Стасюк Микола Миколайович

Мико́ла Микола́йович Стасю́к (дати народження та смерті невідомі) — український політичний, громадський і кооперативний діяч.

Біографія

Народився у сім'ї урядовця на Катеринославщині.

Від 1903 року навчався у Петербурзькому гірничому інституті.

Був членом Української студентської громади, входив до складу Інформаційного бюро і Головної студентської ради українських студентських організацій. Член Революційної української партії, згодом — Української партії соціалістів-революціонерів.

Під час революції 1905–1907 років — організатор селянських спілок на Катеринославщині, за що зазнав репресій з боку влади і перебував під наглядом поліції.

У 1908–1912 роках опублікував наукові праці з економіки України:

• «Автономія і розвиток продукційних сил на Вкраїні» (1908),
• «Економічні відносини України з Великоросією і Польщею» (1911),
• «Еміграція та її значення в економічному житті України» (1912).

Був одним із засновників Української Центральної Ради. У квітні 1917 року на з'їзді діячів українського села обраний головою новоутвореної Української селянської спілки і делегований до складу Центральної Ради. На загальних зборах УЦР обраний до її виконавчого органу — Комітету Центральної Ради (Мала Рада).

У червні-липні 1917 року очолював Київську губернську раду селянських депутатів.

15 червня 1917 року його призначено генеральним секретарем харчових справ.

Після гетьманського перевороту 29 квітня 1918 року повернувся до кооперативної праці.

За часів Директорії УНР — начальник постачання Армії УНР у Кам'янці-Подільському.

Деякий час жив у еміграції. 1920 року повернувся в Україну. Працював співробітником ВУАН з окремих доручень.

1931 року (за іншими даними, 1933 року) заарештований у справі т. зв. «Українського національного центру».

Є відомості, що перед Другою світовою війною жив у Маріуполі, працював сторожем у міському парку.

За німецької окупації був редактором «Маріюпільської газети».

Подальша доля невідома.

Література

• Довідник з історії України. — 2-е видання. — К., 2001.
• Чабан Микола. Яка доля Миколи Стасюка // Старожитності. 1992. Ч. 14 (30). С. 5
• Стахів Євґен. Крізь тюрми, підпілля й кордони: Повість мого життя. К.: Рада, 1995. С. 116