Стація
Ста́ція (пол. stacja від лат. statio)[1] або стан — повинність у Великому Князівстві Лититовському: дати князеві, його почтові чи магнатам приміщення й утримання під час його приїзду.
З часом стація замінено постійною, щорічною даниною в натурі, а з середини 16 століття — грошовим податком. Згодом вона була обов'язкова лише для селян великокняжих дібр.
Інший вжиток терміна[ред. | ред. код]
Стаціями називано також натуральну данину, що її платили селяни у Речі Посполитій у другій половині 16 — 17 століть на утримання королівського війська (пізніше замінена грошовим податком — гіберною).
Стація на Гетьманщині у 17 — 18 століттях — місце постійного розміщення якоїсь частини охотницького війська.
Військовий постій загонів кварцяного війська Речі Посполитої в межах королівщин чи панських маєтностей, що практикувався в мирний час для матеріального утримання військ, мав назву — «лежа». До лежі вдавалися також реєстрові козаки, які верталися із військових походів. Своє право на лежу вони обґрунтовували тим, що були на службі у польського короля.
Стація — натуральні побори (борошном, м'ясом та іншими продуктами), які у XIV — першій половині XVI ст. стягувалися з податного сільського населення та міщан Польщі, Литви, України, Білорусі, частково Росії на утримання королівського чи великокнязівського двору, урядовців, війська. У другій половині XVII — на початку XVIII ст. поступово замінена грошовим податком[2].
Ленунги[ред. | ред. код]
Ленунги — грошова данина для утримання каральних загонів, яку в 17–18 ст. запроваджували уряд Речі Посполитої або окремі польські магнати в місцевостях, що були охоплені повстанською соціальною боротьбою. Селян і міщан змушували сплачувати ленунги з розрахунку 2–3 злотих на жовніра за тиждень. Насильне стягнення ленунгів посилювало соціальну напругу й приводило до зростання антикріпосницької боротьби селянства[3].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 2006. — Т. 5 : Р — Т / укл.: Р. В. Болдирєв та ін. — 704 с. — ISBN 966-00-0785-X.
- ↑ Тимочко Н. О. Економічна історія України: Навч. посіб. — К.: КНЕУ, 2005. — 204 с. ISBN 966-574-759-2
- ↑ Грабовецький В. В. Ленунги [Архівовано 23 квітня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 6 : Ла — Мі. — 784 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1028-1.
Література[ред. | ред. код]
- Гуржій О. І. Стація [Архівовано 26 грудня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2012. — Т. 9 : Прил — С. — С. 840. — 944 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1290-5.
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.
Посилання[ред. | ред. код]
- Стація [Архівовано 18 листопада 2016 у Wayback Machine.] // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2003. — Т. 5 : П — С. — 736 с. — ISBN 966-7492-05-2.
- Покорм // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1963. — Т. 6, кн. XI : Літери Пере — По. — С. 1414. — 1000 екз.
- Стація // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1965. — Т. 7, кн. XIV : Літери Сен — Сті. — С. 1837. — 1000 екз.
|
Це незавершена стаття з історії. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |