Стахів Матвій

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Стахів Матвій (18951978) — український правник, історик і суспільно-політичний діяч. Чоловік Франки Стахів, батько Ярослава Стахіва.

Біографія[ред.ред. код]

Родом зі Зборівщини (Галичина);. Професор УВУ в Мюнхені (державне право й адміністрація), дійсний член НТШ1943). Старшина УГА. Після закінчення Карлового Університету в Празі діяч Української Радикальної Партії — УСРП: її секретар (1925 — 1939), редактор її тижневика «Громадський Голос» (1929 — 1939), голова Союзу селянських спілок, директор народного університету «Самоосвіта» і редактор його видань.

На еміграції в Німеччині активний діяч в українському соціалістичному русі і член УНРади. 3 1949 року в США; редактор тижневика «Народна Воля» (1949 — 1971), голова НТШ у США (1969 — 74), діяч УККА і СКВУ.

Автор низки популярних брошур і публіцистичних праць на політичні теми, з соціології та історії. Наукові праці головним чином з історії визвольних змагань, про правний статус української держави і політичних режимів в Україні до 1917: «Західня Україна» (6 тт., 1958 — 61), «Україна в добі Директорії УНР» (7 тт., 1962 — 68), про сов. режим в Україні (4 тт., 1955 — 69); «Нариси з історії нац.-суспільного руху в Галичині 1772 — 1890 pp.» у збірці «Збаражчина» (1963) та ін.

Англійською мовою: «Soviet Statehood of Ukraine from Sociological Aspect» (1961), «Ukraine and Russia, an Outline of History …» (1968); «Western Ukraine at the Turning Point of European History» (у співавторстві з Я. Штендерою; 1971), «Ukraine and the European Turmoil 1917 — 1920» (у співавторстві з П. Стерчом і М. Чировським; 1973).

Література[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]