'ятники та меморіальні дошки[ред. | ред. код]

У подвір'ї будинку № 17 (супермаркет «Фуршет») знаходився пам'ятник В. І. Леніну (скульптор Е. Фрідман), зведений у 1946 році для заводу «Ленінська кузня». 22 лютого 2014 року його було зруйновано «невідомими».

Забудова[ред. | ред. код]

Вулиця зберегла частину забудови межі XIX-ХХ століть. Це, зокрема, будинки № 7, 9, 12, 13 (побудований у 18921893 роках), 14, 17 (будинок будувався як складова частина корпусів Південноросійського заводу, архітектор ймовірно В. Городецький), 18 та 22. Будинок № 14/16 — збудований у 1930-х роках (гуртожиток заводу «Ленінська кузня»).

Зображення[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Постанова президії Київської міської Ради робітничих, селянських та червоноармійських депутатів від 19 липня 1939 року № 1143/29 «Про перейменування вулиць м. Києва по Сталінському району» // Державний архів м. Києва. Ф. Р-1. Оп. 1. Спр. 11844. Арк. 47, 47зв. [Архівовано з першоджерела 10 квітня 2015.]
  2. Будівля тимчасового вокзалу станції Київ-Пасажирський, 1920-і роки // Вебсайт «Київ. Фотолетопись» [Архівовано 14 грудня 2013 у Wayback Machine.](рос.)
  3. Постанова виконавчого комітету Київської міської Ради депутатів трудящих від 6 грудня 1944 року № 286/2 «Про впорядкування найменувань площ, вулиць та провулків м. Києва». Дод. № 1. Дод. № 2. // Державний архів м. Києва. Ф. Р-1. Оп. 4. Спр. 38. Арк. 65–102. [Архівовано з першоджерела 22 червня 2013.] [Архівовано з першоджерела 22 червня 2013.] [Архівовано з першоджерела 22 червня 2013.]

Джерела[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Від "міста Ярослава" до Либеді : Вулиця Олеся Гончара - площа Перемоги - Старовокзальна / Д. В. Малаков. – К. : Либідь, 2017. – 72 с. – (Твій Київ). – ISBN 966-06-0748-4.

Посилання[ред. | ред. код]