Старосілля (Городищенський район)
| село Старосілля | |
|---|---|
| Країна |  Україна |
| Область |  Черкаська область |
| Район/міськрада | Городищенський район |
| Рада | Старосільська сільська рада |
| Код КОАТУУ | 7120387001 |
| Картка на сайті ВР | gska2.rada.gov.ua |
  |
|
| Основні дані | |
| Населення | 2 228 чоловік (на 1 січня 2010 року)[1] |
| Територія | 60,561 км² |
| Поштовий індекс | 19510 |
| Телефонний код | +380 4734 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | [2] |
| Середня висота над рівнем моря |
98 — 128 м[3] |
| Водойми | річка Вільшанка |
| Відстань до обласного центру | 33,3 (фізична) км[4] |
| Відстань до районного центру | 20 (автошляхами) км |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | с. Старосілля, вул. Леніна, 4 |
| Сільський голова | Микитенко Василь Вікторович |
| Карта | |
  Старосілля
|
|
Старосі́лля — село в Україні в Городищенському районі Черкаської області. Центр сільської ради. Населення — 2 228 чоловік, 850 дворів.
Село розташоване на березі річки Вільшанки за 20 км від районного центру — міста Городище.
Зміст |
[ред.] Історія
Старосілля — старе поселення часів Київської Pyci[5], де залишки городища свідчать, що на території сучасного села люди жили ще в Х столітті, а археологічні знахідки доводять, що люди проживали тут значно раніше. Займаючи прикордоне положення, місцевість у числі перших зазнавала спустошливих нападів татаро-монгольських орд.
Наприкінці ХІV століття, використовуючи послаблення Золотої орди, на землі вторглися литовські феодали. Село у 1494 році разом з іншими населеними пунктами було «пожалуване» черкаському наміснику Климу Олександровичу, а потім довгий час належало графам Моравським і польським магнатам Конецпольським. Через деякий час Старосілля перейшло до магната Любомирського.
1793 року Старосілля у складі Правобережної України було приєднано до Росії. Разом з іншими населеними пунктами воно було передано князю Потьомкіну в обмін на мисливські угіддя. Після його смерті, величезні маєтки поділено між племінниками, і Старосілля відійшло до графині Енгельгардт — дружини гетьмана польських військ Савелія Браницького. Після смерті Браницького, його дружина вийшла заміж за графа Воронцова, який став власником Мошно-Городищенського маєтку, куди входило Старосілля.
1866 року Старосілля стало волосним центром. До волості ввійшли також села Байбузи і Білозір'я.
В 1929 році було створено колгосп ім. Комінтерну. Площа його землі становила понад 1,7 тисяч га. Провідними культурами були зернові (озима пшениця, жито, ячмінь, гречка та цукрові буряки.
9 серпня 1941 року в село ввійли гітлеровці, які були вибиті 9 лютого 1944 року.
[ред.] Сучасність
Соціальна структура села складається із загально-освітньої школи І-ІІІ ступенів та дитячого навчального закладу «Берізка». Крім того, на території громади знаходиться дільнична лікарня, яка має амбулаторію та стаціонарне відділення.
Працює СЦКД, при якому діє танцювальний та естрадний гуртки, також працює сільська бібліотека з книжковим фондом 18,1 тисяч примірників. Значний внесок у розвиток виховання підростаючого покоління роблять працівники Музею історії села, який налічує 2 700 експонатів.
На території громади діють вітчизняні інвестори: ТОВ «Приват» і «Агро Черкаси», які займаються вирощуванням цукрового буряку та ранніх зернових, ТОВ «Черкаська Птахофабрика», що вирощує м'ясо птиці — 897 тонн на рік. Підприємницьку діяльність у селі ведуть 23 особи, які надають широкий спектр послуг та займаються виробничою діяльністю.
[ред.] Персоналії
В селі народилися:
- Гнатенко Марина Василівна — український політичний і господарський діяч, Герой Соціалістичної Праці.
- Демченко Марія Софронівна — ланкова старосільського колгоспу, кавалер ордена Леніна, автор книги «Полюби землю»[6].
- Лялько Григорій Григорович — Герой Радянського Союзу.
[ред.] Джерела
 |
Портал «Черкащина» |
|---|---|
 |
Старосілля у Вікісловнику? |
 |
Проект «Населені пункти України» |
 |
Проект «Черкащина» |
[ред.] Посилання
- ↑ Сайт Городищенської районної ради
- ↑ www.fallingrain.com(англ.)
- ↑ Погода в Україні
- ↑ maps.vlasenko.net(рос.)
- ↑ П. Р. Слезкин. Описание Мошногородищенского имения Е. Балашовой, ч.1, стор.174. Археологічні пам'ятки Української РСР, стор.172.
- ↑ who-is-who.com.ua
[ред.] Література
- Історія міст і сіл Української РСР. Головна редакція Української Радянської енциклопедії. Київ.
[ред.] Ресурси інтернету
|
Населені пункти Городищенського району |
|
|---|---|
| Міста: | Городище |
| Смт: | Вільшана • Цвіткове |
| Села: | Будо-Орловецька • В'язівок • Валява • Вербівка • Воронівка • Дирдин • Дмитрове • Журавка • Зелена Діброва • Калинівка • Ксаверове • Мліїв • Набоків • Орловець • Петрики • Петропавлівка • Сегединці • Старосілля • Тихі Верби • Товста • Хлистунівка |
| Селища: | Ільченкове • Кличкове • Кудинівка • Моргунове • Незаможник • Сагайдачне • Стадниця • Трихуторівка |
