Ствол (зброя)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Нарізна 105-мм танкова гармата (у розрізі)
240-мм гаубиця

Ствол (ці́вка) — основна частина вогнепальної зброї, призначена для кидання снаряду (міни, гранати, кулі) з певною початковою швидкістю і надання йому стійкого польоту в бажаному напрямі.

Ствол є трубою, внутрішня порожнина якої називається каналом. Канал стволу складається з камори, де поміщається метальний заряд, і провідної частини. На зовнішній поверхні ствола, розташованій над каморою, раніше ставилося спеціальне клеймо, що вказувало на приналежність гармати державі (казні), тому за цією частиною ствола історично збереглася назва казенної. Протилежна частина ствола отримала назву дульної.

Відповідно торцеві зрізи стволу прийнято називати казенним і дульним. відстань між цими зрізами називається довжиною стволу, вимірюваною зазвичай в калібрах. Канал стволу після заряджання і в час постріла з казенної частини закривається затвором, який розташований в затворному гнізді казеннику. Для зменшення енергії відкочування стволи деяких гармат мають дульні гальма.

У стволах танкової, самохідної і казематної артилерії є ежектори. Провідна частина ствола служить для надання снаряду поступального ходу з необхідною початковою швидкістю. У нарізної зброї для надавання снаряду обертання, що забезпечує стабільний політ снаряда, в провідній частині каналу робиться наріз. Діаметр каналу ствола по полях нарізу називається калібром зброї.

У гладкоствольній зброї стійкість снаряда у польоті забезпечується за допомогою його стабілізувальних пристроїв. Стволи мінометів і безвідкатних гармат зазвичай гладкостінні, мають порівняно невелику товщину стінок. Стволи безвідкатних гармат у казенній частині з'єднуються з соплом, через яке відводиться частина порохових газів для досягнення безвідкатності.

Стволи стрілецької зброї мають відносно тонкі стінки, що забезпечують міцність і що зменшують нагрів при стрільбі[1]. Стволи автоматичних гармат середніх і малих калібрів у процесі стрільби можуть штучно охолоджуватися водою, що проганяється в перервах між стрільбою через канал ствола або по спеціальних каналах в його стінці.

Конструкція[ред.ред. код]

Основними конструктивними елементами вогнепальної зброї є: ствол, замикаючий пристрій і запалюючий пристрій.

Ствол призначений для надання кулі/снаряду направленого руху. Внутрішня порожнина ствола називається каналом ствола. Торець ствола, найближчий до патронника, називається казенним зрізом, протилежний торець — дульним зрізом.

За конструкцією каналу стволи підрозділяються на гладкостінні і нарізні. Канал ствола нарізної зброї має, як правило, три основні частини: патронник, кульний вхід, нарізну частину.

Патронник призначений для розміщення і фіксації патрона. За звичай його стінки товщі від стінок ствола, так як у результаті пострілу утворюється надзвичайно високий тиск (до 4000 атмосфер) та температура котрі зменшуються по мірі просування кулі каналом ствола. Його форма і розміри визначаються формою і розмірами гільзи патрона. В більшості випадків форма патронника є трьома-чотирма зв'язаними конусами: у патронниках під гвинтівковий і проміжний патрон — чотири конуси, під патрон з циліндровою гільзою — один.

Патронники магазинної зброї починаються патронним вводом — жолобком, по якому ковзає куля патрона при подачі його з магазина.

'Кульовий вхід — ділянка каналу стволу між патронником і нарізною частиною. Кульовий вхід служить для правильної орієнтації кулі в каналі стволу і має форму усіченого конуса з нарізом, поля якого плавно піднімаються від нуля до повної висоти. Довжина кульового входу повинна забезпечувати входження провідної частини кулі в наріз каналу стволу раніше, ніж дно кулі покине дульце гільзи.

Нарізна частина стволу служить для додання кулі не лише поступальної, але і обертальної ходи, що стабілізує її орієнтацію у польоті. Нарізи є смуговидними поглибленнями, що в'ються уздовж стінок каналу стволу. Нижня поверхня нарізу називається дном, бічні стінки — гранями. Грань нарізу, обернена у бік патронника і сприймаюча основний тиск кулі, називається бойовою або ведучою, протилежна — холостою. Виступаючі ділянки між нарізами — поля нарізів. Відстань, на якій наріз робить повний оберт, називається кроком нарізу. Для зброї певного калібру крок нарізу однозначно пов'язаний з кутом нахилу нарізів — кутом між гранню і твірною каналу ствола.

Джерела[ред.ред. код]

  • Радянська військова енциклопедія РАДИОКОНТРОЛЬ-ТАЧАНКА // = (Советская военная энциклопедия) / Маршал Советского Союза Н. В. ОГАРКОВ — председатель. — М.: Воениздат, 1980. — Т. 7. — С. 535-536. — ISBN 00101-150 (рос.)

Примітки[ред.ред. код]

  1. Стволи снайперських гвинтівок роблять важкими для підвищення точності стрільби.