Стасова Олена Дмитрівна
| Олена Дмитрівна Стасова | ||||||
|---|---|---|---|---|---|---|
 рос. Елена Дмитриевна Стасова |
||||||
 3 Голова Президії ЦК КП Азербайджанської РСР |
||||||
| Час на посаді: | ||||||
| 9 вересня 1920 — 15 вересня 1920 | ||||||
| Попередник | Віктор Нанейшвілі | |||||
| Наступник | Володимир Думбадзе | |||||
|
|
||||||
| Народилася | 3 листопада 1873 Санкт-Петербург |
|||||
| Померла | 31 грудня 1966 Москва, СРСР |
|||||
| Нагороди |
|
|||||
Оле́на Дми́трівна Ста́сова (партійні прізвиська Абсолют, Варвара Іванівна, Гуща, Дельта, Зельма, Герта; *3 жовтня 1873, Петербург — †31 грудня 1966, Москва) — російська й радянська революціонерка, діяч міжнародного комуністичного, жіночого, антивоєнного й антифашистського рухів.
Діяч російського й міжнародного комуністичних рухів, Герой Соціалістичної Праці (1960).
Зміст |
Біографія [ред.]
Народилась в родині російського громадського діяча, адвоката Дмитра Стасова, який брав участь у крупних судових процесах того часу, одного з організаторів та директорів Російського музичного товариства (1859). Племінниця Володимира Стасова. Онука архітектора Василя Стасова.
До 13-річного віку Олена виховувалась і здобувала освіту вдома. Пізніше вступила до 5-го класу гімназії; закінчила її 1890 року із золотою медаллю.
Отримавши право на викладання російської мови й історії, стала вчителькою недільної школи, де раніше працювала її мати.
У 20 років Олена познайомилась із Надією Крупською, разом вони викладали у недільних школах для робітників і вели соціал-демократичну пропаганду.
З 1898 року вона стала активним членом «Союзу боротьби за визволення робітничого класу», який у подальшому став основою РСДРП. Вела партійну роботу в Петербурзі, Орлі, Москві, Мінську, Вільному, була секретарем (технічним співробітником) Петербурзького комітету й Північного бюро ЦК РСДРП.
«Дуже енергійна, віддана справі, конспіративна людина, з широким колом знайомств» (Іван Радченко).
У 1905—1906 роках жила в еміграції у Швейцарії, де працювала у ЦК РСДРП та брала участь у виданні газети «Пролетаріат».
У 1906 році у Фінляндії займалась транспортуванням зброї, грошей та партійних працівників через кордон.
У 1907—1912 роках була представником ЦК РСДРП у Тифлісі.
З 1913 по 1916 роки перебувала у засланні у Єнісейській губернії.
В лютому 1917 — березні 1920 — секретар ЦК партії. З 1917 кандидат в члени ЦК, у 1918—1920 член ЦК партії.
У 1918 року член Президії Петроградської НК і секретар Петроградського комітету РКП(б).
З вересня 1920 року — секретар Президії Ради пропаганди та дії народів Сходу, член Кавказького бюро ЦК.
У 1921—1925 роках на нелегальній роботі в апараті компартії Німеччини та представництві Виконкому Комінтерна в Берліні.
У1927—1937 голова ЦК Міжнародної організації допомоги борцям революції (МОДР) СРСР і заступник голови виконкому МОДР.
У 1932 році на Амстердамському антивоєнному конгресі обиралась членом Всесвітнього антивоєнного і антифашистського комітету, а 1934 року брала участь у створенні Всесвітнього антивоєнного і антифашистського жіночого комітету.
У 1933 році за її ініціативою та ініціативою робітників міста Іваново був заснований Інтердім для дітей закордонних революціонерів і робітників, що опинились у в’язницях.
У 1930—1934 член ЦКК ВКП(б). У 1935—1943 член Інтернаціональної контрольної комісії Комінтерну.
У 1938—1946 редактор журналу «Інтернаціональна література».
З 1946 року на пенсії.
1948 року отримала сувору догану від ЦК партії за вихваляння Бухаріна.
Жила у відомому будинку на набережній.
Померла 31 грудня 1966 року у Москві. Після смерті була кремована, прах поміщений в урні у Кремлівській стіні на Червоній площі у Москві.
Пам’ять [ред.]
- На стіні будинку, в якому вона жила, була розміщена меморіальна дошка з текстом:
«У цьому будинку з 1932 року по 1966 рік жила професійна революціонерка, активна учасниця Великої Жовтневої Соціалістичної революції, член КПРС з 1898 року, Герой Соціалістичної Праці Олена Дмитрівна Стасова»
- Ім’ям Стасової названо Іванівський інтернаціональний дитячий будинок, заснований МОДРом у 1930-тих роках, вулиці у Москві (в районі Ленінського проспекту), Санкт-Петербурзі (в районі проспекту Енергетиків), Красноярську.
- У 1973 році була випущена поштова марка СРСР, присвячена Стасовій.
Нагороди [ред.]
- Герой Соціалістичної Праці.
- Чотири ордени Леніна.
Праці [ред.]
- «Страницы жизни и борьбы». М., 1960. — Уривки з книги
У кінематографі [ред.]
- Придумані факти біографії Олени Стасової були використані у комедійному фільмі Злодії та проститутки (2004).
Посилання [ред.]
|
|||||||
